Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 283/269/19
провадження № 61-814св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області (далі - орган опіки та піклування),про усунення перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення інших способів участі у спілкуванні з дитиною, ніж ті, що визначені рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2015 року, а саме встановити систематичні побачення дитини з батьком: у кожну другу та четверту в місяці суботу та неділю з 10 до 18 год. наступного дня з можливістю особистого спілкування дитини за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1, без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів, у тому числі до бабусі і дідуся; у день народження дитини (23 грудня) з 10 до 18 год.; у будні дні кожного місяця після закінчення шкільних занять не менше двох разів на тиждень (вівторок та четвер), або понеділок та середа з можливістю особистого спілкування з 14 до 18 год.; щороку у період осінніх, зимових, весняних, літніх канікул - не менше половини їх тривалості з можливістю особистого спілкування з дитиною за місцем проживання позивача, спільного відпочинку та оздоровлення дитини на території України.
На обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_2 перешкоджала та на цей час перешкоджає його спілкуванню з сином у визначені дні та години, син подорослішав, вчиться у школі, тому спілкування з ним можливе без присутності матері.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про недоцільність змінення порядку спілкування, який встановлений рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2015 року.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді побачень у кожні другі та четверті вихідні місяця - суботу чи неділю з 10 до 18 год.; у день народження дитини (23 грудня) з 10 до 16 год.; щороку у період осінніх, зимових, весняних, літніх канікул - не менше половини їх тривалості без присутності матері, поза місцем проживання дитини. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що від дня ухвалення Малинським районним судом Житомирської області рішення від 18 листопада 2015 року минуло майже чотири роки, дитина подорослішала і навчається у другому класі школи, у зв`язку з чим змінився її розпорядок дня та відсутня потреба у присутності матері при побаченнях з батьком. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, помилково не взяв до уваги активні і стабільні прояви бажання позивача щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, наявність постійного місця роботи, позитивну характеристику за місцем роботи, виконання обов`язку з матеріального утримання дитини. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому надання батьку, який прагне зберегти та зміцнити такі зв`язки, ширших можливостей у спілкуванні з дитиною і спілкування без присутності матері, відповідає найкращим інтересам дитини, яка з урахуванням віку ще не усвідомлює цього і висловлює небажання спілкуватися з батьком.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що орган опіки та піклування, враховуючи показання свідків та психолого-педагогічний висновок, рекомендував визначити участь батька у спілкуванні та вихованні дитини у певні дати та години лише у присутності матері. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно врахував зазначений висновок.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір`ю ОСОБА_2 у м. Малині.
ОСОБА_1 проживає у м. Малині за іншою адресою.
ОСОБА_1 працює охоронником у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Юнігран", позитивно характеризується за місцем роботи, сплачує аліменти на утримання сина. У липні 2018 року, лютому та квітні 2019 року звертався із заявами до поліції через перешкоди з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з сином.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2015 року у справі № 283/2326/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визначений спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 у вигляді побачень у перші та четверті вихідні місяця, суботу та неділю з 10 до 18 год. та у день народження сина (23 грудня) з 10 до 18 год. з попередженням матері дитини за 2 дні з обов`язковим врахуванням режиму дня (сон, обід), погодних умов, пори року та стану здоров`я дитини, у присутності матері ОСОБА_2 .
Постановою державного виконавця Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 08 грудня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі зазначеного рішення через відсутність вказівки на зобов`язання боржника на вчинення певних дій чи утримання від їх вчинення (пункт 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 11 вересня 2019 року встановлено такий порядок спілкування батька з сином: у перші вихідні місяця, суботу та неділю з 10 до 18 год. з попередженням матері дитини за 2 дні, та з обов`язковим врахуванням режиму дня (сон, обід), погодних умов, пори року, стану здоров`я дитини, у присутності матері та інших осіб. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, які орган опіки з`ясував зі слів позивача під час розгляду справи.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
Згідно із частинами першою та другою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у вихованні й мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04).
Згідно зі статтею 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Встановивши характер спірних правовідносин, а також врахувавши вік дитини та постійні прояви бажання позивача щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином, наявність постійного місця роботи, позитивну характеристику за місцем роботи, виконання обов`язку щодо матеріального утримання дитини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та визначення порядку участі батька у спілкуванні та у вихованні сина у вигляді побачень у кожні другі та четверті вихідні місяця - суботу чи неділю з 10 до 18 год.; у день народження дитини (23 грудня) з 10 до 16 год.; щороку у період осінніх, зимових, весняних, літніх канікул - не менше половини їх тривалості без присутності матері, поза місцем проживання дитини.
Апеляційний суд вважав обґрунтованими посилання позивача щодо вжиття відповідних заходів з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, врахував його ставлення до виконання батьківських обов`язків та відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування.
Відхиляючи висновок органу опіки та піклуваннявід 11 вересня 2019 року, яким рекомендовано визначити побачення батька з сином у певні дні та години лише у присутності матері,апеляційний суд навів відповідні мотиви такого процесуального рішення та зазначив, що відповідачка не надала належних доказів того, що дитина має хронічні хвороби, які впливають на спосіб спілкування з нею батька, що психологічний вплив батька на сина є негативним і його спілкування з сином без її присутності перешкодить нормальному розвитку дитини.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що побачення батька з дитиною можуть відбуватися без присутності матері.
Заявниця у касаційній скарзі навела зміст норм права, які регулюють спірні правовідносини: статей 141, 151, 153, 159 СК України, статей 3, 18 Конвенції про права дитини, зазначила про наявність Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, та водночас декларативно посилається на їхнє неправильне застосування судами попередніх інстанцій. Проте такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки заявниця не вказала у чому саме полягає неправильне застосування зазначених норм права.
Посилання заявниці на порушення апеляційним судом норм процесуального права по суті зводяться до непогодження з оцінкою апеляційним судом показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, психолого-педагогічного висновку, характеристики класного керівника школи, висновку органу опіки та піклування.
Проте переоцінка доказів, відповідно до статті 400 ЦПК України, не належить до повноважень суду касаційної інстанції.