ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3647/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Ракітіна С. П. (адвоката),
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 (правонаступника) - Дудника О. С. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 (колегія суддів: Пашкіна С. А. - головуючий, Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Данфорт", 2) Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тілмарк")
про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія" (далі - ТОВ "Газова будівельна компанія") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данфорт" (далі - ТОВ "Данфорт") та Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк") про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження нерухомого майна.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що іпотека за договором № 3297 від 17.07.2008 та договором № 1255 від 26.06.2007 припинена, оскільки відсутній предмет іпотеки, тому відсутні підстави для обтяження нерухомого майна. При цьому позивач наголошував, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 у справі № 910/11951/18 було встановлено факт припинення іпотеки майнових прав в готельно-житловому комплексі "Дипломат", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 44-46.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 (суддя Кирилюк Т. Ю.) у справі № 910/3647/20 частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Газова будівельна компанія" до ТОВ "Данфорт", ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження нерухомого майна.
Припинено обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами обтяжень, які зазначені в резолютивній частині рішення, та які були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек за об`єктами обтяження - майновими правами на квартири з № 1 до № 43, нежитлові приміщення з № 1 до № 3 та паркінги з № 1 до № 43 в готельно-житловому комплексі "Дипломат" на вул. Гоголівській, буд. 44-46 в м. Києві на підставі іпотечного договору № 3297, посвідченого 17.07.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н. М. Припинено обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами обтяжень № 5229959 та № 5230308, які було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек за об`єктами обтяження - майнові права на нерухомість, що будується на вул. Гоголівській, буд. 44-46 в м. Києві, приміщення у багатоповерховому будинку загальною площею 12 937, 61 м2, на підставі іпотечного договору, посвідченого 26.06.2007 за реєстровим номером 1255 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К. Є. (прізвище на час внесення запису до реєстру - Дубенко К. Є.). У решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 у справі № 910/11951/18 установлено такі обставини: на час укладення договору забезпечення від 17.07.2008 майнові права відповідача 1 (у цій справі) не могли бути його предметом; факт розірвання договору про будівництво готельно-житлового комплексу № 157/08 від 24.04.2008 (юридична підстава виникнення у відповідача 2 майнових прав) на підставі пункту 10.4 цього договору; факт розірвання договору про спорудження № 06-Ф/08 (158/08) від 01.07.2008 на підставі пункту 9.6 цього договору; факт здійснення будівництва споруд на вулиці Гоголівській буд. 44-46 іншою особою, правонаступником якої є позивач у цій справі; юридичний факт відсутності предмету іпотеки за укладеним відповідачами в цій справі договором від 17.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н. М.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для подальшого існування накладених нотаріусами заборон на об`єкти нерухомості на вул. Гоголівській, буд. 44-46 в м. Києві. Водночас, установивши під час розгляду цієї справи відсутність правових підстав для існування накладених заборон, суд відмовив у задоволенні вимог про визнання договорів іпотеки припиненими з огляду на недоведеність самого факту їх укладення у розумінні статті 638 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України "Про іпотеку". Крім того, за висновком суду, позивачем не доведено необхідності встановлення цього юридичного факту для ефективного захисту його прав або інтересів.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 частково скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/3647/20, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.4. Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд установив, що постановою Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/11951/18 касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі № 910/11951/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Верховний Суд, у постанові від 03.03.2021 у справі № 910/11951/18 зазначив про те, що висновок щодо припинення іпотеки на підставі Розділу 7 Іпотечного договору є передчасним, оскільки за умовами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 цього договору іпотека припиняється у разі припинення дії кредитного договору та договору про спорудження. Тобто, за умовами договору іпотеки, підставою припинення іпотеки є дві обставини, зокрема, припинення не лише договору про спорудження, а й припинення дії кредитного договору. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог про припинення обтяжень є передчасним. У решті апеляційний господарський суд погодився із місцевим господарським судом.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 910/3647/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Газова будівельна компанія" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Газова будівельна компанія" зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Газова будівельна компанія", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував пункт 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 17, 24 Закону України "Про іпотеку", частини 1, 3 статті 52 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц, від 14.05.2019 у справі № 914/787/18, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16, від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц, від 16.12.2020 у справі № 296/6683/18 та постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд ухилився від оцінки доказів у справі та не дослідив їх, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
3.3. До Верховного Суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (далі - АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд"), у якому заявник просить здійснити заміну відповідача у цій справі з ТОВ "Фінансова компанія "Тілмарк" на його процесуального правонаступника - АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд". Також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Газова будівельна компанія" АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Газова будівельна компанія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 910/3647/20.
Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2021 задоволено заяву АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" про заміну сторони у справі № 910/3647/20. Замінено відповідача 2 у справі № 910/3647/20 - ТОВ "Фінансова компанія "Тілмарк" на його правонаступника - АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд".
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.06.2008 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Данфорт" (відповідач 1 у справі) укладено кредитний договір № 44, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове строкове користування на умовах забезпеченості грошові кошти, частина з яких відповідно до умов пункту 1.1.5 направляється на повне погашення заборгованості за кредитним договором № 125 від 16.06.2005. В забезпечення кредитного договору № 125 від 16.06.2005, 26.06.2007 укладено іпотечний договір між сторонами, на виконання якого в Державний реєстр речових прав внесені записи про обтяження нерухомого майна за реєстраційними номерами 5230308 та 5229959.
4.3. Апеляційним господарським судом констатовано, що на час розгляду цієї справи зобов`язання відповідача 1 за кредитним договором № 125 від 16.06.2005 та договором іпотеки є припиненими.
4.4. В забезпечення виконання зобов`язання відповідача 1 за кредитним договором №44 від 27.06.2008 та договором про спорудження №06-Ф/08 від 01.07.2008, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Данфорт" 17.07.2008 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н. М. за реєстровим № 3297. Предметом іпотеки за цим договором сторони визначили майнові права відповідача 1, що виникають відповідно до умов договору від 24.04.2008 про будівництво готельно-житлового комплексу, на квартири №1 - 43; нежитлові приміщення: офіси № 1-3; паркінги № 1 - 43.
4.5. В день посвідчення договору, 17.07.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відповідні записи №№ 7587157, 7587188, 7587228, 7587260, 7587282, 7587305, 7587347, 7587372, 7587384, 7587407, 7587428, 7587455, 7587469, 7587487, 7587493, 7587502, 7587515, 7587528, 7587539, 7587589, 7587602, 7587615, 7587633, 7587656, 7587684, 7587706, 7587724, 7587732, 7587746, 7587758, 7587763, 7587774, 7587791, 7587799, 7587820, 7587831, 7587846, 7587856, 7587864, 7587873, 7587883, 7587888, 7587891, 7587940. Крім того, в день посвідчення договору приватним нотаріусом внесено відповідний запис №7587904 до Державного реєстру іпотек.
4.6. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 у справі № 34/453 встановлено факт неналежного виконання зобов`язань відповідачем 1 за кредитним договором № 44 від 27.06.2008 та стягнуто на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" 6 474 876,66 грн, 2 777 398,53 євро та 938,38 дол. США заборгованості. У вересні 2018 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся із позовом до ТОВ "Данфорт" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 44 від 27.06.2008.
4.7. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині припинення обтяження нерухомого майна, виходив із того, що остаточним судовим рішенням у справі № 910/11951/18 - постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ТОВ "Данфорт" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № 44 від 27.06.2008 повністю. Під час розгляду справи № 910/11951/18 судом апеляційної інстанції встановлено, що на час укладення договору забезпечення від 17.07.2008 майнові права відповідача 1 (у цій справі) не могли бути його предметом. Крім того, встановлені: факт розірвання договору про будівництво готельно-житлового комплексу № 157/08 від 24.04.2008 (юридична підстава виникнення у відповідача 1 майнових прав); факт розірвання договору про спорудження № 06-Ф/08 (158/08) від 01.07.2008 на підставі пункту 9.6 цього договору та листа № 1393 від 12.09.2012 землекористувача ділянки на вул. Гоголівській, буд. 44-46 у м. Києві; факт здійснення будівництва споруд на вул. Гоголівській, буд. 44-46 у м. Києві іншою, ніж відповідач 1, особою - ТОВ "Будівельна компанія "Міськбудінвест", правонаступником якої є позивач у цій справі; юридичний факт відсутності предмета іпотеки за укладеним відповідачами у цій справі договором від 17.07.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М.
4.8. Таким чином, місцевим господарським судом зазначено про відсутність належних правових підстав для подальшого існування накладених нотаріусами на об`єкти нерухомості на вул. Гоголівській, буд. 44-46 у м. Києві заборон, у зв`язку з чим суд задовольнив позовні вимоги про припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.9. Поряд із цим, здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив, що Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 задовольнив касаційну скаргу, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі № 910/11951/18 скасував. Верховний Суд, у постанові від 03.03.2021 у справі № 910/11951/18 зазначив про те, що висновок суду щодо припинення іпотеки на підставі Розділу 7 Іпотечного договору є передчасним, оскільки за умовами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 цього договору іпотека припиняється у разі припинення дії кредитного договору та договору про спорудження. Тобто, за умовами договору іпотеки підставою припинення іпотеки є дві обставини, зокрема, припинення не лише договору про спорудження, а також припинення дії кредитного договору. Проте ці обставини не були належним чином досліджені судом; належне дослідження доказів та встановлення обставин наявності заборгованості та її розміру за кредитним договором має першочергове значення для вирішення питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.
4.10. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про припинення обтяжень №№ 7587157, 7587188, 7587228, 7587260, 7587282, 7587305, 7587347, 7587372, 7587384, 7587407, 7587428, 7587455, 7587469, 7587487, 7587493, 7587502, 7587515, 7587528, 7587539, 7587589, 7587602, 7587615, 7587633, 7587656, 7587684, 7587706, 7587724, 7587732, 7587746, 7587758, 7587763, 7587774, 7587791, 7587799, 7587820, 7587831, 7587846, 7587856, 7587864, 7587873, 7587883, 7587888, 7587891, 7587940 5230308 є передчасним та підлягає скасуванню.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Газова будівельна компанія" про визнання іпотеки припиненою та припинення обтяження нерухомого майна.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Газова будівельна компанія", є остаточне рішення Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 у справі № 910/11951/18, яким було встановлено факт припинення іпотеки майнових прав в готельно-житловому комплексі "Дипломат", що знаходиться на вул. Гоголівській, буд. 44-46 в м. Києві, за договором іпотеки № 1255 від 26.06.2007, іпотечним договором № 3297 від 17.07.2008.
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
5.6. Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України установлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
5.7. Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
5.8. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
5.9. Відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов`язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов`язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.
5.10. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.11. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд урахував, що постановою Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/11951/18 було скасовано постанову апеляційного господарського суду від 31.10.2019, мотиви та фактичні установлені обставини якої були покладені в основу підстав позову та рішення суду першої інстанції в цій справі. Тому, з урахуванням установлених обставин цієї справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про припинення обтяжень є передчасним та підлягає скасуванню.
5.12. ТОВ "Газова будівельна компанія" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в цій справі. Водночас ТОВ "Газова будівельна компанія", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.13. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.14. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував пункт 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 17, 24 Закону України "Про іпотеку", частини 1, 3 статті 52 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц, від 14.05.2019 у справі № 914/787/18, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16, від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц, від 16.12.2020 у справі № 296/6683/18 та постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-243цс14.
5.15. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.16. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 296/6683/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації. У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що: "зі змісту наведеної вище протокольної ухвали про заміну відповідача Верховний Суд не має можливості визначитися із правовою підставою такої заміни, оскільки в ній відсутнє правове обґрунтування. Суд повинен уточнити статус ОСОБА_3 і вимоги позивачки до нього. Тобто, слід з`ясувати ОСОБА_3 був залучений як спадкоємець первісного відповідача - ОСОБА_2, чи як сингулярний (одиничний) правонаступник, згідно з яким від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Від цього залежать застосування відповідних норм матеріального права, умови та підстави їх застосування. Здійснюючи процесуальне правонаступництво, суд має вказати правові підстави для такої заміни, оскільки від цього залежить характер правовідносин сторін, а також застосування відповідних норм матеріального права".
5.17. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Крім того, Верховний Суд зазначає, що матеріали цієї справи містять ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 про процесуальне правонаступництво, відповідно до якої апеляційний суд задовольнив заяву ТОВ "Фінансова Компанія "Тілмарк" про заміну сторони її правонаступником та здійснив заміну відповідача 2 у справі № 910/3647/20 - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"" та його правонаступника - заявника апеляційної скарги - ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова Компанія "Тілмарк". При цьому, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції про заміну сторони у справі. Проте матеріали цієї справи не містять доказів оскарження цієї ухвали в касаційному порядку.
