Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 755/15182/18
провадження № 61-8785св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
треті особи: Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Стрижеуса А. М., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк"), треті особи: Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України" (далі - ВГО "Фінансова грамота України"), товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "ФК "Інвест-Кредо"), про визнання недійсними кредитного договору та додаткової угоди.
Позов мотивовано тим, що 06 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", було укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-284.07.2, та 13 жовтня 2008 року додаткову угоду до кредитного договору.
Згідно з цих договорів банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 250 000,00 доларів США, зі строком погашення кредиту - 06 серпня 2020 року, та процентною ставкою 15 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язання між банком та ОСОБА_2
06 серпня 2007 року укладено договір іпотеки.
В силу вимог статті 15 Закону України "Про захист прав споживача", який діяв на момент укладення договору, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Надання інформації врегульовано і Постановою Правління НБУ від 10 травня
2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Це підтверджується і Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-26/2011 від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, а також іншими міжнародними актами.
Стаття 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняє нечесну підприємницьку діяльність.
Однак, банк, всупереч заборони вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, пред`явив позов про звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_2 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, рішенням якого від 10 лютого 2014 року у справі № 359/11494/13-ц відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. Рішення набуло законної сили.
У 2013 році банк пред`явив позов до неї, як позичальника, який був задоволений заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня
2013 року у справі № 2604/9944/12. Позивач не була присутня при розгляді цієї справи та не мала можливості подати заяву про застосування позовної давності.
Рішенням Правління НБУ від 19 грудня 2017 року № 811-рш ліцензія ПАТ "Родовід Банк" відкликана, розпочато ліквідацію банку. 13 вересня 2018 року її представник звернувся до ліквідатора із запитом щодо розміру заборгованості з деталізацією сум боргу станом на 13 вересня 2018 року, та правових підстав вимог щодо сплати боргу з боку ТОВ "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі". Проте, на час подачі цього позову, відповіді не отримано. Разом з тим, нараховуються відсотки по договору, який припинив свою дію у зв`язку із спливом строку.
Агресивна підприємницька діяльність полягає у тому, що на адресу позивача надходять листи, які містять елементи примусу, докучання та неналежного впливу, а також загрозливі вислови на її адресу.
У зв`язку з тим, що банком використовується агресивна підприємницька практика при виконанні кредитного договору, позивачка просила визнати недійсним кредитний договір та додаткову угоду з моменту їх вчинення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді, тому не підлягають задоволенню. Посилання позивача на статтю 19 Закону України "Про захист прав споживачів" як на підставу визнання кредитного договору та додаткової угоди недійсними є необґрунтованим, та не відповідає діючому законодавству України. Крім того, позивачем не доведено здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Оскільки судом підстав для задоволення позовних вимог не встановлено, тому відсутня необхідність застосування позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
24 травня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час виконання кредитного договору, банком було допущено порушення норми Закону України "Про захист прав споживачів і вимоги Правил № 168, щодо права позивач на інформацію.
Заявник також вказує, що з06 серпня 2007 року (дати укладення кредитного договору) до 08 червня 2017 року (дати втрати чинності) була чинною Постанова Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, якою було затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (Правила № 168).
Банком при укладенні кредитного договору не були дотримані вимоги пункту 1.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту № 168 щодо надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача; пункту 1.3. цих Правил щодо обов`язку банку забезпечувати виконання цих Правил: у разі поширення інформації про послуги з надання кредитів споживачам; під час укладення кредитних договорів зі споживачами; у разі усних чи письмових звернень споживачів; пункт 2.4. Правил № 168 щодо обов`язку банку отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від
23 червня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 квітня
2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпровського районного суду міста Києва.
23 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
06 серпня 2007 року між ОСОБА_1 (змінила прізвище на " ОСОБА_1") та ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", було укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-284.07.2, за умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 250 000,00 доларів США, процентна ставка - 15 % річних, кредит надано терміном по 06 серпня 2010 року.
13 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору.
26 березня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2604/9944/12 на стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованості у розмірі 517 227,08 доларів США. Виконавчий лист пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (ВП № 49503377).