Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 396/1253/20
провадження № 61-13141св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем та про зміну черговості на спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 23 липня 2003 року і до моменту смерті останнього проживали однією сім`єю як чоловік і дружина в будинку позивача.
ОСОБА_5 до моменту смерті, протягом тривалого часу знаходився в безпорадному стані та не працював, оскільки хворів на тяжку хворобу - рак легенів, а ОСОБА_1 тривалий час доглядала за ним, забезпечувала матеріально та морально, готувала їжу, прибирала та створювала відповідний побут.
Єдиним доходом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була заробітна плата позивача, яку вона отримувала в Малотимошівській сільській раді, займаючи посаду діловода, а також доходи від здачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_5 та позивача.
Крім того, після смерті ОСОБА_5 позивач зверталась до ОСОБА_6, який є орендатором земельної ділянки померлого, з проханням допомогти у похованні чоловіка та отримала кошти в розмірі 10 000,00 грн, за які придбала необхідні для поховання атрибути, організувала та оплатила транспорт і обід.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка розташована та території Фурманівсьої сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Перед своєю смертю ОСОБА_5 повідомив в присутності свідків про те, що зазначену земельну ділянку після своєї смерті він заповідає позивачу, оскільки вона доглядала за ним під час його хвороби, лікувала його, підтримувала морально та матеріально.
20 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Української Н. М. із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з підстав відсутності родинних зв`язків.
Крім того, позивачу стало відомо, що спадщина була прийнята рідною сестрою спадкодавця - ОСОБА_3 .
Позивач вважала, що має право на спадкування за законом після смерті
ОСОБА_5 на рівні з спадкоємцями другої черги - його рідними сестрами, оскільки родичі першої черги відсутні.
ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 23 липня 2003 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за
ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_5 у другій черзі спадкоємців за законом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено факт, проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, надавши їй право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_5 у другій черзі спадкування за законом.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 682,00 грн, по 841,00 грн з кожної.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, а позивач піклувалась про чоловіка під час його хвороби та матеріально забезпечувала його.
Суд першої інстанції визнав факт проживання однією сім`єю позивачки
ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5, лише в період з 01 січня 2004 року по день смерті останнього, з огляду на те, що положення Кодексу законів про шлюб та сім`ю України, який був чинний до 01 січня 2004 року не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Крім того, суд першої інстанції вважав, доведеним безпорадний стан ОСОБА_5 та факт здійснення опіки позивачкою над чоловіком, надання йому моральної та матеріальної допомоги.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 задоволено.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 523,00 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги, зокрема не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 перебував у безпорадньому стані та потребував сторонньої допомоги саме від позивачки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року та залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2021 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 755/8930/18, постанові Верховного Суду від 24 червня
2020 року в справі № 127/9778/17, постанові Верховного Суду від 09 грудня
2020 року в справі № 554/4064/17-ц, постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 142/287/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
15 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.