5.18. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Банк "Київська Русь" про визнання договору іпотеки припиненим, зобов`язання вчинити дії. У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що: "16 березня 2015 року ПАТ "Банк "Київська Русь" відступив право вимоги за вказаним кредитним договором з усіма діючими змінами та доповненнями до нього ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс". На виконання умов вказаного договору товариство сплатило банку 7 656 392,86 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 19 березня 2015 року. Сторони склали акт виконання зобов`язань від 19 березня 2015 року, яким засвідчили відсутність будь-яких претензій одна до одної. Зобов`язання за договором іпотеки від 24 січня 2014 року не були предметом договору про відступлення права вимоги. Тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок, що: - іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення; для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням; Законом України "Про іпотеку" не передбачено існування конструкції "абстрактної" іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання. Оскільки в Банку як іпотекодержателя відсутнє право вимоги за кредитним договором № 9009-45.1-14-2 від 24.01.2014, то ПАТ "Банк "Київська Русь" не може бути іпотекодержателем".
5.19. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. Крім того, Верховний Суд зазначає, що у спірних правовідносинах судами не встановлено обставин існування іпотеки поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання.
5.20. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 914/787/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ПП "Ніка-Ріелті" до ПАТ "ВіЕс Банк" та ТОВ "ФК "Траст Фінанс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.12.2017, зняття заборони та виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що: "згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №6-459цс17. З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, висновок судів про те, що договір про відступлення права вимоги від 29.12.2017 порушує положення ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, є вірним. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 18.04.2019 у справі № 905/146/18".
5.21. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ПрАТ "F&C Realty" (з урахуванням заяви від 02.07.2018 про зміну підстав позову) до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 1268И/1105 від 25.11.2005, укладеним між сторонами в забезпечення виконання грошового зобов`язання за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1248м-08 від 10.06.2008, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ТОВ "Промінек".
У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що: "відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 ЦК України та абзацом 11 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин). Позивачем як іпотекодержателем обрано такий спосіб судового захисту як визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 і така вимога є належним способом захисту цивільних прав (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №910/7228/17, від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17 та від 18.07.2018 у справі № 910/18160/17)".
5.22. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 695/3790/15-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ОСОБА_5 до Приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С. В., ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання припиненим іпотечного договору від 12.09.2007 № Ді 1-200п-2007; зобов`язання ПАТ "Брокбізнесбанк" протягом п`яти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили подати Приватному нотаріусу Золотоніського РНО Кравченок С. В. повідомлення про виконання кредитного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, та заяву про необхідність здійснення державної реєстрації припинення іпотеки з метою зняття заборони на відчуження і виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідних записів щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки; зобов`язання Приватного нотаріуса Золотоніського РНО Кравченок С. В., після надання ПАТ "Брокбізнесбанк" відповідних документів, зняти іпотеку та заборону на відчуження і виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки, - житлового будинку на АДРЕСА_1 .
У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що: "у разі невизнання кредитором факту припинення зобов`язання за іпотечним договором порушене право іпотекодавця на предмет іпотеки підлягає судовому захисту за позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, а не про визнання припиненим договору іпотеки, і про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з державних реєстрів. Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України), слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором. Вказаний правовий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14".
5.23. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" про визнання договорів іпотеки від 05.07.2005 та від 07.07.2005 припиненими, зняття заборони відчуження нерухомого майна ТОВ науково-виробничого підприємства "Білоцерківмаз", накладені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник Світланою Анатоліївною у зв`язку із укладенням договорів іпотеки та вилучити записи з реєстру.
У цій постанові Верховного Суду викладено висновок, який на думку скаржника не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що: "з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. Отже, вимоги позивача про визнання договорів іпотеки припиненими, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому суди правомірно задовольнили решту позовних вимог" .
5.24. Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та які, на думку позивача, не було враховано апеляційним господарським судом, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування наведених висновків Верховного Суду, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.
Оскаржуване судове рішення у цій справі мотивоване тим, що постановою Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/11951/18 касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі № 910/11951/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Верховний Суд, у постанові від 03.03.2021 у справі № 910/11951/18 зазначив про те, що висновок щодо припинення іпотеки на підставі Розділу 7 Іпотечного договору є передчасним, оскільки за умовами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 цього договору іпотека припиняється у разі припинення дії кредитного договору та договору про спорудження. Тому апеляційний господарський суд у цій справі дійшов висновку про те, що задоволення позовних вимог про припинення обтяжень є передчасним.
5.25. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.