Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 756/936/18
провадження № 61-7188св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві,
третя особа - виконувач обов`язків начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві Храпчун Вадим Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, третя особа - виконувач обов`язків начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві Храпчун Вадим Олександрович, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ від 22 грудня 2017 року № 627к про звільнення її з посади головного спеціаліста сектору організації з потерпілими та їх листами непрацездатності страхових виплат та матеріального забезпечення Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві та поновити на зазначеній посаді та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року по дату винесення рішення.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що 01 серпня 2017 року вона працювала на посаді головного спеціаліста сектору організації роботи з потерпілими та їх листками непрацездатності відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві.
Наказом від 22 грудня 2017 року № 627 звільнена із займаної посади з 29 грудня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, скорочення штату працівників.
Вважає звільнення незаконним, оскільки вона мала переважне перед іншими право на залишення на роботі на підставі пункту 3 частини першої статті 42 КЗпП України, у зв`язку з тим, що має тривалий безперервний стаж роботи в Управлінні. У попередженні про звільнення, яке було надано їй для ознайомлення під розписку, не зазначено про те, що саме посада головного спеціаліста сектору організації з потерпілими та їх листами непрацездатності відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві підлягає скороченню, а вона звільненню.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що роботодавцем розглянуто на засіданні профспілкового комітету Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві подання про звільнення ОСОБА_1 за відсутності працівника. Проте, саме ця обставина сама по собі не може бути беззаперечною підставою для визнання звільнення позивача незаконним та поновлення її на роботі, зважаючи на те, що процедура проведення вивільнення позивача роботодавцем була дотримана.
Київський апеляційний суд постановою від 10 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Смиковським Д. П., залишив без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Смиковським Д. П., задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року скасував і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що апеляційний суд при розгляді справи не дотримався положень трудового законодавства та помилково зазначив, що розгляд подання про звільнення за відсутності працівника не є беззаперечною підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі, оскільки процедура проведення звільнення роботодавцем була дотримана. При цьому не перевірив чи запрошувався працівник на засідання органу профспілки.
Київський апеляційний суд постановою від 17 березня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 08 квітня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Смиковським Д. П., задовольнив частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнав незаконним наказ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 627к від 22 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновив ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору організації роботи з потерпілими та їх листами непрацездатності відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві з 29 грудня 2017 року.
Стягнув з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року до 17 березня 2021 року (включно), у розмірі 490 086,16 грн.
В решті позовних вимог відмовив.
Стягнув з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь держави судовий збір у розмірі 5 605,66 грн.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що матеріали справи не містять доказів, що відповідачем запропоновано ОСОБА_1 всі вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом періоду з моменту попередження про наступне вивільнення (27 жовтня 2017 року) до дня звільнення (29 грудня 2012 року) і які існували на день звільнення.
Крім того, місцевий суд зазначив про те, що Первинною профспілковою організацією Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві подання роботодавця про надання згоди на звільнення позивача було розглянуто за відсутності ОСОБА_1, яка до профкому заяву про розгляд подання у її відсутність не подавала. Запрошення на засідання профспілкового комітету позивачем заперечується. Зазначені обставини дають підстави для висновку, що розгляд подання роботодавця проведено з порушенням вимог статті 43 КЗпП України. Приписи чинного законодавства щодо застосування переважного права залишення на роботі, дотримання порядку вивільнення працівника у разі скорочення штату були залишені поза увагою не лише роботодавцем, а й профспілковим комітетом, а тому згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 не може бути визнана такою, що має юридичне значення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві у квітні 2021 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не була впевнена у тому, що її посада підлягає скороченню, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які належної оцінки не отримали.
Трудовим законодавством не встановлено вимог до форми попередження про майбутнє вивільнення працівників. Єдиною вимогою статті щодо попередження про майбутнє вивільнення є персональність попередження та завчасність - дотримання строку в 2 місяці, будь-яких інших вимог до попередження законодавством не встановлено. Вимоги щодо попередження про майбутнє вивільнення Фонд дотримався.
Позивач була попереджена персонально письмово під підпис, що встановлено судом та за два місяці до звільнення - 27 жовтня 2017 року, що також сторонами не оспорювалось.
Профспілковий комітет Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві не відносився до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, тому підстави сумніватися у достовірності рішення були відсутні.
