ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В. М., Пількова К.М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2021 року
у провадженні № 11-215заі21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О., у якому просив:
- визнати протиправною дію Президента України Зеленського В. О., яка полягає у незаконному направленні звернення ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського В. О. щодо не зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 1038) та не звернення до Конституційного Суду України;
- зобов`язати Президента України ОСОБА_2 зупинити дію Постанови № 1038 з мотивів її невідповідності підпункту 2 пункту 2 нормам статей 3, 7, 17, 19, 22 Конституції України;
- зобов`язати Президента України Зеленського В. О. подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності (конституційності) підпункту 2 пункту 2 Постанови № 1038 нормам статей 3, 7, 17, 19, 22 Конституції України;
- притягнути до відповідальності посадових осіб Офісу Президента України, діями яких порушено права ОСОБА_1 .
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у задоволенні усіх позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказав на те, що у своєму зверненні просив саме Президента України здійснити дії, які за Конституцією України може здійснити саме він, а тому направлення його звернення до Кабінету Міністрів України є неправомірним.
За наслідками розгляду цієї скарги Велика Палата Верховного Суду
15 вересня 2021 року прийняла постанову, якою залишила апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін.
Велика Палата Верховного Суду вважала, що звернення ОСОБА_1 правомірно направлено структурним підрозділом Офісу Президента України за належністю до Кабінету Міністрів України, оскільки грошове забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, та визначення порядку такого грошового забезпечення належить до компетенції Кабінету Міністрів Українита Міністерства оборони України, як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, а не до повноважень Президента України.
Однак з такими висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна, тому висловлюємо окрему думку відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України.
У своєму зверненні ОСОБА_1 просив визнати протиправними дію Президента України Зеленського В. О., яка полягає у незаконному направленні його звернення до Кабінету Міністрів України, та бездіяльність останнього щодо не зупинення дії Постанови № 1038 та не звернення до Конституційного Суду України. Крім того просив зобов`язати Президента України Зеленського В. О. зупинити дію Постанови № 1038 з мотивів її невідповідності нормам Конституції України та подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності її положень Конституції України, а також притягнути до відповідальності посадових осіб Офісу Президента України, діями яких порушено права позивача.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України № 393/96-ВР) звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 18 Закону України № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 15 частини першої статті 105 Конституції України передбачає, що Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 53 Закону України «Про Конституційний суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон України № 2136-VIII) конституційним поданням є подане до Конституційного суду України письмове клопотання щодо визнання акта (його окремих положень) неконституційним.
Тобто, право звернення Президента України з конституційним поданням до Конституційного суду України щодо відповідності актів Кабінету Міністрів України Конституції України полягає у тому, щоб з`ясувати чи не проігноровано органом виконавчої влади закріплені у Конституції України принципи, проголошені нею права і свободи громадян, а у випадку з`ясування Конституційний судом України таких фактів здійснити відповідні заходи щодо їх усунення.
Частина перша статті 52 Закону України № 2136-VIIIвизначає, що суб'єктами права на конституційне подання є: Президент України, щонайменше сорок п`ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частини третьої статті 53 Закону України № 2136-VIII у конституційному поданні щодо конституційності акта (його окремих положень) зазначаються акт (його конкретні положення), що належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити акт (його окремі положення), а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень).
Таким чином, суб`єктами права, які можуть звернутись до Конституційного Суду України з конституційним поданням є винятково ті органи державної влади (їх посадові особи), які визначені у Конституції України як суб`єкти такого права.
Крім суб`єктів права на конституційне подання, у процесі звернення до Конституційного суду України беруть участь також інші суб`єкти, які відіграють допоміжну роль та здійснюють підготовку проектів конституційних подань, .
Так, Положенням про Офіс Президента України, затвердженим Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019, визначено, що Офіс Президента України здійснює підготовку проектів конституці