ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 873/96/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк",
представник позивача - Войтенко К.В.,
відповідачі - Фермерське господарство "Дніпро", Фермерське господарство "Аміна-ЮГ", Сорока Олександр Леонідович,
представники відповідачів в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за вх. № 89/2021
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021
у складі судді Доманська М.Л.
за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у третейській справі № 42/21
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
до Фермерського господарства "Дніпро", Фермерського господарства "Аміна-ЮГ", ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У цій справі на розгляд суду постало питання наявності/відсутності підстав для видачі виконавчого документу на виконання рішення третейського суду про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів на користь банку.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 25.05.2018 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен банк Аваль") та Фермерським господарством "Дніпро" (далі - ФГ "Дніпро", позичальник) було укладено Кредитний договір від №011/89811/404908, згідно з умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 500 000 грн з кінцевим терміном погашення Кредиту - 25.05.2020 (п. 1.1., п. 1.3. Кредитного договору).
2. 25.05.2018 з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та Фермерським господарством "Аміна-ЮГ" (далі - ФГ "Аміна-Юг") було укладено Договір поруки від №120021/89811/328351, відповідно до умов якого фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням, які виникають з умов Кредитного договору від 25.05.2018 №011/89811/404908, в повному обсязі цих зобов`язань.
3. Крім того, 25.05.2018 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №120038/89811/328351, відповідно до умов якого фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням, які виникають з умов Кредитного договору від 25.05.2018 №011/89811/404908 в повному обсязі цих зобов`язань.
4. Відповідно до умов п. 2.1. Договорів поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечуваних зобов`язань, ФГ "Аміна-ЮГ", ОСОБА_1 та ФГ "Дніпро" відповідають перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпечуваними зобов`язаннями.
5. 20.05.2020 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору поруки №120038/89811/328351.
6. 15.10.2020 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 (Відповідач-3) було укладено додатковий договір до договору поруки №120038/89811/328351.
7. 20.05.2020 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФГ "Дніпро" було укладено додаткову угоду до Кредитного договору №011/89811/404908, згідно з умовами якої пункт 11.4 договору викладено в наступній редакції: "11.4 Всі спори між Сторонами, які виникають за цим Договором або у зв`язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" або до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд). В разі виникнення спору між Сторонами та його розгляду Третейським судом, такий розгляд буде здійснюватися згідно з Регламентом відповідного третейського суду. Підписанням Договору кожна із Сторін засвідчує, що ознайомилася з Регламентом та іншою інформацією про Третейський суд станом на день укладення цього договору на сайті Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" та Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. Сторони погодились з тим, що третейський розгляд спору здійснюється Третейським судом у складі одноособового третейського судді, який призначається Головою Третейського суду одночасно з порушенням третейського провадження". (п. 1.3 додаткової угоди до договору).
8. У травні 2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" з позовом до ФГ "Дніпро", ФГ "Аміна-ЮГ", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/89811/404908 від 25.05.2018 у розмірі 315 940,26 грн, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 294 443,37 грн, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 147 221,69 грн, заборгованості за відсотками 19 922,64 грн, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками 13 615,44 грн, а також пені у розмірі 1 574,25 грн та третейського збору у розмірі 3 559,40 грн.
9. 25.05.2021 рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" у третейській справі № 42/21 позов АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ФГ "Дніпро", ФГ "Аміна-ЮГ", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ФГ "Дніпро", ФГ "Аміна-ЮГ" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 25.05.2018 №011/89811/404908 у сумі 315 940,26 грн. Стягнуто солідарно з ФГ "Дніпро", ФГ "Аміна-ЮГ" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" третейський збір у сумі 3 559, 40 грн, по 1 186, 46 грн з кожного.
10. 04.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі № 42/21.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
11. 19.07.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі № 42/21 задоволено частково.
12. Видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 після набрання даною ухвалою законної сили наступного змісту: "Стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" (код ЄДРПОУ 21305689, зареєстроване: 74530, Херсонська область, Великолепетиський район, с. Князе - Григорівка, вул. Адамяна, буд.22) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова,буд.9) заборгованість за кредитним договором від 25.05.2018 №011/89811/404908 у сумі 315 940, 26 грн. Стягнути з Фермерського господарства "Дніпро" (код ЄДРПОУ 21305689, зареєстроване:74530, Херсонська область, Великолепетиський район, с. Князе - Григорівка, вул. Адамяна, буд.22) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова,буд.9) третейський збір у сумі 1186,46 грн."