Інших працівників сектору організації роботи з потерпілими та їх листками непрацездатності також було звільнено у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, скорочення чисельності та штату працівників. Таким чином за цією посадою не залишилось працівників, з якими роботодавець був зобов`язаний порівнювати кваліфікацію, продуктивність праці та інші фактори, з якими позивач пов`язує своє переважне право залишення на роботі (постанова Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/161/16-ц).
Враховуючи практику Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 452/832/16-ц обов`язки, передбачені статтею 49-2 КЗпП України вважаються виконаними належним чином якщо інша посада не пропонувалась через відсутність вакансій.
Звільнення позивача відбулося виключно внаслідок змін в штатній структурі та граничній чисельності працівників робочих органів Фонду, а не будь-яких інших обставин, повноваження з приводу чого прямо передбачені законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Смиковського Д. П. у серпні 2021 року надійшов до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, оскільки основною, але не єдиною, підставою для задоволення позовних вимог є невиконання відповідачем при звільненні позивача вимог статті 43 КЗпП України, якою передбачено порядок розгляду подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Саме ця обставина стала підставою для направлення судом касаційної інстанції справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зазначене грубе порушення вимог трудового законодавства не спростувалося відповідачем при новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а також жодним чином не оспорюється або спростовується у касаційній скарзі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва.
Справа № 756/936/18 надійшла до Верховного Суду 03 серпня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року працювала в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на посаді головного спеціаліста сектору організації роботи з потерпілими та їх листками непрацездатності відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві.
Згідно з постановами Правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України", від 10 жовтня 2017 року № 50 "Про затвердження структури органів Фонду", наказів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 15 травня 2017 року № 13-ос "Про затвердження структури та граничної чисельності працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України", від 16 червня 2017 року № 75-к в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві мали зміни в організації виробництва і праці, що потягло за собою скорочення штату та чисельності працівників з 01 січня 2018 року, зокрема замість п`яти відділень (Голосіївське, Лівобережне, Подільське, Святошинське та Центральне) управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві має лише два - Лівобережне та Правобережне, чисельність штатних одиниць управління та відділень зменшилась з 455 до 300.
Відповідно до наказу від 24 жовтня 2017 року № 124 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України "Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників" встановлено з 01 січня 2018 року граничну чисельність працівників управління та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві у кількості 290 штатних одиниць. Згідно з наведеним наказом вирішено до 01 листопада 2017 року попередити працівників про скорочення чисельності працівників.
Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві 27 жовтня 2017 року інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (форма № 4-ПН) подана до Шевченківського районного центру зайнятості.
Апеляційним судом зі змісту попередження від 27 жовтня 2017 року № 98 про наступне вивільнення працівників встановлено, що ОСОБА_1 попереджено про зміну в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати праці та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01 січня 2018 року та про можливе скорочення штату працівників відповідно до статті 40 КЗпП України, однак із зазначеного попередження не вбачається, що її було повідомлено про скорочення її посади та про наступне звільнення.
Відповідно до даних протоколу № 7 засідання профспілкового комітету Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 18 грудня 2017 року надано згоду на розірвання трудових договорів з працівниками Подільського відділення - членами профспілки, зокрема ОСОБА_1 .
Наказом за підписом виконуючого обов`язки начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві Храпчуна В. О. № 627к від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 29 грудня 2017 року звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників.
У період з 27 жовтня 2017 року (дата попередження позивача про наступне вивільнення) до 22 грудня 2017 року (день звільнення з роботи ОСОБА_1 ) у штаті відповідача були вакантними сімдесят дев`ять посад, однак вони не могли бути запропоновані ОСОБА_1 з огляду на те, що з 01 січня 2018 року вони підлягали скороченню.
Відповідно до штатного розпису, який вступив в дію 01 січня 2018 року, в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві були вакантними п`ять посад - начальник відділу фінансового контролю та аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, головний спеціаліст сектору медичної експертизи відділу фінансового контролю і аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, водій автотранспортних засобів адміністративно - господарського відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві. Ці посади позивачеві не пропонувались, у зв`язку з тим, що вона не відповідала освітнім кваліфікаційним вимогам, встановленим для цих посад.
Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 01 вересня 2017 року була прийнята у члени профспілки Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, що підтверджується протоколом № 1 зборів первинної профспілкової організації Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві.
Позивачем 08 вересня 2017 року подано на ім`я начальника Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві заяву про утримання з її заробітної плати профспілкових внесків.
Рішенням профспілкового комітету Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 18 грудня 2017 року, оформленим протоколом № 7, надано згоду на розірвання трудових договорів з працівниками Подільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві - членами профспілки, зокрема з ОСОБА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.