Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Британчука В. В., Гриціва М. І. та Прокопенка О. Б.
справа № 149/1499/18 (провадження № 14-48 цс 21)
25 травня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2020 року іпостановою від 25 травня 2021 року касаційну скаргу частково задовольнила.
Водночас із застосуванням Великою Палатою Верхового Суду норм процесуального права не погоджуємося з огляду на таке.
1. Звернувшись у квітні 2020 року із касаційною скаргою ОСОБА_1 , зокрема, вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №755/19197/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 915/533/15 щодо застосування статей 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що стосуються дотримання принципу свободи договору, оскільки всупереч змісту договору позики суди визначили що плата за користування грошовими коштами може бути визначена лише у процентах, а не у твердій грошовій сумі, як визначено договором.
2. Також, скаржник посилався на пункт 2 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), як на підставу касаційного оскарження та вказував на необхідність відступити від правових висновків Верховного Суду, висловлених в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 02 березня 2020 року у справі № 1522/20735/12 та від 03 лютого 2020 року у справі № 341/923/17, щодо припинення нарахування процентів за користування грошовими коштами після спливу строку договору. Оскільки такі висновки суперечать змісту статей 536 та 1048 ЦК України, відповідно до яких розмір та порядок сплати процентів встановлюється договором або законом та проценти виплачуються до дня повернення позики.
3. Зазначені доводи касаційної скарги стали підставою для постановлення Верховним Судом ухвали від 29 квітня 2020 року про відкриття касаційного провадження.
4. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши зазначену справу та частково задовольнивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зокрема, зазначила, що у справі № 755/19197/18 дружина просила визнати недійсними деякі умови шлюбного договору. Спір не стосувався питання про те, чи правомірно сторони включили до договору умову, яка прямо не передбачена ЦК України. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 лютого 2020 року перевірив дотримання, зокрема, вимог частин четвертої та п`ятої статті 93 Сімейного кодексу України про те, що шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище та передбачати передання у власність одного з подружжя нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації.
5. А у справі № 915/533/15 прокурор в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до підприємства про стягнення заборгованості за договором про передачу зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року вирішувала, зокрема, чи не є такий договір адміністративним. Вказала, що правовідносини сторін за цим договором засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, відсу