ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/3247/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу комунального підприємства "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 (головуючий суддя Смірнов О.Г., судді: Боєва О.С., Зінченко Н.Г.), з урахуванням ухвали від 28.04.2021 про виправлення описки
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2021 (головуючий суддя: Подобєд І.М., судді: Чус О.В., Орєшкіна Е.В.),
ухвалені за результатом розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервісбуд"
про забезпечення позову
у справі № 908/3247/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервісбуд" (далі - ТОВ "Жилсервісбуд")
до комунального підприємства "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради (далі - КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради)
про стягнення 6 123 397,73 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Жилсервісбуд" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради 6 123 397,73 грн. заборгованості (з них: 6 008 627,90 грн. основного боргу, 86 442,08 грн. інфляційних втрат, 28 327,75 грн. - 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за договором від 02.03.2020 № 310.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2020 зі справи № 908/3247/20 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
У подальшому згідно із заявою позивача від 24.02.2021 про зменшення позовних вимог, останній просив стягнути з відповідача 5 105 036,47 грн. основного боргу, 110 236,87 грн. інфляційних втрат та 44 875,42 грн. - 3% річних.
21.04.2021 від ТОВ "Жилсервісбуд" надійшла заява про забезпечення позову у порядку приписів статей 136-140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій останнє просило суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради в межах заявленої до стягнення суми 5 105 036,47 грн., розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах України (та/або будуть знаходитися в банківських установах України) у КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради до моменту скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав про те, що:
- відповідач з моменту укладання з ТОВ "Жилсервісбуд" договору від 02.03.2020 № 310 постійно порушує строки оплати наданих послуг, навіть у разі укладання мирових угод, затверджених судом;
- послуги, які надані позивачем з комплексного утримання будинків дільниці № 7 в березні і квітні 2020 року відповідачем не оплачені навіть після укладання мирової угоди;
- відповідно до Державного реєстру боржників України у відповідача на даний час існують невиконані боргові зобов`язання за виконавчими документами (виконавче провадження № 64440971 відкрите Дніпровським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); на майно боржника накладені арешти);
- враховуючи фактичну відсутність у відповідача будь-якого належного йому нерухомого та рухомого майна, статутного капіталу, який складає 0,00 грн. (окрім майна, переданого громадою м. Запоріжжя у тимчасове господарське відання відповідача), позивач вважає накладення арешту на грошові кошти КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради в межах заявленої до стягнення суми єдиним дієвим заходом забезпечення позову у даній справі;
- довготривале невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань на значну грошову суму призвело до того, що на даний час ТОВ "Жилсервісбуд" знаходиться у скрутному фінансовому становищі і має заборгованість перед бюджетом з ПДВ, оскільки не має змоги поповнити обігові кошти на відповідний рахунок ПДВ. У підтвердження наведеного позивач посилався на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі № 280/1495/21, згідно з яким встановлено, що ТОВ "Жилсервісбуд" має податковий борг перед бюджетом з ПДВ із вироблених в Україні товарів у сумі 934 466,09 грн.
Короткий зміст судових рішень
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 зі справи (з урахуванням ухвали від 28.04.2021 про виправлення описки у зазначенні найменування позивача) заяву ТОВ "Жилсервісбуд" про забезпечення позову задоволено: вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради в межах заявленої в позові суми 5 105 036,47 грн., розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах України (та/або будуть знаходитися в банківських установах України) у КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради.
Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 зі справи клопотання КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради про заміну заходу забезпечення позову у справі № 908/3247/20 задоволено; замінено захід забезпечення позову, встановлений ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 на накладення арешту на грошові кошти КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради в межах заявленої в позові суми 5 105 036,47 грн., що розміщені на рахунку відповідача в АТ ПриватБанк.
Згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2021 ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову виходили, зокрема, з того, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у справі № 908/3247/20 є обґрунтованим, адекватним та співмірним заявленим позовним вимогам. Накладення арешту на грошові кошти відповідача забезпечить збалансованість інтересів сторін, реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.04.2021 та постанову суду апеляційної інстанції від 07.07.2021, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Жилсервісбуд" про забезпечення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Так, КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради посилається, зокрема, на те, що:
- підстави для забезпечення позову, викладені в заяві позивачем та в оскаржуваних судових актах, не відповідають дійсності, а саме: КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради всупереч висновкам судів є платоспроможним підприємством, а судами у висновках про відсутність у відповідача нерухомого та рухомого майна не враховано особливості організаційно-правової форми діяльності та правового режиму майна комунальних унітарних підприємств згідно зі статтею 78 Господарського кодексу України, а також субсидіарну відповідальність органу, до сфери управління якого входить підприємство;
- заява про забезпечення позову надійшла до суду першої інстанції 21.04.2021, відповідно в силу приписів статті 140 ГПК України суд мав розглянути таку заяву 23.04.2021, натомість оскаржувана ухвала постановлена 22.04.2021;
- у підготовчому засіданні 21.04.2021 представнику КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради було надано лише копію заяви про забезпечення позову без доданих до неї документів, у зв`язку з чим суд не повинен був розглядати додані до заяви документи, які не були надані відповідачу;
- поданий позов є безпідставним, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідача та для вжиття заходів до забезпечення позову;
- позивачем не було надано інформації про рахунки, на які він просив накласти арешт;
- позов пред`явлений на суму 6 123 397,73 грн., а арешт накладений судом на грошові кошти в межах суми 5 105 036,47 грн., що не відповідає ціні позову;
- ухвалюючи рішення про забезпечення позову, суд фактично раніше часу задовольнив позовні вимоги, не розглядаючи спір по суті;
- у зв`язку з постановленням оскаржуваної ухвали були арештовані рахунки, з яких КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради виплачується заробітна плата, сплачуються податки;
- обраний захід забезпечення позову має наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання та неможливість забезпечення реалізації ним функцій муніципальної аварійної служби та управителя багатоквартирних будинків, у тому числі й тих, що відносяться до культурної спадщини міста Запоріжжя.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Жилсервісбуд" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на безпідставність її доводів.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх судових інстанцій
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при постановлення оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
У касаційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає про те, що оскільки заява про забезпечення позову надійшла до суду першої інстанції 21.04.2021, відповідно в силу приписів статті 140 ГПК України суд мав розглянути таку заяву 23.04.2021, натомість оскаржувана ухвала постановлена 22.04.2021.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з приписами частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Отже, вказаною правовою нормою визначений граничний строк, в який заява про забезпечення позову повинна бути розглянута судом (не пізніше двох днів з дня її надходження).
