Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 755/20605/15-ц
провадження № 61-934св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року під головуванням судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно
та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права приватної власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 в листопаді 2015 року звернувся до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно.
В квітні 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову та просив суд:
1. Визнати спільним сумісним майном подружжя наступне майно:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок, житловою площею 58,70 кв. м, загальною площею 93,90 кв. м, сарай літ. "А" площею забудови 27,70 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_3 ;
- 14 160 книг, а саме: природознавство 5 кл. (2014) 1 905 книг; Біологія 6 кл. (2015) 2 445 книги; Біологія 7 кл. (2015) 1 800 книг; Біологія 9 кл. (2015) 2 400 книг; Біологія 10 кл. (2015) 255 книг; Біологія 11 кл. (2013) 390 книг; Біологія 11кл. (2015) 1 035 книг; Лабораторні роботи Біологія 9 кл. (2013) 3 930 книги; сімейні заощадження на загальну суму 279 857 грн.
2. В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину житлового будинку, житловою площею 58,70 кв. м, загальною площею 93,90 кв. м, сарай літ. "А" площею забудови 27,70 кв. м в АДРЕСА_3 ;
- 7 078 книг, а саме: природознавство 5 кл. (2014) 952 книги; Біологія 6 кл. (2015) 1 222 книги; Біологія 7 кл. (2015) 900 книг; Біологія 9 кл. (2015) 1 200 книг; Біологія 10 кл. (2015) 127 книг; Біологія 11 кл. (2013) 195 книг; Біологія 11 кл. (2015) 517 книг; Лабораторні роботи Біологія 9 кл. (2013) 1 965 книг;
- 1/2 частину сімейних заощаджень на загальну суму 139 928 грн.
3. В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частину житлового будинку, житловою площею 58,70 кв. м, загальною площею 93,90 кв. м, сарай літ. "А" площею забудови 27,70 кв. м, в АДРЕСА_3 ;
- 7 082 книги, а саме: природознавство 5 кл. (2014) 953 книги; Біологія 6 кл. (2015) 1 223 книги; Біологія 7 кл. (2015) 900 книг; Біологія 9 кл. (2015) 1 200 книг; Біологія 10 кл. (2015) 128 книг; Біологія 11 кл. (2013) 195 книг; Біологія 11 кл. (2015) 518 книг; Лабораторні роботи Біологія 9 кл. (2013) 1 965 книг;
- 1/2 частину сімейних грошових заощаджень на загальну суму 139 928 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь різницю вартості квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 в сумі 427 730 грн, належну позивачу 1/2 частину сімейних грошових заощаджень у сумі 139 928 грн.
5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,1 га. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,1га..
Свої вимоги у справі позивач обґрунтовував тим, що сторонами під час шлюбу були придбані дві квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу.
Крім того під час шлюбу належний відповідачу будинок АДРЕСА_3 був добудований, значно збільшив свою вартість, відтак може бути визнаний судом спільною сумісною власністю подружжя, отже може бути поділений між сторонами. Крім того у сторін наявні 14 160 книг, а також заощадження в розмірі 279 857,00 грн, які також підлягають поділу.
ОСОБА_2 в лютому 2016 року подала до суду зустрічний позов.
ОСОБА_2 просила суд визнати її особистою приватною власністю двоповерховий житловий будинок літера "А", загальною площею 185 кв. м, житловою площею 89,3 кв. м, ганок літера "А", сарай літера "А2", підвал під сараєм літ "А1", огорожу 1-3, що знаходиться в АДРЕСА_3 .
Визнати її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільним сумісним майном наступне майно: квартиру АДРЕСА_2 ; дохід в розмірі 628 000, отриманий від здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності в 3-му та 4-му кварталах 2015 року, як фізичною особою підприємцем, поділивши його порівну кожному по 1/2 його частині, тобто ОСОБА_2 в розмірі - 314 000 грн та ОСОБА_1 в розмірі - 314 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 дохід отриманий ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності в 3-му та 4-му кварталах 2015 року, як фізичною особою підприємцем, в розмірі 314 000 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що квартира АДРЕСА_2 дійсно є спільною сумісною власністю подружжя, натомість квартира АДРЕСА_1 була придбана за її власні кошти, зароблені нею до шлюбу, в тому числі й від продажу належного відповідачу до укладення шлюбу майна. При цьому будинок в місті Могилів-Подільський був подарований їй ще до шлюбу, добудова відбулася до шлюбу за власні кошти відповідача, відтак підстави вважати його спільним сумісним майном подружжя відсутні.