13. Стягнуто з ФГ "Дніпро" на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" третейський збір у сумі 1186,46 грн. Стягнуто з ФГ "Дніпро" на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення в розмірі 1 135 грн. В іншій частині заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 залишено без задоволення.
14. Суд першої інстанції зазначив, що на момент винесення даної ухвали, Північному апеляційному господарському суду не подано жодних належних і допустимих доказів (вони відсутні в матеріалах справи) того, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 скасовано компетентним судом; строк для звернення за видачею виконавчого документа пропущений; дана третейська угода визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди"; рішення третейського суду містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
15. Враховуючи, що боржником (ФГ "Дніпро") не надано до суду доказів добровільного виконання вказаного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21.
16. Суд першої інстанції встановив, що договори поруки та додаткові договори до них не містять третейського застереження про передачу спору між банком та поручителями, у разі його виникнення, на вирішення третейським судом.
17. З огляду на вищевказане, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що даний спір між банком та поручителями про стягнення заборгованості не підвідомчий третейському суду, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 в частині стягнення солідарно суми боргу та суми третейського збору з ФГ "Аміна-ЮГ" та ОСОБА_1, оскільки справа, по якій прийнято дане рішення третейського суду, у вказаній частині не підвідомча третейському суду, рішення третейського суду у вказаній частині, прийнято у спорі між банком та поручителями, не передбаченому третейською угодою.
18. При цьому, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 у справі №876/73/20.
19. Також Північний апеляційний господарський суд зауважив, що сплачена заявником сума судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача-1, оскільки станом на час розгляду даної заяви доказів виконання рішення третейського суду відповідачем до суду не надано, а отже відповідач-1 вважається винним у виникненні спору (у зверненні заявника до суду з даною заявою).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У КАСАЦІЙНОМУ ГОСПОДАРСЬКОСУ СУДІ
А. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
20. 30.07.2021 АТ "Райффайзен Банк Аваль" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 873/96/21 у порядку частини другої статті 253 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в частині відмови у видачі виконавчих документів на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі № 42/21 про солідарне стягнення з ФГ "Аміна-Юг" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором № 01189811/404908 від 25.05.2018 та ухвали нове рішення, яким заявлені вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу виконавчого документа виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі № 42/21 про солідарне стягненням з відповідачів заборгованості задовольнити.
21. Скаржник стверджує, що враховуючи похідний характер фінансової поруки, до умов даного договору поруки відноситься й пункт 11.4 Кредитного договору. Скаржник вказує, що у даній справі позов заявлено до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів збігається з обсягом відповідальності боржника.
22. АТ "Райффайзен Банк Аваль" вказує, що для визначення юрисдикції пріоритетним є особа боржника, оскільки вимоги, що випливають з поруки є акцесорними, а тому мають розглядатися за правилами тієї юрисдикції, у якій розглядається чи підлягає розгляду спір з боржником за основним договором та посилається на правову позицію у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 14-23цс19 від 27.03.2019. Скаржник вказує, що позовні вимоги мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, а аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 № 14-40цс18, від 21.03.2018 № 14- 41цс18, від 25.04.2018 № 14-74цс18, від 20.06.2018 № 14-224цс18, від 12.09.2018 № 14-269цс18, і підстав для відступу від них не вбачається.
23. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 757/75445/17-ц, у висновку якого визначено, що Договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя. Зазначений правовий висновок висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц, Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/11937/16-ц та від 03.07.2019 у справі № 757/28305/15-ц.
24. АТ "Райффайзен банк Аваль" посилається на те, що постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 61-17385св18 вчергове наголошено, що Договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає і існує лише за умови існування основного, правовідносини у даному випадку є однорідними та нерозривно пов`язаними між собою, тому спір є підвідомчим третейському розгляду як щодо позичальника, так і поручителів.
25. AT "Райффайзен Банк" вважає, що Північний апеляційний господарський суд помилково посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 876/73/20 про скасування рішення іншого третейського суду з іншими обставинами справи.
