ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
Справа №906/682/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явились,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (головуючий - Олексюк Г.Є., судді: Філіпова Т.Л., Гудак А.В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 (суддя Соловей Л.А.)
у cправі №906/682/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
про стягнення 1235871,08 грн,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.09.2021 №29.3-02/3226 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з запланованою відпусткою судді Кролевець О.А., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/682/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Губенко Н.М.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (далі - Комунальне підприємство) про стягнення 806897,03 грн - пені, 169718, 85 грн - 3% річних та 259255,20 грн - інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 12.09.2017 №5112/1718-БО-10 (далі також - договір постачання) в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
1.3. У відзиві на позовну заяву та клопотанні від 08.07.2020 відповідач посилався на те, що Комунальне підприємство не є кінцевим споживачем природного газу, знаходиться у скрутному матеріальному становищі, має значну дебіторську заборгованість, на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була погашена, а враховуючи відсутність факту нанесення збитків позивачу, просив суд зменшити розмір пені на 90%.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
2.1. 12.09.2017 між Компанією (постачальник) та Комунальним підприємством (споживач) укладено договір постачання природного газу №5121/1718-БО-10, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
2.2. Відповідно до пункту 1.2 договору постачання, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
2.3. Умовами пункту 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2.4. Пунктом 8.2 договору постачання сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
2.5. За умовами пункту 10.3 договору постачання, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років.
2.6. На виконання умов договору постачання, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 95559920,94 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018.
2.7. Відповідач свої зобов`язання за договором постачання в частині оплати вартості отриманого природного газу виконував несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого пунктом 6.1 договору, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, а саме "Операції по договору "5121/1718-БО-10" з 01-09-2016 по 31-05-2019".
2.8. У зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого природного газу за договором постачання позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 806897,03 грн пені, 169718,85 грн 3% річних та 259255,20 грн інфляційних втрат.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
3.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 22.12.2020 у справі №906/682/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 403448,52 грн - пені, 169718,85 грн - 3 % річних, 259255,20 грн - інфляційних втрат, відмовив у позові в частині стягнення 403448,51 грн - пені.
3.2. Суд першої інстанції, на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), врахувавши інтереси сторін, їх майновий стан та компенсацію втрат від інфляції і стягнення 3% річних, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.
3.3. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився із наведеними у ньому висновками.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
4.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.12.2020 у cправі №906/682/20, Компанія звернулась до Верховного Суду з касаційно скаргою, в якій просить зазначенні судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 403448,51 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.2. У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказав пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 стосовно застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГПК України.
4.3. На переконання скаржника, зменшуючи належний до стягнення розмір пені, судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи є цей випадок винятковим, оскільки не враховано інтереси позивача та не прийнято до уваги його майновий стан, зокрема, податковий борг, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі.
4.4. Комунальне підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4.5. Відповідач зазначає, що висновки судів про наявність правових підстав для зменшення суми пені є законними та обґрунтованими, оскільки судами реалізовано передбачене законодавством право, і при використанні таких дискреційних повноважень у повній мірі враховано всі обов`язкові умови їх застосування, що передбачені положеннями чинного законодавства.
5. Позиція Верховного Суду.
5.1. Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду в частині зменшення розміру пені на 50% у зв`язку з відсутністю у судів попередніх інстанцій підстав для застосування до спірних правовідносин сторін статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
5.2. Таким чином, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні пені в сумі 403448,51 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
5.3. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.4. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.5. Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
5.6. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
5.7. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
5.8. З огляду на наведене вище Суд відхиляє доводи касаційної скарги, наведені в пункті 4.3 цієї постанови, та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до конкретних обставин цієї справи, зробили правильні висновки про можливість зменшення пені на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, зважаючи на: (1) ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (вся сума основного боргу погашена відповідачем в повному обсязі); (2) відсутність доказів понесення позивачем збитків саме внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань; (3) правовий статус відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її соціальну спрямованість.
5.9. Судами також враховано, що окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
5.10. В той же час, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.
5.11. При цьому суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача (який просив зменшити розмір пені на 90% від заявленої суми) та присудження до стягнення 50% від належної до стягнення суми пені, що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.
5.12. Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вважає, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
5.13. При цьому колегія суддів також зазначає, що в сукупності із об`єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав у суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, для часткового задоволення такого клопотання.
5.14. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України та зменшено розмір штрафних санкцій.
5.15. Отже, у цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судовій практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.
5.16. Посилання позивача на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України, відхиляються, оскільки: висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.
5.17. На підставі викладеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 403448,51 грн.