Постанова
іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 695/2907/18
провадження № 51-3930км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Карпенка Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250150000490
за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами представника Василевського Олександра Леонідовича, який діє в інтересах Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПАТ "СК "УСГ"), та захисника Карпенка Дмитра Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 02 березня 2021 року щодо останнього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути: з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 3130 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а також 305324 грн моральної шкоди та 8284,50 грн витрат на правову допомогу; зі "Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 65090,87 грн та моральну шкоду в розмірі 44676 грн.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 05 травня 2018 року приблизно о 19:00, керуючи автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Золотоноша-Черкаси-Сміла зі сторони м. Черкаси у напрямку м. Золотоноша, в порушення вимог лінії горизонтальної розмітки 1.1 та п. 10.1 Правил дорожнього руху, перебуваючи на 23 км + 200 м вказаної автодороги, перед перестроюванням та зміною напрямку руху свого автомобіля ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху.В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Renault Logan ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в реанімаційному відділенні Третьої Черкаської міської лікарні.
Вироком Кропивницького апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційнускаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Канівського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року скасовано в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, та ухвалено новий вирок.
ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення витрат змінено. Ухвалено стягнути з ПАТ "СК "УСГ" на користь потерпілої ОСОБА_2 понесені нею матеріальні збитки, а саме витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 2736,86 грн та витрати на поховання потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 6052,46 грн, а всього 8789,32 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Карпенко Д.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що в резолютивній частині вироку дії обвинуваченого ОСОБА_1 безпідставно перекваліфіковано на ч. 2 ст. 289 КК, замість правильної кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК, що суперечить фактичними обставинами справи та описовій частині вироку. Припускаючи, що судом допущено описку, захисник зазначає, що вона не була виправлена судом у порядку ст. 379 КПК.
Захисник вказує про безпідставність висновків апеляційного суду щодо невідповідності призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м`якості, оскільки, на його думку, судом жодним чином не було враховано дані про особу засудженого ОСОБА_1 . Зазначає, що відмова апеляційного суду визнати як пом`якшуючу обставину щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину є необґрунтованою та неправомірною. На думку захисника, є всі підстави та умови для застосування судом положень ст. 75 КК.
Представник ПАТ "СК "УСГ" Василевський О.Л. у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду в частині цивільного позову до ПАТ "СК "УСГ" та відмовити
у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "СК "УСГ" витрат на лікування в розмірі 2 736,86 грн та на поховання в розмірі 6 052,46 грн.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілої в частині стягнення з ПАТ "СК "УСГ" заявлених ОСОБА_2 витрат, понесених нею на лікування ОСОБА_3, в розмірі 2 736,06 грн. На його думку, такі витрати не підлягають відшкодуванню ПАТ "СК "УСГ", оскільки відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону 1961-IV) витрати на лікування відшкодовуються виключно потерпілій особі.
Обґрунтовуючи такі доводи представник цивільного відповідача посилається на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 вересня 2018 року (справа № 712/1503/17-ц).
На його думку, вирок апеляційного суду є незаконним в частині стягнення з ПАТ "СК "УСГ" витрат на поховання у розмірі 6052,46 грн., оскільки на підтвердження своїх вимог потерпіла надала договір-замовлення на організацію і проведення поховання та товарний чек на суму 1 593,46 грн., зі змісту якого не вбачається хто оплатив рахунок, за відсутності інших документів на підтвердження здійснення витрат на поховання саме потерпілою.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, про причини неявки не повідомили, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами статей 370, 420 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Однак, апеляційний суд не дотримався вказаних вимог закону з огляду на таке.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку про правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а також, за відсутності відповідного апеляційного приводу з огляду на положення ч. 1 ст. 404 КПК, про відсутність підстав для визнання неправильною кваліфікації правопорушення.
Однак, як обґрунтовано зазначає захисник у касаційній скарзі, у резолютивній частині вироку апеляційний суд безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, жодним чином не обґрунтував такого рішення, висновок про винуватість засудженого у вчиненні вказаного в резолютивній частині вироку кримінального правопорушення суперечить мотивам, з яких суд виходив при ухваленні вироку, де навів обґрунтування підстави кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК. Допущене апеляційним судом порушення є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, апеляційний суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Водночас санкція ч. 2 ст. 289 КК передбачає мінімальний розмір покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, і його призначення нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу можливе лише за наявності підстав, передбачених ст. 69 цього Кодексу, про що в оскарженому судовому рішення не йдеться, як не йдеться і про обґрунтування підстав до не застосування конфіскації майна, передбаченої як додаткове факультативне покарання в зазначеній санкції.
Отже апеляційний суд в аспекті застосування приписів статей 370, 413, 420 КПК допустив порушення, які з огляду на положення пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставами до скасування оскарженого судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга захисника підлягає задоволенню в цій частині.
Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, за приписами ст. 75 КК, є переконання суду в межах його дискреційних повноважень, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно-небезпечного діяння, його наслідки, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, особливості психічного ставлення до вчиненого діяння і його наслідків.
Отже інші доводи захисника в касаційній скарзі стосовно не застосування судом апеляційної інстанції ст. 75 закону України про кримінальну відповідальність за наявності, на його думку, підстав до звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не розглядає, оскільки допущене апеляційним судом порушення унеможливлює оцінку судом касаційної інстанції правильності або неправильності незастосування апеляційним судом ст. 75 КК, де суд, крім іншого, має врахувати тяжкість вчиненого злочину і інші наведені вище обставини.
Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції має належно обґрунтувати свої висновки стосовно стягнення з ПАТ "СК "УСГ" на користь потерпілої ОСОБА_2 понесених витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 2 736,86 грн, з огляду на положення Закону 1961-IV та правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ст. 24 цього Закону, викладений у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 вересня 2018 року (справа № 712/1503/17-ц).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи представника цивільного відповідача про те, що у порушення вимог п. 27.4. ст. 27 Закону потерпіла ОСОБА_2 не надала належних документів на підтвердження понесених нею витрат на поховання ОСОБА_4, а суд не витребував таких документів та не перевірив чи дійсно такі витрати були нею понесені.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час апеляційного розгляду потерпіла та її представник подали заяву про уточнення апеляційної скарги в частині цивільного позову з додатками, зокрема оригіналами платіжних документів на підтвердження понесених потерпілою витрат на поховання матері у розмірі 6 052,46 грн (т. 3, а.п. 123-124), які були досліджені судом під час судового засідання 16 лютого 2021 року. Висновок апеляційного суду є обґрунтованим, здійсненим за результатами дослідження і оцінки доказів під час судового розгляду. Про порушення судом правил їх оцінки за приписами ст. 94 КПК в касаційній скарзі представника цивільного відповідача не йдеться, а тому викладені у ній доводи є безпідставними.
Отже, касаційна скарга представника цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню,касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене у постанові касаційного суду, належним чином виконати вимоги закону України про кримінальну відповідальність, кримінального процесуального закону та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, яке відповідатиме вимогам КК і КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд