ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6127/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача-1 - Мишастого А.О.,
третьої особи - Симончука О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 (головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 (суддя Усатенко І.В.)
у справі №910/6127/20
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг",
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.09.2021 №29.3-02/3228 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку із запланованою відпусткою судді Кролевець О.А., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/6127/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.09.2017 №01/2017.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, зловживаючи довірою позивача, заволодів його майном (корпоративними правами), оскільки позивач не вчиняв дій спрямованих на відчуження власної частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" (далі - ТОВ "АК Консалтинг") та не отримував відшкодування за відчужені корпоративні права, що свідчить про те, що договір не був спрямований на настання реальних правових наслідків. Позивач вказує, що він міг бути введений в оману відповідачем з приводу кількості та змісту правочинів, укладених 21.09.2017, з огляду на велику кількість документів, які підписувались при відчуженні того дня частки, належної ОСОБА_4, представником якої був відповідач, у статутному капіталі іншого товариства, учасником якого є позивач.
1.3.Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що спірний договір був підписаний позивачем, а обставини щодо отримання коштів від відповідача підтверджені умовами цього договору, відповідно до яких сторони узгодили, що станом на момент підписання цього договору покупцем здійснено повний розрахунок за договором шляхом сплати продавцю зазначеної в договорі суми.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.22.10.2013 було здійснено державну реєстрацію ТОВ "АК Консалтинг", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
2.2.Позивач набув у власність частку в ТОВ "АК Консалтинг" на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "АК Консалтинг" від 10.04.2017, укладеного між ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_2 (покупцем). Обставини щодо проведення розрахунку між сторонами підтверджуються актом проведення розрахунку від 10.04.2017, в якому продавець засвідчив, що він отримав у позику від покупця грошові кошти у сумі 6390000,00 грн 20.10.2016 та зобов`язувався повернути грошові кошти або здійснити відчуження товариства на користь покупця. Сторони дійшли згоди, що повернення боргу продавця відбудеться шляхом передачі частки вартістю 6390000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "АК Консалтинг". З урахуванням домовленостей, укладення договору та з моменту підписання даного акта, сторони вважаються такими, що виконали обов`язки щодо 6390000, 00 грн, а саме: продавець повернув позику, а покупець сплатив ціну за договором купівлі-продажу від 10.04.2017. Тобто ОСОБА_2 набув право власності на частку в товаристві.
2.3.21.09.2017 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір №01/2017 купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "АК Консалтинг" (далі - договір), відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати у власність покупця корпоративні права у вигляді належної частки (часток) у статутному капіталі товариства у розмірі 6390000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу товариства (корпоративні права), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти ці корпоративні права та їх оплатити.
2.4.Відповідно до пункту 2.1 договору продавець та покупець зобов`язані своєчасно підписати всі документи, необхідні для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів товариства.
2.5.Згідно з пунктом 1.5 договору продавець стверджує, що продаж належних йому корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі здійснюється ним без вчинення до нього будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального і гарантує, що на момент укладення цього договору згадані корпоративні права до цього часу нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, під заставою, забороною (арештом) не перебувають не передані в управління, судового спору щодо них, а також прав у третіх осіб як у межах так і за межами України та будь-яких обтяжень що можуть бути підставою для визнання цього договору недійсним, немає, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб та як внесок згідно договору про сумісну діяльність не передані. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину.
2.6.Пунктом 2.2 договору узгоджено, що право власності покупця на корпоративні права товариства виникає з моменту підписання цього договору.
2.7.Вартість належної частки (часток) у статутному капіталі товариства, що відчужується, становить 6390000,00 грн (пункт 3.1 договору).
2.8.Положенням пункту 3.2 договору сторони засвідчили, що станом на момент підписання цього договору покупцем здійснено повний розрахунок за договором шляхом сплати продавцю зазначеної в пункті 3.1 договору суми.
2.9.Відповідно до пункту 4.1 договору за настання обставин, зазначених у пункті 2.2 цього договору, мають місце такі юридичні значущі наслідки: усі права та обов`язки продавця як учасника товариства переходять до покупця; продавець втрачає усі права та обов`язки, що були зумовлені його статусом як учасника товариства, а покупець набуває відповідних прав та обов`язків; покупець стає новим учасником товариства і в повному обсязі набуває правосуб`єктності, що випливає із цього.
