ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 400/1986/19
адміністративне провадження № К/9901/15155/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року (суддя Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (судді: Бітов А.І. (головуючий), Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі №400/1986/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.03.2019 №00019561402, № 00019571402, № 00019581402, № 00019591406.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, позов Товариства задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.03.2019 № 00019561402, № 00019571402 та № 00019581402 частково на суму 712 005,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення судів в частині задоволених вимог вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що дії позивача були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Також суди дійшли висновку, що позивачем не занижено суму податкових зобов`язань, відтак і відсутня правова підстава для застосування до позивача штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення - рішення від 25.03.2019 №00019581402 на суму 712 005 грн підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.03.2019 №00019581402 частково на суму 3 730 829,20 грн та №00019591406, суди дійшли висновку, що позивач в порушення п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України не провів реєстрацію податкових накладних у ЄРПН на загальну суму податкового зобов`язання в сумі 7 461 658,41 грн та не оприбуткував готівкові кошти в касовій книзі підприємства на загальну суму 2 900 400,00 грн, що є порушенням вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 рок в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадженя відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.02.2019 № 277/14-29-14-02/36954743, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.04.2016 по 30.09.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 30.09.2019, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 679 922 грн;
- п.188.1 ст.188,п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1,п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на суму 4077193 грн;
- п.201.1,п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість 8885668,14 грн;
- п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме неоприбутковано готівкові кошти в касовій книзі підприємства на загальну суму 2900400 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.03.2019:
- № 00019561402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 3679922 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1839961 грн;
- № 00019571402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 4077193 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2038596,50 грн;
- № 00019581402, яким застосовано штраф за відсутність складання/та або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 Податкового кодексу України податкових накладних та розрахунків на суму 4442834,20 грн;
- № 00019591406, яким застосовані штрафні санкції в сумі 14502000 грн на підставі абз.3 ч.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, вмотивовано тим, що господарські операції позивача з придбання товару у контрагентів ПП "Херсонтранснафта", ПП "Р-ГРУПП", ТОВ "Концепт-Інфо", ТОВ "Олліса", ТОВ "Енергобуд Карго", ТОВ "Енерго Альтернатива", ТОВ "Промбудпостачання", ТОВ "Завер груп" не мали реального характеру, оскільки неможливо підтвердити походження товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, згідно інформації наявної в ІС "Податковий блок" у контрагентів відсутні трудові та матеріально - технічні ресурси для проведення господарської діяльності.
Також контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не нараховано, не задекларовано суму ПДВ з вартості операцій з постачання транспортних послуг нижче ціни придбання таких послуг, чим занижено суму податкових зобов`язань та в порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не виписано, не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на вартість операцій з постачання транспортних послуг нижче ціни придбання таких послуг на суму 1424010 грн.
Судами також встановлено, що між позивачем та контрагентами ПП "Херсонтранснафта", ПП "Р-ГРУПП", ТОВ "Концепт-Інфо", ТОВ "Олліса", ТОВ "Енергобуд Карго", ТОВ "Енерго Альтернатива", ТОВ "Промбудпостачання", ТОВ "Завер груп" укладено договори поставки.
На підтвердження реальності господарських операцій за договорами поставки з контрагентами позивач надав копії наступних документів: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, подорожні листи, паспорти якості, сертифікати відповідності, квитанції зважування до накладних, банківські виписки по рахунку.
Також судами встановлено, що товар, який придбавав позивач (бітум, мазут та інше) використовувалися ним для здійснення притаманної йому господарської діяльності, а саме для будівництва, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №813/6173/14 та від 16.04.2020 у справі №826/7760/15. Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду судами попередніх інстанцій не враховано, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити, зокрема, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.
Проте судами не враховано доводи контролюючого органу щодо неможливості проведення господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на те, що контрагенти не мають трудових та матеріально - технічних ресурсів для ведення господарської діяльності.
За позицією скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доводам контролюючого органу, які були викладені як в акті перевірки, так і зазначались протягом розгляду справи, та фактично не спростували доводи, що операції між позивачем та контрагентом не мали реального характеру.
9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 13 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1