Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 753/21575/16-к
провадження № 51-3036км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.
прокурора Мороза С.В.,
виправданої ОСОБА_1,
захисника Саханчука А. Д.,
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого Ніколаєва В.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000000259, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки села Поляницьке, Савранського району Одеської області, мешканки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дарницький районний суд м. Києва вироком від 31 грудня 2020 року визнав ОСОБА_1 невинуватою у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України,і виправдав її у зв`язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що 01 березня 2016 року, о 22.19 год., керуючи технічно справним автомобілем "PEUGEOT 3008", д.н.з. НОМЕР_1, рухалась у крайній правій смузі по проїзній частині Бориспільського шосе зі сторони Харківської площі в напрямку вул. Бориспільська в м. Києві.
Позаду автомобіля "PEUGEOT 3008", д.н.з. НОМЕР_1 у другій смузі руху в попутному напрямку з більшою швидкістю рухався вантажний автомобіль "DAIMLER BENZ 954.04", д.н.з. НОМЕР_2, з напівпричепом "KOEGEL SN24", НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 .
Під час руху ОСОБА_1 допустила порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт "б", 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, проявила неуважність до дорожньої обстановки та, не переконавшись, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, не впевнилася у відсутності транспорту у другій смузі руху, почала виконувати маневр перестроювання в другу смугу руху, по якій в цей час позаду неї з більшою швидкістю рухався вантажний автомобіль "DAIMLER BENZ 954.04", д.н.з. НОМЕР_2, з напівпричепом "KOEGEL SN24", д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок цього у другій смузі руху біля електроопори № 25 на проїзній частині Бориспільського шосе в м. Києві відбулось зіткнення автомобіля "PEUGEOT 3008" з автомобілем "DAIMLER BENZ 954.04" з напівпричепом "KOEGEL SN24".
В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир автомобіля "PEUGEOT 3008", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт "б", 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Дарницького районного суду міста Києва від 31 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що, на його думку, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження на стадії дебатів безпідставно, без клопотання сторін повернувся до стадії з`ясування обставин і призначив автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, що порушує принцип змагальності сторін.
Також прокурор зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, надав оцінку доказам, зокрема протоколу слідчого експерименту від 19 березня 2016 року, висновку судового транспортно-трасологічного експертного дослідження № 189ат від 03 червня 2016 року, висновку судового автотехнічного експертного дослідження № 469ат від 12 липня 2016 року, але при цьому всупереч вимогам ст. 23 КПК України безпосередньо їх не досліджував.
Вказані порушення, на думку прокурора, призвели до незастосування судом закону, який підлягав застосування, а саме положень ч. 2 ст. 286 КК України.
Захисник Саханчук А.Д. в інтересах виправданої ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких просить залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити, однак в ході розгляду провадження вказав, що не підтримує доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив окремі докази, які надавалися стороною обвинувачення.
Захисник, виправдана, потерпілий та представник потерпілого в судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою; наводяться докази, що спростовують її доводи.
У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону судами виконано.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, виходив з того, що не було доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
При цьому судом першої інстанції було досліджено всі обставини справи, надано оцінку доказам та наведено мотиви, з яких суд відкидає окремі докази обвинувачення. Зокрема, належним, допустимим і достовірним доказом суд першої інстанції визнав висновок комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 33691/19-52/14257/20-52 від 29 травня 2020 року, який підтверджує відсутність в діях ОСОБА_1 порушення ПДР України. Суд детально навів мотиви, чому при оцінці доказів ним надано перевагу саме цьому експертному висновку.
Стосовно доводів прокурора у касаційній скарзі про порушення вимог КПК України судом першої інстанції при відновленні з`ясування обставин під час судових дебатів та призначення експертизи, які є аналогічними доводам його апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 364 КПК України, якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.
Як вказав суд апеляційної інстанції, під час судових дебатів 19 листопада 2019 року головуючий суддя визнав необхідним відновити з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, й ухвалив рішення про призначення комплексної експертизи для усунення суперечностей в наявних у кримінальному провадженні висновках експертів № 469ат від 12 липня 2016 року (т. 2 а. с. 74-86) та № 144 від 29 листопада 2016 року (т. 2 а. с. 102-108), про що суд першої інстанції вказав у своїй ухвалі про призначення експертизи від 19 листопада 2019 року (т. 3 а. с. 75-79).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 332 КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.
Призначаючи експертизу, суд діяв відповідно до вказаних положень закону, тому доводи прокурора про порушення вимог КПК України при отриманні висновку експертизи та порушення принципу змагальності сторін Верховний Суд визнає безпідставними.
Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги прокурора щодо порушення судом принципу безпосередності дослідження доказів.
При прослуховуванні технічного засобу фіксування судового засідання встановлено, що в судовому засіданні 18 грудня 2018 року було оголошено надані суду стороною обвинувачення докази і їх короткий зміст, у тому числі і протокол слідчого експерименту від 19 березня 2016 року, висновок судового транспортно-трасологічного експертного дослідження № 189ат від 03 червня 2016 року, висновок судового автотехнічного експертного дослідження № 469ат від 12 липня 2016 року.
При цьому на більш детальному оголошенні цих доказів сторони не наполягали, відповідних клопотань не заявляли і вважали за можливе перейти до судових дебатів. Аналіз вказаний доказів детально наведений судом у змісті оскаржуваного вироку.
На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевіривши доводи скарги, обґрунтовано залишив її без задоволення, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга не може бути задоволена, а тому доводи касаційної скарги прокурора про допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд