ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9195/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Шукліної О. В. (адвоката), Кулініча А. П. (адвоката),
відповідача 1 - Носкіної І. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача 2 - не з`явилися,
відповідача 3 - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 (колегія суддя: Поляк О. І. - головуючий, Пономаренко Є. Б., Кропивна Л. В.), рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 (суддя Головіна К. І.) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 (суддя Головіна К. І.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центротранс", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія"
про визнання недійсним договору, визнання неправомірним користування майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (далі - ТОВ "Вантажна транспортна компанія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Центротранс" (далі - ТОВ "Центротранс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (далі - ТОВ "Інноваційна транспортна компанія") про визнання недійсним Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016, укладеного між ТОВ "Вантажна транспортна компанія" та АТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" та визнання неправомірним користування ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" та ТОВ "Центротранс" напіввагонами АТ "Українська залізниця", переданими ТОВ "Вантажна транспортна компанія" на виконання Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю, на думку позивача, у спірному договорі ознак удаваного правочину, оскільки його було укладено з метою приховання іншого правочину - договору оренди рухомого складу (вагонів) залізниці. Крім того, позивач вважав, що спірний договір суперечить Порядку розпорядження майном ПАТ "Укрзалізниці", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1054 від 22.11.2017, та наказу ПАТ "Українська залізниця" № 071 від 10.02.2016. Позивач наголошував, що спірний договір було підписано посадовими особами АТ "Українська залізниця" без письмового дозволу правління АТ "Українська залізниця" на укладення значного правочину, тобто із перевищенням наданих повноважень, у зв`язку з чим користування відповідачами 2, 3 напіввагонами залізниці, якими надавались послуги перевезення вантажу, було протиправним. Вимоги до ТОВ "Центротранс" та ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" обґрунтовані порушенням ТОВ "Вантажна транспортна компанія" умов Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 та передання ним ТОВ "Центротранс" та ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" отриманого від АТ "Укрзалізниця" на виконання умов договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 рухомого складу у подальше користування без письмової згоди на це АТ "Укрзалізниця".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі № 910/9195/19 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Вантажна транспортна компанія", ТОВ "Центротранс" та ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" про визнання недійсним договору та визнання неправомірним користування майном.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що сторонами було укладено саме договір про надання послуг з перевезення вантажу замовника, а не оренди, оскільки предметом спірного договору є транспортні послуги за заявками замовника щодо доставки ввірених виконавцеві (АТ "Українська залізниця") матеріальних цінностей (вантажу) рухомим складом (напіввагонами) залізниці до пункту призначення. Також суд установив подальше схвалення АТ "Укрзалізниця" в особі філії "ДВРЗ" укладеного договору про надання послуг.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі № 910/9195/19 заяву ТОВ "Вантажна транспортна компанія" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Вантажна транспортна компанія" витрати на правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн та витрати, пов`язані із розглядом справи, у розмірі 1 824,00 грн.
Суд, дослідивши надані ТОВ "Вантажна транспортна компанія" докази визнав їх достатніми для підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката. При цьому розмір таких витрат суд визнав адекватним та розумним, враховуючи ступінь складності справи, вирішення спору в загальному позовному провадженні, фактичний строк розгляду справи, обсяг виконаної адвокатом роботи під час її розгляду, кількість затраченого для цього часу адвокатом, прибуття його у судові засідання до Господарського суду міста Києва з міста Одеси, а також якість наданих адвокатом послуг. Поряд із цим, суд зазначив, що, як вбачається із пункту 9 додаткової угоди № 4 від 21.02.2020 до договору про надання правової допомоги, сторони погодили, що у вартість гонорару адвоката не включаються та окремо сплачуються понесені ним фактичні витрати, пов`язані з представництвом ТОВ "Вантажна транспортна компанія" (витрати на відрядження, поштові відправлення, тощо). Водночас на підтвердження таких витрат позивач надав суду копії проїзних документів, пов`язаних із прибуттям адвоката Гершман Л. В. у судові засідання, що відбулись 12.03.2020, 31.08.2020, 15.10.2020 за напрямками слідування транспорту 31.08.2020 Київ - Одеса на суму 380,00 грн, 15.10.2020 Одеса-Київ на суму 611,00 грн та Київ-Одеса на суму 833,00 грн, що разом становить 1 824,00 грн. Іншу частину заявлених витрат - у сумі 1 379,75 грн (3 203,75 грн - 1 824,00 грн) позивач належними доказами не підтвердив, а тому, за висновком суду, вони не можуть бути стягнуті.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі № 910/9195/19. Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду, а також зазначив, що предметом спірного договору є як передача вагонів у користування, так і створення передумов для такого перевезення, оскільки договором сторони врегулювали взаємовідносини, пов`язані з організацією перевезень вантажів по території України як складного, багатоаспектного процесу. У зв`язку з цим спірний договір може містити умови і щодо використання під час здійснюваних перевезень вантажу піввагонів, що не перебувають у власності ТОВ "Вантажна транспортна компанія", і порядок подачі вагонів під завантаження, і порядок розрахунку за таке користування. Таким чином, за висновком суду, за своєю юридичною природою укладений між сторонами договір про організацію перевезень є організаційно-правовим договором, метою якого є погодження (визначення) сторонами основних умов здійснення перевезень окремим видом транспорту.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі № 910/9195/19 до Верховного Суду звернулося АТ "Українська залізниця" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Українська залізниця" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Українська залізниця", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновку про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17. Крім того, АТ "Українська залізниця" наголошує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права у зв`язку з відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 908, 909, 914 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість укладення довгострокових договорів з перевезення у разі необхідності здійснення систематичних перевезень;
абзаців 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", абзацу 2 пункту 5 Статуту залізниць України, якими визначено умови та порядок організації здійснення перевезень вантажів а також нормативні документи, які регламентують обов`язкові для всіх умови з організації перевезень, у т. ч., у разі необхідності здійснення систематичних перевезень;
пунктів 1.2, 2.1, 2.3, 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) (далі - Правила розрахунків), якими регулюються питання оформлення відносин Залізниці та замовників послугу разі здійснення систематичних перевезень та передбачено обов`язкове надання усім Замовникам кодів платників;
абзацу 1 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" в частині вимог виконання договірних зобов`язань щодо систематичних перевезень - вимоги здійснення перспективного та поточного планування перевезень вантажів та порядку такого планування;
пунктів 1.2,2.2, 7.1.1,7.1.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318) (далі - Правила планування) в частині порядку здійснення планування перевезень вантажів у випадку укладення довгострокового договору перевезення, а також встановлених Правилами форми заявок на перевезення.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" ТОВ "Вантажна транспортна компанія" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Вантажна транспортна компанія" зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди вірно вказали, що для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази того, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників. Натомість жодних доказів того, що сторонами було укладено удаваний правочин, позивачем надано не було.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.07.2016 між АТ "Українська залізниця", в особі Філії "ДВРЗ" (виконавець) та ТОВ "Вантажна транспортна компанія" (замовник) укладено договір № 07/16/11/01-р про надання послуг (далі - Договір).
4.2. Відповідно до умов Договору виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень вантажів піввагонами, власності виконавця (далі - вагони). Згідно з пунктом 1.2 Договору кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів. Послуги надаються тільки для перевезення вантажів, дозволених до перевезення у піввагонах, згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень вантажів) та угод про залізничні міжнародні сполучення (пункт 1.3 Договору).
4.3. Відповідно до пункту 1.4 Договору послуги надаються на території України (крім станцій АР Крим), країн СНД та Балтії, при цьому одна зі станцій (навантаження або вивантаження) повинна знаходитись в межах України. Станцією закінчення здійснення перевезення (надання послуг) не може бути станція, яка знаходиться в межах тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України; територій Донецької, Луганської областей в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць.
4.4. Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору, протягом строку дії цього договору виконавець зобов`язаний розглядати письмові заявки замовника на перевезення, у випадку непогодження заявок надавати замовнику відповідь протягом 3-х робочих діб з моменту отримання заявки. Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Договору, на виконавця також покладено обов`язок складати акти наданих послуг (додаток №3) з нарахування сум платежів згідно з умовами пункту 3.6 розділу 3 цього Договору та надавати їх для оформлення замовнику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним.
4.5. У підпунктах 2.2.1, 2.2.3 пункту 2.2 Договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний належним чином оформляти та узгоджувати із регіональними філіями ПАТ "Укрзалізниця" заявки і плани на перевезення вантажів у вагонах виконавця; завчасно, за 7 днів до дати подачі вагонів, відправляти виконавцю заявку відповідно до місячного плану перевезень, узгодженого з залізницею (дирекцією залізничних перевезень) по факсу (044) 296-63-84, та/або електронною поштою (додаток № 4) у відношенні перевезення, яке планується.