Окремо нею зазначено про те, що у третьому та четвертому кварталі 2015 року вона як суб`єкт підприємницької діяльності заробила 628 000 грн, ці кошти залишилися у позивача, відтак підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 28 січня 2020 року первісний та зустрічний позови задовольнив частково:
- визнав спільним сумісним майном подружжя квартиру АДРЕСА_2 ;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнав за обома сторонами право власності по 1/2 вказаної квартири;
- визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_3, земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за цією адресою, а також квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнав спільним сумісним майном подружжя дохід суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності за третій та четвертий квартал 2015 року у розмірі 628 000 грн;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину загальної суми доходу від здійснення підприємницької діяльності за третій та четвертий квартал 2015 року, отриманий фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в розмірі 314 000 грн;
- в іншій частині позовних вимог за первісним та зустрічним позовом відмовив.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що об`єкт нерухомого майна - житловий будинок є об`єктом спільного сумісного майна подружжя.
Вважав, що доходи від підприємницької діяльності ОСОБА_2 є майном яке відноситься до спільної сумісної власності подружжя, тому наявні правові підстави визнати спільним сумісним майном подружжя дохід від здійснення підприємницької діяльності за період - третій та четвертий квартал 2015 року, отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в загальному розмірі 628 000 грн, що підтверджується даними фіскальних органів щодо розміру доходів за вказаний період, тому підлягають задоволенню вимоги щодо поділу отриманого доходу від здійснення підприємницькою діяльності в рівних частках між сторонами, як колишнім подружжям, в розмірі по 314 000 грн кожному.
Місцевий суд не вбачав підстав для задоволення вимог за первісним позовом в частині вимог щодо визнання об`єктами спільної сумісної власності подружжя 7 082 книг, оскільки ОСОБА_1 не доведено факту придбання, виготовлення та реалізації вказаної друкованої продукції та/або наявності цього майна в натурі.
Крім того, місцевий суд оцінив надані сторонами докази на підтвердження та спростування фактичних обставин щодо ймовірних джерел отримання коштів та їх внесок у придбання спірної квартири, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених вимог за зустріним позовом ОСОБА_2 в частині визнання за нею права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується дослідженими під час розгляду справи доказами.
Також суд першої інстанції вказував на наявність правових підстав визнати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2, об`єктом спільного сумісного майна подружжя, та здійснити поділ спільного майна подружжя у спосіб визначений сторонами спору як за первісним, так і зустрічним позовом, шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності по 1/2 частині кожному в об`єкті нерухомого майна, оскільки встановлено, що це майно придбано подружжям за час перебування у шлюбі та за спільні грошові кошти, тому є їхньою спільною сумісною власністю.
Київський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року в частині вирішення вимог стосовно квартири АДРЕСА_1, а також в частині визнання спільним майном та розподілу суми доходу ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності за третій та четвертий квартал 2015 року скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення.
Визнав спільним сумісним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 3 кімнат, жилою площею 44,60 кв. м, загальною площею 81,20 кв. м.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з 3 кімнат, жилою площею 44,60 кв. м, загальною площею 81,20 кв. м, за кожним.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання доходу від її підприємницької діяльності за третій та четвертий квартал 2015 року в розмірі 628 000 грн спільним майном подружжя та його розподіл відмовив.
В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Стосовно квартири АДРЕСА_2 суд апеляційної інстанції вказував, що щодо цієї квартири в матеріалах справи наявні належні докази того, що даний об`єкт був придбаний подружжям за час шлюбу та відноситься до їх спільної сумісної власності. Жодна із сторін не заперечувала таких посилань, до суду були представлені докази набуття такої власності та її належності подружжю, відповідно підстави для критичного відношення до рішення суду першої інстанції в даній частині у колегії суддів апеляційного суду відсутні.
Щодо квартири АДРЕСА_1 апеляційний суд дійшов висновку, що вказана квартира є спільним сумісним майном подружжя, а тому висновки суду першої інстанції неправильні. Вказував, що оплата будівництва квартири (шляхом придбання відповідних цінних паперів) була здійснена з банківського рахунку позивача, про що до суду було подано відповідні документи. Цю обставину не заперечувала й відповідач, зазначаючи в судовому засіданні в апеляційній інстанції про те, що кошти для розміщення на рахунку позивача були передані позивачу саме нею. В той же час доказів на підтвердження такого посилання відповідач до суду не надала.