26. Таким чином, скаржник вважає, що відповідно до частини шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди" під третейською угодою розуміється лише посилання на документ, що містить третейське застереження. Частина шоста статті 12 Закону України "Про третейські суди" не пов`язує дію третейського застереження, що є у Кредитному договорі з підписанням поручителем цього Кредитного договору. За фактом підписання Договору поруки, у якому є посилання на кредитний договір з третейським застереженням поручителям (ФГ "Аміна-ЮГ" та ОСОБА_1 ) повинні бути відомі всі умови цього кредитного договору, у тому числі умова про розгляд спорів у третейському суді.
В. Провадження в суді апеляційної інстанції
27. 17.08.2021 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/96/21 визначено склад колегії суддів: Пєсков В.Г. - головуючий (доповідач), судді: Ткаченко Н.Г., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.08.2021.
28. 26.08.2021 ухвалою Верховного Суду апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк" за залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків.
29. 07.09.2021 АТ "Райффайзен Банк" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
30. У зв`язку з перебуванням суддів Ткаченко Н.Г. у відпустці., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/96/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.08.2021.
31. 13.09.2021 ухвалою Верховного Суду, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 873/96/21 за апеляційною скаргою АТ "Райффайзен Банк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021; розгляд справи призначено на 30.09.2021.
32. У зв`язку з перебуванням судді Васьковського О.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/96/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.09.2021.
Б. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу
33. Відзиву на апеляційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Щодо суті апеляційної скарги
34. Оцінивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи та правильність застосування Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
35. Відповідно до частини другої статті 24 Господарського процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
36. Частиною другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
37. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів.
38. Відповідно до частини другої статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
39. Згідно з частиною третьою статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
40. Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1-1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
41. Відповідно до приписів статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Аналогічні положення передбачені статтею 56 Закону України "Про третейські суди".
42. Колегія суддів зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України.
43. Колегія суддів також звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України, статті 56 Закону України "Про третейські суди". Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 876/32/20, від 08.04.2021 у справі № 876/79/20.
44. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
45. Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
46. У пункті 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
47. Відповідно до частин 1, 4-6 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
48. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між АТ "АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФГ "Дніпро" було укладено кредитний договір №011/89811/404908, пункт 11.4 якого в редакції додаткової угоди від 20.05.2020, містить третейське застереження, за умовами якого сторони погодили, що всі спори між сторонами, які виникають за цим Договором або у зв`язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення, зокрема, до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу".
49. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 25.05.2018 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФГ "Аміна-Юг" та між АТ "Райффайзен Банк Аваль" Сорокою О.Л. були укладені договори поруки, за умовами яких поручителі зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання ФГ "Дніпро" своїх кредитних зобов`язань.
50. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" із позовом до позичальника та поручителів про солідарне стягнення заборгованості та рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 стягнуто солідарно з відповідачів 315 940, 26 грн заборгованість за кредитним договором та третейський збір у сумі 3 559,40 грн, по 1 186, 46 грн з кожного.
51. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів третейської справи, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 не скасовано компетентним судом; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; третейська угода, що міститься в п. 11.4 кредитного договору не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди"; рішення третейського суду не містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, третейський суд не вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі. При цьому, докази добровільного виконання ФГ "Дніпро" зазначеного рішення третейського суду в матеріалах справи відсутні та сторонами не подані.
52. За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 в частині стягнення заборгованості з ФГ "Дніпро" за кредитним договором від 25.05.2018 №011/89811/404908 в сумі 315 940,26 грн та третейського збору в сумі 1 186,46 грн.
53. Водночас, щодо вимог АТ "Райффайзен Банк Аваль" до поручителів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
54. Наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.
55. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що умови договорів поруки, укладених між АТ "Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_1 і ФГ Аміна-Юг" не містять третейської угоди.
56. Отже, за відсутності у договорах поруки третейського застереження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір між АТ "Райффайзен банк Аваль" і поручителями - ОСОБА_1 та ФГ Аміна-Юг" про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підвідомчий третейському суду.
57. При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертає увагу, що укладення між банком та позичальником третейської угоди, що міститься в умовах кредитного договору не передбачає автоматичного поширення цієї третейської угоди на відносини з поручителями за договорами поруки, які такої (третейської) угоди не містять.