2.10.Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним (пункт 6.1 договору).
2.11.Згідно з пунктом 7.3 договору останній складено та підписано сторонами при повному розумінні його умов та термінології українською мовою у 4 автентичних примірниках, які мають однакову юридичну чинність, один з яких залишається у товариства, корпоративні права якого відчужуються, другий - у продавця, третій - у покупця, четвертий передається реєстратору, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку вимог чинного законодавства України.
2.12.21.09.2017 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ "АК Консалтинг", прийняті рішення на яких оформлені протоколом №11 від 21.09.2017, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О., зареєстрованим в реєстрі за №2241.
2.13.На вказаних позачергових загальних зборах учасників ТОВ "АК Консалтинг" були присутні учасники товариства, які володіють 100 % часток статутного капіталу товариства, а саме - ОСОБА_2 (єдиний учасник, який володіє 100% часток статутного капіталу товариства та 100% голосів).
2.14.За результатами позачергових загальних зборах учасників ТОВ "АК Консалтинг", які відбулись 21.09.2017, було вирішено, зокрема: 1) прийняти до складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_3 у зв`язку з набуття ним права власності на частку у статутному капіталі товариства, що була відчужена; 2) виключити зі складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_2 на підстав договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "АК Консалтинг" від 21.09.2017 №01/2017 та погодити передачу корпоративних прав у вигляді частки (часток) у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_2 передав належну частку (частки) в статутному капіталі товариства у розмірі 6390000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_3 ; 3) у зв`язку з зміною складу учасників товариства погодити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства між учасниками: ОСОБА_3 володіє часткою у розмірі 6390000,00 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства; 4) уповноважити ОСОБА_3 провести державну реєстрацію установчих документів товариства у новій редакції та змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних з зміною керівника, в порядку та строки, визначені чинним законодавством України.
2.15.У матеріалах справи наявний статут ТОВ "АК Консалтинг", затверджений рішенням позачерговий загальних зборів учасників товариства 21.09.2017 (протокол №11). Докази реєстрації вказаного статуту відсутні.
2.16.Відповідно до пункту 1.6 статуту ТОВ "АК Консалтинг" учасником товариства є ОСОБА_3 .
2.17.Згідно з пунктом 6.1 статуту ТОВ "АК Консалтинг" статутний капітал товариства становить 6390000 грн, 100 % якого належать єдиному учаснику товариства ОСОБА_3, який володіє часткою у розмірі 6390000,00 грн, що відповідає 100 % статутного капіталу товариства.
2.18.У матеріалах справи наявна копія заяви директора ТОВ "АК Консалтинг" ОСОБА_2 від 21.09.2017 (оригінал якої оглянуто судом апеляційної інстанції) про звільнення його з посади директора товариства за згодою сторін.
2.19.Крім того, у справі наявна копія наказу ТОВ "АК Консалтинг" від 25.09.2017 №06 П "Про звільнення з роботи за сумісництвом", де зазначено, що ОСОБА_2 складає з себе повноваження директора товариства з 25.09.2017 згідно зі статтею 36 Кодексу законів про працю України, тоді як згідно з наказом від 25.09.2017 № 05-П ОСОБА_6 прийнято на посаду директора ТОВ "АК Консалтинг" з 26.09.2017.
2.20.Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.09.2017 державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Дмитром Федоровичем внесено запис №10741050012058555 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" - зміна складу або інформації про засновників та запис №10741070013058555 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" - зміна керівника юридичної особи.
2.21.В подальшому вищезазначені реєстраційні дії були скасовані Міністерством Юстиції України.
Таким чином, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником ТОВ "АК Консалтинг" є ОСОБА_2 .