Позиція скаржника про те, що така заява повинна бути розглянута у конкретний термін (через два дні після її надходження, а саме 23.04.2021), є його власним суб`єктивним тлумаченням наведеної норми права, яке (тлумачення) не відповідає її дійсному змісту.
Посилання скаржника на те, що у підготовчому засіданні 21.04.2021 представнику КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради було надано лише копію заяви про забезпечення позову без доданих до неї документів, у зв`язку з чим суд не повинен був розглядати додані до заяви документи, які не були надані відповідачу, Верховний Суд відхиляє, оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено вимоги про надсилання іншим учасникам справи заяви про забезпечення позову з доданими до неї документами.
При цьому Суд враховує і те, що зі змістом такої заяви КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради було ознайомлене у підготовчому засіданні 21.04.2021 (що не заперечується самим скаржником), а, отже, за потреби, скаржник мав можливість ознайомитися з матеріалами справи (доданими до заяви доказами) та надати суду власні заперечення проти її задоволення з наведенням відповідних мотивів та доказів.
Стосовно доводів скаржника про безпідставність пред`явленого позову та відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, то Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Що ж до посилання КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради на те, що позивачем не було надано інформації про рахунки, на які він просив накласти арешт, то Верховний Суд зазначає, що арешт накладається не на рахунки боржника (що не передбачено чинним законодавством), а на грошові кошти, що належать відповідачу.
При цьому Верховний Суд також враховує і те, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 за клопотанням КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради замінено захід забезпечення позову, встановлений ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 на накладення арешту на грошові кошти КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради в межах заявленої в позові суми 5 105 036,47 грн., що розміщені на конкретному рахунку відповідача в АТ ПриватБанк.
Що ж стосується посилання скаржника на те, що позов пред`явлений на суму 6 123 397,73 грн., а арешт накладений судом на грошові кошти в межах суми 5 105 036,47 грн., що не відповідає ціні позову, то Суд зазначає, що саме така сума для накладення арешту визначена у заяві позивача про забезпечення позову з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог. Більше того, сума, в межах якої накладено арешт є меншою, аніж первісно заявлена у позові сума позовних вимог, відповідно накладення арешту у меншій сумі жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради.
Твердження скаржника про те, що ухвалюючи рішення про забезпечення позову, суд фактично раніше часу задовольнив позовні вимоги, не розглядаючи спір по суті, Верховний Суд відхиляє, оскільки за своєю суттю поняття арешт коштів та стягнення коштів не є тотожними.
Так, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову. Арешт коштів як такий не означає зміну їх власника. Водночас у випадку стягнення грошових коштів на користь певної особи, такі кошти зараховуються на рахунки особи, на користь якої ухвалене судове рішення, та вибувають із власності боржника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2021 зі справи № 911/8/21.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 зі справи № 911/1111/20.
Стосовно посилання КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради на те, що у зв`язку з постановленням оскаржуваної ухвали були арештовані рахунки, з яких названим Підприємством виплачується заробітна плата, сплачуються податки, то Верховний Суд зазначає таке.
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 905/361/19.
Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
Водночас питання оскарження КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради дій державного виконавця, вчинених під час виконання ним вказаного рішення суду, накладення, за твердженням скаржника, арешту на більшу суму коштів, аніж визначена в ухвалі суду, як і звернення скаржника до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову та правомірність відмови у задоволенні такої заяви виходить за межі розгляду касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 22.04.2021 та постанову суду апеляційної інстанції від 07.07.2021 зі справи про забезпечення позову.
Доводи скаржника про те, що КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради є платоспроможним підприємством, а обраний захід забезпечення позову має наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, є взаємосуперечливими, при цьому твердження скаржника про повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання не відповідає позиції самого скаржника у справі № 908/3247/20 про накладення арешту у процесі виконання ухвали суду на належні йому кошти на кожному з рахунків сумарно у значно більшому розмірі аніж розмір позовних вимог у справі (у подальшому відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 зі справи замінено захід забезпечення позову, встановлений ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 на накладення арешту на грошові кошти КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради в межах заявленої в позові суми 5 105 036,47 грн., що розміщені на рахунку відповідача конкретно в АТ ПриватБанк).
Суд враховує, що питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.
Інститут забезпечення позову спрямований на захист інтересів позивача (заявника) та покликаний забезпечити виконання рішення суду в майбутньому.
Забезпечуючи позов у справі № 908/3247/20 шляхом накладення арешту на кошти відповідача, суди, з урахуванням доводів, наведених позивачем, надавши оцінку наявним у матеріалам справи доказам відповідно до вимог статті 86 ГПК України, керуючись статтями 136, 137 ГПК України, обґрунтовано припустили, що невжиття такого заходу може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову; вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, та, за умови його задоволення, не створить труднощів при виконанні рішення.
У постановленні оскаржуваних судових актів суди встановили безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову, дійшли обґрунтованого висновку про те, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).