Стосовно зустрічної вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу 628 000 грн як доходу від підприємницької діяльності за третій та четвертий квартал 2015 року, апеляційний суд вказував, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що звітність відображає валовий дохід фізичної особи-підприємця. Для цілей оподаткування такий дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, в той час як прибуток - це дохід з відрахуванням витрат на виробництво, придбання і збут товарів або послуг. Таким чином заявлені відповідачем кошти включають в себе не лише прибуток (заробіток) підприємця, який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, але й кошти, які включають в себе собівартість виготовлення та реалізації продукції. При цьому доказів, з яких можливо б було встановити чистий прибуток, отриманий таким суб`єктом підприємницької діяльності за заявлений період, до справи представлено не було. Відповідач жодним чином не підтвердила, що отримані нею в якості доходу кошти, були передані нею або іншим чином надійшли в розпорядженні позивача.
Стосовно вимоги про поділ 14 160 книг та заощаджень в розмірі 289 857 грн суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, що ці вимоги не підлягають задоволенню та вказував, що жодного належного доказу з приводу того, що вказані книги перебували у розпорядженні подружжя станом на час припинення шлюбних відносин, а також обґрунтованості тверджень апелянта про те, що такі книги залишилися у відповідача, матеріали справи не містять.
Стосовно будинку в місті Могилів-Подільський апеляційний суд виходив з наступного
В ході розгляду справи було встановлено, що цей будинок ОСОБА_2 набула на підставі договору дарування від 06 грудня 1994 році. При цьому у вказаному договорі була зафіксована ступінь готовності такого будинку на той час - 42 %. Для перевірки посилань ОСОБА_1 щодо ступеня готовності будинку на час укладення шлюбу між сторонами у справі було призначено відповідну судову експертизу. Згідно висновку експерта від 20 грудня 2016 року № 2007/16-21 станом на грудень 2002 рік ступінь готовності будинку становила 49,29%. Заперечуючи проти такого висновку експерта ОСОБА_2 ініціювала допит експерта, яким було встановлено невідповідність зроблених експертом висновків іншим матеріалам справи, зокрема показанням свідків стосовно конструктивних елементів будівлі, що існували на час укладення шлюбу між сторонами, відтак мали б бути враховані при проведенні досліджень з цього питання (фундаменту, перекриттів, сходів, опалення, електрозабезпечення, тощо).
У справі було призначено повторну експертизу, на вирішення якої було поставлене питання як щодо готовності спірного будинку станом на 2002 рік, також і питання щодо дійсної вартості такого майна. Відповідно до висновку експерта від 18 жовтня 2017 року № 12-5/8220 станом на грудень 2002 року ступінь готовності спірного будинку становила 89,79% (а. с. 41, том 3).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ступінь готовності спірного будинку на час укладення сторонами шлюбу становив саме 89,79 %, оскільки вважав прийнятним саме висновок судового експерта від 18 жовтня 2017 року у зв`язку із недоліками першого експертного дослідження.
Крім того апеляційний суд зазначав, що свої вимоги щодо даного будинку ОСОБА_1 ґрунтував положеннями частини першої статті 62 СК України, згідно якої у разі, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічна за своєю суттю норма передбачена й стаття 25 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Позивач стверджував про те, що зважаючи на факт введення будинку в експлуатацію 28 вересня 2007 році, на вказану дату ступінь його готовності становила 100 %. Таким чином за період шлюбу спірний будинок значно збільшив ступінь своєї готовності, відтак і вартості, що в свою чергу обумовлює наявність підстав для визнання його об`єктом спільної сумісної власності.
Апеляційний суд зазначав, що ця позиція позивача за первісним позовом не може бути ним прийнята у зв`язку із тим, що вказані норми законодавства передбачають можливість визнання майна спільним майном подружжя лише у разі значної зміни внаслідок внеску іншого з подружжя саме вартості майна, а не ступеня його готовності, в той же час співставлення вартості такого майна в рамках справи не проводилося; щодо порівняння ступеня готовності будинку, до уваги суд взяв висновок експерта від 18 жовтня 2017 року № 12-5/8220.
Вважав, що збільшення за час шлюбу ступеня готовності (добудови) вказаного будинку на 10,21 % не може вважатися тією обставиною, що свідчить про істотну зміну належного одному із подружжя майна, яка б давала можливість визначити таке майно спільно сумісною власністю подружжя, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у січні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року в якій просить оскаржувані судові рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на двоповерховий житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 та в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 343/763/18 (провадження № 61-15390св19).
