ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/23566/19
адміністративне провадження № К/9901/9310/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Блажівської Н. Є., Дашутіна І. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/23566/19
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: Т. П. Балась) від 11 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. О. Аліменко, Л. В. Бєлова, А. Ю. Кучма) від 23 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просило стягнути на користь Головного управління ДПС у м. Києві податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 140 614,70 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як платник податків і зборів, не виконує свого обов`язку щодо своєчасності та повноти сплати податків та зборів в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом України, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, у позові задоволено.
Стягнуто на користь Головного управління ДПС у м. Києві податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 140 614,70 грн.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 17 березня 2021 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 640/23566/19. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .. Установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та для подання заперечень на клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 640/23566/19.
6. Ухвалою Верховного Суду у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 640/23566/19 відмовлено, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 02 лютого 2000 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 30-33).
9. Відповідно до розрахунку податкового боргу ФОП ОСОБА_1 станом на 05 листопада 2019 року за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 140 614,70 грн.
10. Податкова заборгованість по земельному податку з фізичних осіб виникла в результаті несплати відповідачем суми грошових зобов`язань з земельного податку з фізичних осіб, визначених контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення № 2195361-1305 від 28 квітня 2017 року на суму 140 614,70 грн.
11. Вказане податкове повідомлення-рішення було направлене відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходженням, проте конверт не був вручений відповідачеві та повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв`язку із зазначенням причин невручення "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 17-18)
12. Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.
13. Судами також встановлено, що податковим органом була надіслана на адресу відповідача податкова вимога від 29 серпня 2016 року № 5567-17, яка була направлена поштою відповідачу та повернулась позивачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання. А тому, вимога, в силу абз. 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, вважається врученою платникові.
14. Враховуючи, що відповідач добровільно не сплатив вказаний податковий борг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доказів оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять, відтак визначені у ньому грошові зобов`язання є узгодженими.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
17. З огляду на зміст касаційної скарги підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
18. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тим аргументам і доказам, якими позивач мотивував свою апеляційну скаргу. Разом з апеляційною скаргою було подано Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, площа 0,0145 кв.м. та за РНОКПП скаржника (від 2020 року). Дані Витяги не містять жодного підтвердження законних підстав для нарахування земельного податку скаржнику Головним управлінням ДПС у м. Києві та як результату виникнення у скаржника податкового боргу (податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги) (Додатки 8).
19. Разом з тим, скаржник наголошує на тому, що останній ніколи не мав у власності помилкового об`єкту оподаткування, а саме нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа 0,0145 кв.м. Відповідачем було направлено два Звернення до ГУ ДПС у м. Києві від 27 травня 2020 року та 24 червня 2020 року щодо незаконного нарахування земельного податку, а також відсутності у власності ОСОБА_1 помилкового об`єкту оподаткування. Станом на сьогодні відповідей на дані звернення від ГУ ДПС у м. Києві скаржник не отримала.
20. Проте, суд не дослідив докази, які були подані скаржником, що автоматично позбавляє скаржника права на справедливий суд, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
21. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року має, як і рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, ствердження щодо факту узгодження грошового зобов`язання у зв`язку з відсутністю оскарження податкового повідомлення-рішення, що не відповідає нормам Податкового кодексу України. Відповідач наголошує, що з урахуванням того, що скаржнику стало відомо щодо наявності незаконних (помилкових) нарахувань земельного податку (боргу) лише 31 березня 2020 року - строки звернення (оскарження податкового повідомлення-рішення) до суду не пропущені, а відповідно грошове зобов`язання НЕ Є УЗГОДЖЕНИМ. Також, є посилання на неотримання (не вручення скаржнику) скаржником податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, а тому просить не залишати поза увагою, факт відсутності узгодженого грошового зобов`язання. Додатково звертає увагу Суду, у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом - податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручена платнику податків.
22. Додатково зазначено, що 22 січня 2021 року в інтересах ОСОБА_1 було подано позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва щодо визнання протиправним та скасування незаконних (помилкових) податкових повідомлень- рішень ГУ ДПС у м. Києві. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 640/1605/21. У зв`язку з чим, Суд зобов`язаний врахувати положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, якими передбачено - при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Суд касаційної інстанції не може визнати оскаржувані судові рішення обґрунтованими, оскільки, з огляду на те, що відповідач заперечував факт узгодження податкових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом у податковому повідомленні-рішення, з яким у платника податку виникає обов`язок зі сплати податку, проте такі доводи відповідача суди не дослідили і не надали їм правової оцінки.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
27. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
28. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут а надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
29. Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
30. Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
31. Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.
32. Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
33. Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, положеннями абзацу 1 якого встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
34. Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
35. Положеннями пункту 179.7 статті 178 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
36. Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
37. Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з відповідного податку вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.
38. Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
39. Таким чином, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
40. Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди повинні були дослідити доводи відповідача про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання є неузгодженими з огляду на те, що відповідач їх не отримував.
41. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
42. Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
43. При цьому суди повинні були виходити з положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, згідно з яким податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
44. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
45. Згідно з пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
46. Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу.
47. У свою чергу, у випадку неможливості вручення поштовою службою податкового повідомлення-рішення для визнання податкового повідомлення-рішення врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, обов`язковому встановленню підлягають причини невручення, зазначені поштовою службою.
48. При цьому, згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
49. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
50. У справі, яка розглядається, дійшовши висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили дотримання контролюючим органом порядку направлення податкового повідомлення-рішення та вимоги, а також обставин їх вручення або причин невручення платнику податків поштовою службою.
51. Окрім того, залишено поза увагою й твердження відповідача на відсутності правових підстав для нарахування йому грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб, з мотивів відсутності об`єкта оподаткування, а саме нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа 0,0145 кв.м.
52. З огляду на зазначене, суди повинні надати правову оцінку таким доводам відповідача.
53. Ці всі обставини підлягають дослідженню та правовій оцінці на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.
54. Зважаючи на те, що суди порушили норми процесуального права, не дослідили докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
55. Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд