ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа №760/24695/19
адміністративне провадження № К/9901/24451/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 760/24695/19
за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна міграційна служба України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Бутенко Світлана Юріївна,
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М.
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Солом`янського районного у місті Києві з позовом до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, Солом`янський районний у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна міграційна служба України (далі - третя особа, ДМС України), де просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 291 від 15 грудня 2018 року;
зобов`язати Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису № 919 від 01 квітня 2014 року про народження ОСОБА_2, шляхом зміни прізвища дитини з " ОСОБА_3" на " ОСОБА_1", зміни прізвища матері та батька дитини з " ОСОБА_3" на " ОСОБА_1", зміни імені матері з " ОСОБА_4" на " ОСОБА_5" та доповнення по-батькові матері " ОСОБА_6".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Солом`янського районного у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві, третя особа: ДМС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання внести зміни до актового запису передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 29 КАС України.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, провадження в адміністративній справі закрито, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року вказані судові рішення залишено без змін.
6. Не погодившись із ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року відмовлено. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі № 760/24695/19.
7.1. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані апелянтом причини пропуску строку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року визнані судом неповажними, оскільки такі не свідчать про наявність обставин, які б, у разі незгоди позивачки із постановленою ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року про передачу справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, об`єктивно перешкоджали останній оскаржити її до суду апеляційної інстанції у встановлений процесуальним законом строк. Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не зазначено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. 05 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Бутенко Світлана Юріївна, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 760/24695/19.
8.1. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вимушена оскаржувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі 760/24695/19, винесену більше ніж півтора роки тому, оскільки ухвала винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Лише 20 квітня 2021 року (після отримання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року) позивачка фактично змогла звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року, оскільки судом касаційної інстанції остаточно було встановлено, що цей позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства, а тому, відповідно, для захисту інтересів позивачки оскарженню підлягає саме ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі 760/24695/19.
09. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 вересня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
13. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 15 липня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 299 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною третьою статті 328 КАС України.
14. Частинами першою, другою та третьою статті 242 КАС України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
16. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
17. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
18. Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
19. Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
20. Відповідно до частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
21. Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
22. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
23. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято судом першої інстанції оскаржувана ухвала Солом`янського районного суду м. Києва постановлена 04 вересня 2019 року.
25. Водночас, апеляційна скарга подана 27 квітня 2021 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строку для її подачі більше ніж на півтора року.
26. Разом із апеляційною скаргою позивачка подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначала, що справа із Солом`янського районного суду у місті Києві була передана до Окружного адміністративного суду міста Києва, а Окружний адміністративний суд міста Києва закрив провадження своєю ухвалою, яка оскаржувалася до Шостого апеляційного адміністративного суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Отримавши 20 квітня 2021 року постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року позивачка одразу звернулася про оскарження ухвали Солом`янського районного суду у місті Києві про передачу справи за підсудністю, у зв`язку із тим, що ця ухвала перешкоджає розгляду справи та має бути скасована. У зв`язку із цим, на переконання позивачки, строк оскарження ухвали Солом`янського районного суду у місті Києві про передачу справи за підсудністю пропущений із поважних причин.
27. Надаючи оцінку вказаному клопотанню суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані заявником доводи не свідчать про наявність обставин, які б, у разі незгоди позивачки із постановленою ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року про передачу справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, об`єктивно перешкоджали останній оскаржити її до суду апеляційної інстанції у встановлений процесуальним законом строк.
28. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року відмовлено.
29. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі № 460/24695/19 залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом десяти днів, з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року із зазначенням підстав для його поновлення.
30. На виконання вимог ухвали суду апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивовано тим, що позивачці стало відомо про те, що її права порушено саме ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року лише 20 квітня 2021 року, після отримання постанови Верховного Суду, якою підтверджено, що позов у цій справі має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
31. Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
32. Разом з тим вказані апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року вже визнавалися судом неповажними, оскільки такі не свідчать про наявність обставин, які б об`єктивно перешкоджали останній оскаржити її до суду апеляційної інстанції у встановлений процесуальним законом строк. Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не зазначено.
33. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування приписів частини четвертої статті 299 КАС України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.
34. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
35. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
36. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
37. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
38. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
40. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
41. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
42. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
43. Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року подана 27 квітня 2021 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строку для її подачі більше ніж на півтора року.
44. В обґрунтування поважності причин такого тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження позивачка зазначала, що визначений статтею 295 КАС України строк пропущено у зв`язку із розглядом справи № 760/24695/19 Окружним адміністративним судом міста Києва, який закрив провадження у цій справі своєю ухвалою від 03 серпня 2020 року, яка оскаржувалася до Шостого апеляційного адміністративного суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Враховуючи, що постановою суду касаційної інстанції встановлено, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, на думку позивачки, оскаржуваною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва порушено норми процесуального права. Оскільки, постанову Верховного Суду отримано апелянтом 20 квітня 2021 року, остання 27 квітня 2021 року подала апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу. Зазначене, на думку позивачки, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та є підставою для його поновлення судом.
45. Суд не погоджується з доводами скаржника про ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом отримання рішення суду касаційної інстанції від 14 квітня 2021 року, після чого позивачка почала вважати, що оскаржуваною ухвалою порушено її права та інтереси, оскільки остання була достеменно обізнана зі змістом ухвали суд першої інстанції з моменту її отримання.
46. Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення позивачці 09 жовтня 2019 року поштового відправлення, яким направлялася оскаржувана ухвала.
47. З урахуванням обставин подання апеляційної скарги, часових меж з моменту, коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про прийняте судове рішення до моменту його оскарження, невчинення вольових дій, спрямованих на своєчасне його оскарження, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду.
48. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вказані позивачкою доводи не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року про закриття провадження у цій справі не перешкоджало позивачці звернутися до суду в установлений законом строк для оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року.
49. Суд вважає за необхідне зазначити, що ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. 50. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України").
51. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
52. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
53. Водночас позивачка посилаючись на обставини оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року в апеляційному та касаційному порядку, не наводить умотивованих доводів, підтверджених належними доказами в обґрунтування того, що тривалий пропуск строку на апеляційне оскарження ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року, дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
54. Той факт, що позивачка на момент отримання оскаржуваної ухвали не вважала свої права порушеними таким рішенням, не змінює правила обчислення строку звернення до суду для її оскарження, який для позивачки розпочався саме з 09 жовтня 2019 року (дата отримання оскаржуваної ухвали), оскільки необізнаність про порушення через незнання законодавства, байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
55. Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
56. Щодо доводів позивачки про позбавлення її права на доступ до суду і судовий захист порушених прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення Солом`янського районного суду м. Києва про передачу справи № 760/24695/19 за підсудністю Окружному адміністративному суду міста Києва, який в свою чергу закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
57. Реагуючи на доводи позивачки щодо звернення із позовною заявою у цій справі до суду належної юрисдикції та що справа повинна була розглядатися саме Солом`янським районним судом м. Києва, Верховний Суд вважає такі твердження помилковими з огляду на наступне.
58. Як слідує зі змісту позовної заяви позивачка зверталася до Солом`янського районного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства.
59. В ухвалі суду від 04 вересня 2019 року про передачу справи за підсудністю вказано, що виходячи з предмету позову та з урахуванням приписів статті 20 КАС України, ця справа не підсудна Солом`янському районному суду м. Києва як адміністративному.
60. В свою чергу Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
62. Водночас відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
63. Так, зі змісту ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, слідує, що судом роз`яснено позивачці, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
64. Таким чином позивачка не позбавлена можливості звернутися із цим позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.