Аргументом касаційної скарги є те, що суди обох попередніх інстанцій:
- не з`ясували збільшення вартості майна та істотність такого збільшення при будівництві будинку подружжям від недобудови до готового будинку;
- не встановили розміру трудових і грошових затрат кожного з подружжя та не визначили за які кошти та у який період було проведено будівельні роботи щодо готовності будинку;
- не встановили участь кожного з подружжя у будівництві, яке призвело до істотного збільшення вартості спірного майна (з недобудови до готового будинку) та з урахуванням цього не визначили частки сторін у цьому майні.
Суди не надали належної оцінки висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2016 року № 2007/16-21 та показанням свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Заявник також посилається на порушення судами норм процесуального права, яке виявилось у тому, що ухвалою від 28 січня 2020 року було необґрунтовано відхилено клопотання по призначення судової товарознавчої експертизи, крім того суд першої інстанції не роз`яснив заявнику процесуальних прав та обов`язків щодо надання належних та допустимих доказів на підтвердження збільшення вартості будинку внаслідок будівництва та не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а отже не сприяв заявникові у реалізації ним його процесуальних прав.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_2 у березні 2021 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 в якому у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Відповідач за первісним позовом вказує, що фактичні обставини були встановлені судами повно.
Судами обох попередніх інстанцій було надано правильну оцінку висновку експертного дослідження на яке вказує заявник, жодних порушень в отриманні цього доказу не було, а тому доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.
ОСОБА_1 не довів, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
Окрім того ОСОБА_2 вказувала на відсутність у діях судів попередніх інстанцій порушень норм процесуального права на які вказує заявник, адже докази були досліджені повністю та встановлено, що на момент шлюбу будинок було закінчено на 89,79 %.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Дніпровського районного суду м. Києва.
17 березня 2021 року цивільна справа № 755/20605/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської Ради народних депутатів Вінницької області 15 жовтня 1991 року прийняв рішення "Про надання дозволу на індивідуальне будівництво жилих будинків" № 271, яким вирішив дозволити індивідуальне будівництво жилих будинків на виділених радгосп-заводом ім. КІМ землях на вулиці Радгоспній - ОСОБА_6 згідно наказу радгоспу від 23 вересня 1991 року № 89 на АДРЕСА_7 на площі 0,1 га.
ОСОБА_6 та СМУ "Промжилстрой" 20 липня 1993 року уклали договір підряду на капітальне будівництво за № 15. За його умовами підрядник прийняв на себе зобов`язання здійснити цегляну кладку стін жилого будинку, починаючи з липня 1991 року, вартість виконаних робіт складає 1 386 430 карбованців, в тому числі будівельно-монтажні роботи - 413 268 карбованців.
За договором дарування від 06 грудня 1994 року ОСОБА_6 передав в дар ОСОБА_2 незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_3 . На земельній ділянці знаходиться один незакінчений будівництвом будинок, готовністю 42 % та гараж літера "А". Всі обов`язки по будівництву будинку приймає на себе набувач.
Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської Ради народних депутатів Вінницької області рішенням від 30 травня 1996 року за № 150 "Про виділення та передачу у приватну власність земельних ділянок" передав безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 000 кв. м на АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 10 липня 1996 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю.
Рішенням Могилів-Подільської міської ради від 25 грудня 1997 року "Про затвердження переліку вулиць міста з новою нумерацією домоволодінь" № 382, адресу домоволодіння на АДРЕСА_3 змінено на - АДРЕСА_3 .
Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради 05 вересня 2008 року на ім`я ОСОБА_2, видав Свідоцтво про право власності на житловий об`єкт нерухомого майна - двоповерховий житловий будинок літ. "А", житловою площею 58,70 кв. м, загальною площею забудови 93,90 кв. м, сарай літ. "А-2", площею забудови 27,70 кв. м.
Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 05 вересня 2008 року № 382 "Про оформлення права приватної власності на житлові об`єкти нерухомого майна" замість договору дарування, зареєстрованого в реєстрі від 06 грудня 1994 року за № 2-3754.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 грудня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Під час перебування у шлюбі у подружжя народилась дочка - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 20 січня 2016 року шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвав, стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку та визначив місце проживання її з матір`ю - ОСОБА_2, за місцем проживання останньої.
У період шлюбу були придбані 2 квартири - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2016 року № 2007/16 встановлено, що станом на грудень 2002 року ступінь готовності спірного будинку становила 49,29%.
Відповідно до висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 18 жовтня 2017 року № 12-5/8220 станом на грудень 2002 року ступінь готовності спірного будинку становила 89,79%.
18 листопада 2019 року було складено висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 2651/19-42 в якому вказано, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_9 станом на 14 листопада 2019 року становить 1 867 999 грн.