2.22.Звертаючись до суду з позовом, заявник вказував, що договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним, оскільки, позивач не впевнений, чи підпис на договорі його, та, оскільки він не отримував коштів від відповідача за відчужену частку та не мав наміру її відчужувати, а отже, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. На підтвердження факту неотримання коштів, позивачем було надано банківську виписку з його рахунку.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 14.01.2021 у справі №910/6127/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "АК Консалтинг" від 21.09.2017 №01/2017 повністю відмовив.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено суду обставин підписання спірного договору не ним особисто (не надано відповідного експертного висновку) і не надано доказів того, що у нього було відсутнє внутрішнє волевиявлення на укладення договору, як і не надано доказів того, що договір був підписаний внаслідок протиправних дій третіх осіб. Наявність зареєстрованого кримінального провадження стосовно невстановлених осіб щодо намагання заволодіти значними грошовими коштами громадянина України не є належним та допустимим доказом того, що (1) позивача було введено в оману щодо кількості та обсягу укладених ним 21.09.2017 правочинів, (2) що йому було підкладено на підпис спірний договір купівлі-продажу частики у статутному капіталі ТОВ "АК Консалтинг", (3) що скаржник не укладав і не мав наміру укладати такий правочин. Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано подальшу поведінку скаржника після укладення оскаржуваного договору, а саме: участь в зборах товариства, написання заяви на звільнення, наказу про складання повноважень, що у своїй сукупності свідчить про вірогідність наявності волі скаржника на укладення такого правочину. Попередні судові інстанції також зазначили, що позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не спростовано обставин, вказаних у договорі, що відповідачем у повному обсязі здійснено розрахунок за частку. При цьому суди вказали, що оскільки сторонами не було обумовлено, в який саме спосіб проводиться розрахунок і що він має здійснюватись шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок продавця, відповідні посилання та клопотання скаржника були відхилені як безпідставні.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи.
4.1. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі №910/6127/20 та передати цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2.Скаржник у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає, що:
- при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 13.09.2017 у справі №923/682/16, Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №910/6986/17, від 06.06.2018 у справі №911/615/15, від 07.10.2020 у справі №911/2574/18 щодо застосування статті 656 Цивільного кодексу України, статті 264 Господарського кодексу України, статей 33, 43 ГПК України;
- суди порушили норми процесуального права, а саме не розглянули клопотання позивача про витребування доказів по справі, чим унеможливили подання позивачем інших клопотань, в тому числі і клопотань щодо проведення судових експертиз у цій справі.
4.3.Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що висновки Верховного Суду, викладені у зазначених у касаційній скарзі постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, що виникли між сторонами у справі №910/6127/20.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
5.2.Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.3.Отже, відповідно до положень наведених норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.4.Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.5.Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
5.6.Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16.
5.7.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
5.8.Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 13.09.2017 у справі №923/682/16, Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №910/6986/17, від 06.06.2018 у справі №911/615/15, від 07.10.2020 у справі №911/2574/18 щодо застосування статті 656 Цивільного кодексу України, статті 264 Господарського кодексу України, статей 33, 43 ГПК України, а також про порушення судами норми процесуального права внаслідок ненадання належної оцінки клопотанню позивача про витребування доказів, якими б підтверджувались обставини проведення розрахунку між сторонами за частку в ТОВ "АК Консалтинг", колегія суддів зазначає таке.
5.9.Постановою від 21.12.2016 по справі №910/8956/15 за позовом заступника прокурора в інтересах держави в особі міської ради до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу міської ради (міської державної адміністрації), комунального підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, міської державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження та договору, Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цій справі з посиланням на те, що аналіз висновків, зроблених судом касаційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України, на яку посилався заявник, правовідносини у якій не є подібними. Предметом розгляду у цій справі було дослідження законності умов конкурсу та результатів, оформлених спірним розпорядженням, щодо надання інвестору права користування земельною ділянкою. Судами досліджувалось, чи прийнято оскаржуване розпорядження державною адміністрацією з перевищенням повноважень; чи надають умови конкурсу та спірного договору інвестору безперешкодну можливість набути право користування земельною ділянкою не на конкурентних засадах, чи порушується спірним розпорядженням та інвестиційним договором право територіальної громади на землю. Отже, Верховний Суд України: по-перше, не робив будь-яких висновків у справі №910/8956/15; по-друге, правовідносини не є подібними з правовідносинами, що виникли у цій справі №910/6127/20.