4.6. Розрахунок ставки за кожен вагон визначається Протоколом договірної ціни, який є невід`ємною частиною договору (додаток 1) за кожну добу (пункт 3.1 Договору). Відповідно до Протоколу № 1 узгодження договірної ціни до договору про надання послуг, сторони дійшли згоди встановити ставку за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг у розмірі 200,00 грн. Місячна вартість надання послуг перераховується на підставі актів подачі/повернення вагонів.
4.7. Згідно з пунктом 3.3 Договору, період надання послуг починається з дати підписання Акта подачі/повернення вагонів. Пунктом 3.2 Договору у редакції додаткової угоди № 1 від 31.10.2016, оплата за надання виконавцем послуг у поточному періоді (календарному місяці) здійснюється замовником згідно з умовами цього договору відповідно до кількості вагонів, якими надається послуга, на підставі Актів подачі/повернення вагонів (додаток 2).
4.8. Відповідно до пункту 3.5 Договору у редакції додаткової угоди №1 від 31.10.2016, оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передоплати вартості послуг за поточний період (календарний місяць) надання послуг протягом перших 5-ти календарних днів місяця, в якому будуть надаватись послуги, згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього Договору.
4.9. Оплата послуг виконавця здійснюється відповідно до умов цього Договору, та кількості вагонів, якими надається послуга, станом на перше число місяця, за який здійснюється передоплата, згідно з Актами подачі/повернення вагонів і ставкою, визначеною Протоколом узгодження договірної ціни, що діє на дату здійснення передоплати. Згідно з пунктом 3.6 Договору, щомісячна вартість послуг визначається з розрахунку ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг (додаток 3), згідно з протоколами узгодження договірної ціни (додаток 1) та нараховується на підставі Актів подачі/повернення вагонів.
4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє 1 рік, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків. Строк дії договору може змінюватись за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (пункт 10.1 Договору).
4.11. Судами констатовано, що на виконання умов Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів піввагонами від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р ПАТ "Українська залізниця" за актами подачі/повернення №№ 1- 70 передала ТОВ "Вантажна транспортна компанія" напіввагони загальною кількістю 183 одиниці. Відповідно до актів подачі/повернення вагонів від 17.07.2017 № 71, від 18.07.2017 № 72, від 19.07.2017 № 73, від 19.07.2017 № 74 напіввагони загальною кількістю 31 одиниця було повернуто Укрзалізниці.
4.12. У серпні 2017 року ТОВ "Вантажна транспортна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про зобов`язання ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ" виконати умови договору від 11.07.2016 № 07/06/11/01-р про надання послуг з організації перевезень вантажів напіввагонами, а саме надати позивачу напіввагони у кількості 1 090 одиниць та надати послуги з організації перевезень загальним обсягом 397 796 вагонодіб протягом одного року з дати підписання актів подачі/повернення вагонів. Позов був мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань протягом строку дії договору в частині надання послуг з організації перевезень вантажів напіввагонами в обсязі, який був необхідний позивачу, відображений у відповідних заявках на подачу вагонів щомісяця за період з липня 2016 року по липень 2017 року.
4.13. За позовною заявою господарським судом порушено провадження у справі № 910/14272/17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/14272/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07.02.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю. Верховний суд не погодився з мотивувальною частиною рішення виклавши її в редакції власної постанови, зауваживши на правильності обрання позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання Укрзалізниці виконати обов`язок за договором надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016.
4.14. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що у березні 2018 року ПАТ "Українська залізниця" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено на АТ "Українська залізниця") в особі філії "ДВРЗ" звернулося до суду із позовом до ТОВ "Вантажна транспортна компанія" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити певні дії з підстав неналежного виконання умов договору про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що спірні напіввагони у кількості 152 одиниці, які є власністю Залізниці і були надані Товариству на виконання умов договору, після закінчення строку дії цього договору Товариство не повернуло. При цьому позивач зазначив, що 119 одиниць напіввагонів перебувають на тимчасово окупованій території України, а 33 одиниці напіввагонів продовжують залишатись у користуванні відповідача.
4.15. Суди установили, що за позовною заявою місцевим господарським судом порушено провадження у справі № 916/626/18. Поряд із цим, у травні 2018 року ТОВ "Вантажна транспортна компанія" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до АТ "Укрзалізниця" в особі філії "ДВРЗ", в якій, посилаючись на неналежне виконання умов договору, просило зобов`язати Укрзалізницю в особі філії "ДВРЗ" виконати зобов`язання в частині надання послуг за договором в обсязі невиконаних заявок та передачі під операторське управління Товариству додаткової кількості напіввагонів у спосіб, викладений пунктах 1-9 прохальної частини зустрічного позову. Зустрічна заява прийнята судом до розгляду. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 19.03.2019, відмовлено у задоволенні позову АТ "Укрзалізниця" в особі філії "ДВРЗ", а зустрічний позов ТОВ "Вантажна транспортна компанія" задоволено у повному обсязі.
