ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 120/2136/20-а
адміністративне провадження № К/9901/21452/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Єресько Л.О., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/2136/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, прокуратури Вінницької області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
за касаційною скаргою Вінницької обласної прокуратури
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (головуюча суддя: Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Курко О.П.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У травні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, прокуратури Вінницької області, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 9 квітня 2020 року №212 про неуспішне проходження ним атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Вінницької області від 28 квітня 2020 року №404к про звільнення його з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури;
- поновити його на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 28 квітня 2020 року. У разі початку діяльності обласної прокуратури (відповідно до редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX) на час постановлення рішення - поновити на відповідній посаді обласної прокуратури;
- визнати недійсним запис від 28 квітня 2020 року № 22 про звільнення з займаної посадита органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", зроблений на підставі наказу прокурора Вінницької області від 28 квітня 2020 року у його трудовій книжці;
- стягнути з Прокуратури Вінницької області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 28 квітня 2020 року до дати фактичного поновлення на посаді;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді та органах прокуратури й стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 9 квітня 2020 року №212 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Вінницької області від 28 квітня 2020 року № 404к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури;
- поновлено ОСОБА_1 у Вінницькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органів прокуратури з 28 квітня 2020 року;
- визнано недійсним запис від 28 квітня 2020 року №14 про звільнення з займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", зроблений на підставі наказу Прокуратури Вінницької області від 28 квітня 2020 року №404к у трудовій книжці;
- стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2020 року до 5 жовтня 2020 року у розмірі: 120865,80 грн (сто двадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень вісімдесят копійок).
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду, Офіс Генерального прокурора та Вінницька обласна прокуратура оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року зупинено провадження у справі №120/2136/20-а до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.
Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі при прийнятті спірних рішень керувалися нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", конституційність якого на теперішній час є предметом розгляду Великої палати Конституційного Суду України, тому існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №3/116(20).
У касаційній скарзі Вінницька обласна прокуратура просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на відсутність підстав для зупинення провадження, з огляду на те, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадку, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотну силу). В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
З огляду на це скаржник стверджує, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності і змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Водночас скаржник зауважує, що його доводи узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 19 листопада 2018 року в справах №755/4893/18, №755/18431/15-а, від 15 травня 2019 року в справі №640/20317/16а, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17, від 17 березня 2020 року в справі №826/7286/18.
Тому скаржник наполягає на тому, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 236, 242 КАС України, застосування яких, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання в справі, що в силу частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали, копії ухвал про відкриття касаційного провадження отримали 12 липня 2021 року.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.