5.10.Постановою від 13.09.2017 по справі №923/682/16 за позовом акціонерного товариства до іншого акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та скасування рішення загальних зборів, Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви акціонерного товариства (відповідача) про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цій справі з посиланням на те, що аналіз висновків, зроблених судом касаційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, на які посилався заявник, правовідносини у яких не є подібними. Позивач у цій справі доводив, що у порушення умов договору протягом 12 місяців із моменту державної реєстрації нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю, а в подальшому - і станом на день звернення із цим позовом до суду, акціонерне товариство (відповідач) своїх зобов`язань в частині оплати вартості частки в статутному капіталі цього товариства не виконало; невиконання ж покупцем обов`язку зі сплати частки в статутному капіталі товариства є істотним порушенням умов договору. Встановлені судами у цій справі обставини не свідчать, що акціонерним товариством (відповідачем) оспорювався факт несплати вартості придбаної частки та факт укладення договору купівлі-продажу. Отже, Верховний Суд України: по-перше, не робив будь-яких висновків у справі №923/682/16; по-друге, правовідносини не є подібними з правовідносинами, що виникли у цій справі №910/6127/20.
5.11.Верховний Суд постановою від 29.03.2018 направив справу №910/6986/17 на новий розгляд, пославшись на неповне з`ясування судами обставин справи, дослідження лише доказів, наданих позивачем, ненадання правової оцінки доводам відповідача. При цьому судами розглядався спір щодо стягнення заборгованості за договором поставки, який обґрунтований посиланням на обставини порушення зобов`язань за цим договором, що свідчить про те, що правовідносини сторін не є подібними з правовідносинами у цій справі.
5.12.Верховний Суд постановою від 06.06.2018 направив справу №911/615/15 на новий розгляд, пославшись на неповноту дослідження доказів та ненадання оцінки доводам сторін, виснувавши, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому висновки цих судів щодо наявності підстав для задоволення позову є передчасними. При цьому судами розглядався спір щодо стягнення заборгованості за договором підряду, який обґрунтований посиланням на обставини порушення зобов`язань за цим договором, що свідчить про те, що правовідносини сторін не є подібними з правовідносинами у цій справі.
5.13.Оскільки підставою касаційного оскарження є неврахування судами висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови, колегія суддів констатує, що в постановах від 29.03.2018 у справі №910/6986/17, від 06.06.2018 у справі №911/615/15 відсутні висновки щодо застосування норм права про порушення яких зазначає скаржник в касаційній скарзі.
5.14.Тому посилання скаржника на вказані постанови на підтвердження існування обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими ще і тому, що в касаційній скарзі скаржником лише наведено номери справ та дати ухвалення постанов, втім відсутнє умотивування того, в чому полягає подібність правовідносин сторін у наведених справах та у цій справі, яка наразі розглядається, як і відсутнє наведення власне висновку, який на думку скаржника зробив суд касаційної інстанції щодо застосування норм права, який він вважає порушили суди, розглядаючи цю справу про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі недійсним.
5.15.У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №911/2574/18 предметом розгляду якої було визнання недійсним договору про надання послуг, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено незаконне заволодіння первинними документами бухгалтерського обліку позивача, які є предметом злочину. Службовими особами відповідача вчинене службове підроблення окремих частин договору та документів про його виконання. У відповідача відсутні необхідні можливості для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для виконання спірного договору та надання послуг за ним. Діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" має ознаки фіктивності.
Верховний Суд, скасовуючи судові рішення, та направляючи справу на новий розгляд, вказав, що: (1) визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта; (2) здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку; (3) для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції; (4) попередні судові інстанції не дослідили вказаних обставин та реальності змін майнового стану сторін внаслідок здійснення господарської операції.
5.16.Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі №910/6127/20, в порушення норм процесуального законодавства, не розглянули клопотання позивача про витребування доказів, якими б підтверджувались обставини проведення розрахунку між сторонами за частку в ТОВ "АК Консалтинг", у зв`язку з чим, не надали належної правової оцінки реальності зміни майнового стану сторін оспорюваного договору-купівлі продажу, та, відповідно, не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.10.2020 у справі №911/2574/18.