58. Враховуючи таке, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погоджується із правомірним висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 25.05.2021 у справі №42/21 в частині стягнення солідарно суми боргу та суми третейського збору з ФГ "Аміна-Юг" та ОСОБА_1, оскільки справа, по якій прийнято дане рішення третейського суду, у вказаній частині не підвідомча третейському суду, а рішення третейського суду у вказаній частині, прийнято у спорі між банком та поручителями, не передбаченому третейською угодою.
59. В апеляційній скарзі АТ "Райффайзен Банк Аваль" вказує, що для визначення юрисдикції пріоритетним є особа боржника, оскільки вимоги, що випливають з поруки є акцесорними, а тому мають розглядатися за правилами тієї юрисдикції, у якій розглядається чи підлягає розгляду спір з боржником за основним договором та посилається на правову позицію у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 14-23цс19 від 27.03.2019.
60. Щодо вказаного доводу колегія суддів зазначає таке.
61. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 14-23цс19 від 27.03.2019 за позовом банку до юридичної особи - позичальника та юридичної особи та двох фізичних осіб - поручителів про солідарне стягнення заборгованості за кредитом, предметом касаційного перегляду було питання розмежування між справами цивільного та господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цьому випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів відповідно до договорів поруки збігається з обсягом відповідальності боржника. Велика Палата Верховного Суду у справі № 14-23цс19 дійшла таких висновків: "позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, від 21 березня 2018 року № 14-41цс18, від 25 квітня 2018 року № 14-74цс18, від 20 червня 2018 року № 14-224цс18, від 12 вересня 2018 року № 14-269цс18, і підстав для відступу від них не вбачається. Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, розглянутий судом на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до боржника та одного з поручителів, які є юридичними особами. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд не врахував особливостей правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно визначився з юрисдикцією вказаного спору та неправильно застосував норми процесуального права, оскільки підстави для закриття провадження у справі у частині вимог до боржника та поручителя - юридичних осіб відсутні."
62. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не бере до уваги посилання скаржника висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 14-23цс19 від 27.03.2019, з огляду на неподібність правовідносин у вказаній справі, основним питанням в якій було визначення юрисдикції спору та цієї справи № 873/96/21, предметом розгляду в якій є наявність або відсутність підстав для видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
63. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2020 у справі № 757/75445/17-ц (за заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації), в якій вказано, що договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови існування основного. Тому сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення потреб поручителя. Зазначений правовий висновок висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц, Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/11937/16-ц та від 03.07.2019 у справі № 757/28305/15-ц. Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскільки поручитель є стороною акцесорного зобов`язання, не є споживачем і Законом України "Про захист прав споживачів" не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів його положень, то висновки судів про можливість розгляду третейським судом вимог до поручителів ґрунтуються на вимогах закону.
64. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважує, що з метою встановлення наявності або відсутності підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України та вирішення питання щодо можливості відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, Касаційним господарським Судом у складі Верховного Суду із даних Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що в ухвалі Печерського районного суду від 18.05.2018 у справі № 757/75445/17-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75344644), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.11.2018 та постановою Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 757/75445/17-ц, встановлено, що оскільки фізична особа, яка подала заяву про скасування рішення третейського суду, є поручителем у вказаному спорі, і договір, укладений між нею та КС "Центр фінансових послуг" містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов`язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду.
65. Отже, наведені обставини свідчать про неподібність встановлених судами обставин, з огляду на відсутність третейської угоди між поручителем та банком у цій справі № 873/96/21, а також відмінне матеріально-правового регулювання у вказаній справі № 757/75445/17-ц та цій справі № 873/96/21, а тому Суд відхиляє посилання скаржника на вказану постанову та не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
66. Також, в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 61-17385св18, на яку посилається скаржник, предметом касаційного перегляду було питання щодо поширення на спірні правовідносини Закону України "Про захист прав споживачів". При цьому, у вказаній справі також було встановлено, що між позикодавцем, позичальником та поручителями було укладено третейську угоду, що також свідчить про неподібність правовідносин у справі № 61-17385св18 та цій справі № 873/96/21, з огляду на що колегія суддів відхиляє такі посилання в апеляційній скарзі.
67. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про часткове задоволення заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду. Водночас доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту.
68. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.