5.17.Однак колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачем не спростовано обставин, вказаних у договорі, що на момент укладення договору відповідачем у повному обсязі здійснено розрахунок за частку. Судами також враховано, що сторонами в договорі не було обумовлено, в який саме спосіб здійснюється розрахунок, і що він має здійснюватись шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок продавця. А тому відповідні посилання були відхилені судами як безпідставні. Доказів домовленості про здійснення безготівкового розрахунку між сторонами правочину позивачем в матеріали справи не надано. Натомість, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що такий розрахунок здійснювався в готівковій формі. А тому посилання скаржника на виписку з власного рахунку (де відсутній рух коштів щодо оплати за договором) були відхилені як необґрунтовані (в розумінні підстави заявленого позову). Крім того, суди зазначили, що несплата відповідачем вартості частки у статутному капіталі товариства може бути підставою для звернення з вимогою про сплату (стягнення) коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним, який визнається недійсним на момент укладення
5.18.Отже, вирішуючи спір у справі №910/6127/20 суди надали оцінку доводам позивача про непроведення сторонами розрахунку за договором купівлі-продажу корпоративних прав, та наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження вказаних обставин, а саме змісту пункту 3.2 вказаного договору, а також значенню цих обставин для правильного вирішення спору, та з огляду на встановлене, дійшли висновку про недоведеність позивачем підстав для задоволення позову.
5.19.При цьому колегія суддів зазначає, що такі висновки судів відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 7.25 постанови від 08.09.2020 у справі №916/667/18.
5.20.Відтак, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства при вирішенні цього спору внаслідок незадоволення клопотання позивача про витребування судом у ОСОБА_7 доказів здійснення розрахунків за договором, адже суди виснували, що: факт проведення розрахунку за договором на момент його вчинення підтверджується умовами договору (пункт 3.2); судам не надано доказів, що договір підписаний не позивачем особисто; не доведено обставин відсутності у позивача внутрішнього волевиявлення на укладення договору; позивачем не надано доказів того, що договір був підписаний внаслідок дій третіх осіб, що у сукупності дає підстави для висновку, що незадоволення клопотання не потягло за собою прийняття судами неправильного рішення, та позбавило позивача права вимагати проведення експертиз (до речі яких саме експертиз він не зазначає).
5.21. Колегія суддів звертає увагу і на те, що позивач не посилався на необхідність витребування доказів реальності змін майнового стану сторін внаслідок здійснення господарської операції, надавши про свій майновий стан у спірний період довідку про рух коштів по банківському рахунку, яка була оцінена судом у сукупності з іншими доказами як така, що не підтверджує обставин нездійснення розрахунку за договором.
5.22.З урахуванням наведених обставин Суд також вважає безпідставними доводи про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №911/2574/18, оскільки вказані висновки були викладені судом касаційної інстанції щодо інших фактичних обставин справи встановлених судами та інших правовідносин сторін, ніж у справі №910/6127/20, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
5.23.Крім того, зазначені доводи скаржника зводяться не до незгоди із застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм права у спірних правовідносинах, а саме до заперечення встановлених судами обставин справи щодо розрахунку відповідача з позивачем за спірним договором, з одночасним наведенням власного бачення обставин правового конфлікту, що свідчить про намагання довести можливість переоцінки доказів, які у сукупності були оціненні судами під час розгляду справи по суті, що з огляду на приписи статті 300 ГПК України перебуває за межами повноважень суду касаційної інстанції.
5.24.Звідси висновок, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
5.25.Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що безпідставне незадоволення судом першої інстанції клопотання позивача про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні через хворобу представника позивача, унеможливило подання додаткових клопотань, зокрема, про проведення судової експертизи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, жодних посилань позивача на необхідність проведення судової експертизи у справі позовна заява не містила і відповідні клопотання не заявлялись позивачем до закриття підготовчого судового засідання, при тому, що місцевий господарський суд двічі оголошував перерву у підготовчому засіданні. При цьому, позивач не був позбавлений права, визначеного статтею 101 ГПК України, на подання суду висновку експерта, складеного на його замовлення. Крім того, позивач не зазначає яка саме експертиза мала б бути проведена для підтвердження заявлених ним вимог.