4.16. Рішення місцевого господарського суду, підтримане Верховним Судом, в частині відмови у задоволенні первісного позову про зобов`язання ТОВ "Вантажна транспортна компанія" повернути спірні напіввагони у кількості 152 одиниці обґрунтоване тим, що на частину цих напіввагонів у кількості 119 одиниць поширюється дія форс-мажорних обставин, оскільки ці піввагони перебувають в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема на станціях: Ясинувата, Горлівка, Ханженкове, Нижньокринка, Постникове, Сентянівка, Дебальцеве - Сортувальна, Карахаш, Софіно - Брідська, Кипуча, Іловайськ, Харцизьк. Виникнення форс-мажорних обставин підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами Торгово-промислової палати України від 25.04.2017 № 7521 та від 25.04.2017 № 7652. Відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині покладення на ТОВ "Вантажна транспортна компанія" обов`язку повернути 33 піввагони, суд виходив із того, що після 11.07.2017 перевізник продовжував надавати послуги Товариству за договором цією кількістю напіввагонів, а тому на підставі положень статті 764 Цивільного кодексу України цей договір є пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.
Поряд із цим, задовольняючи зустрічний позов ТОВ "Вантажна транспортна компанія", місцевий господарський суд, з яким погодився Верховний Суд, послався на постанову Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/14272/17, якою встановлено невиконання Укрзалізницею умов договору надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 в частині надання залізницею товариству вагонів за заявками товариства, та здійснив власний розрахунок обсягу вагонодіб, необхідних для виконання зобов`язань АТ "Укрзалізниця" в особі філії "ДВРЗ" за договором.
4.17. Судами зазначено, що після прийняття 19.03.2019 постанови Верховним Судом у справі № 916/626/18, у липні 2019 року АТ "Українська залізниця" звернулося із позовом до ТОВ "Вантажна транспортна компанія" у справі, яка розглядається, заявляючи вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 як такого, що укладений сторонами з метою приховання договору оренди рухомого складу, тобто є удаваним правочином.
4.18. Господарські суди також зазначили, що Кабінетом Міністрів України постановою від 22.11.2017 № 1054 затверджено Порядок розпорядження майном акціонерного товариства "Українська залізниця". Водночас матеріалами цієї справи підтверджується, що спірний Договір надання послуг № 07/16/11/01-Р укладено сторонами 11.07.2016, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України вказаного Порядку.
4.19. Господарські суди установили, що договір надання послуг перевезення № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 був підписаний від імені філії "ДВРЗ" ПАТ "Українська залізниця" заступником начальника філії Ділігодіним Є. В. та головним інженером цієї ж філії Повхом Ю. І., які діяли на підставі довіреностей № 944 від 19.04.2016 та № 122 від 19.02.2016 (відповідно), про що зазначено в преамбулі цього Договору надання послуг.
4.20. При цьому судами констатовано, що матеріали цієї справи свідчать про те, що наказом ПАТ "Українська залізниця" № 132 від 26.02.2016 затверджено Положення про філію "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - Положення). Судами зазначено, що відповідно до пункту 5.1 Положення керівництво філією здійснюється директором філії. Директор філії діє на підставі довіреності, виданої ПАТ "Українська залізниця", у якій визначаються межі та обсяг повноважень на виконання дій від імені товариства (пункт 5.3 Положення).
4.21. Директор філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень укладає, змінює та розриває договори, контракти, угоди, інші правочини від імені товариства, в межах повноважень делегованих товариством; має право, в порядку передоручення видавати довіреності від імені товариства керівникам підрозділів та іншим працівникам філії, з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням (пункт 5.5 Положення).
4.22. Пунктом 5.7 зазначеного Положення визначено, що будь-які договори, довіреності, інші вихідні документи щодо листування з третіми особами, а також банківські та фінансові документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для філії, товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів (скріплені двома підписами щонайменше двох посадових осіб філії) уповноважених на це посадовими особами філії, які діють на підставі довіреності, виданої товариством (керівник та заступник керівника філії, іншого структурного підрозділу філії або іншою уповноваженою на це особою філії, тощо).
4.23. Судами констатовано, що 19.02.2016 ПАТ "Українська залізниця" видало довіреність, якою було уповноважено начальника філії "ДВРЗ" Кузнецова Є. М. та головного інженера філії Повха Ю. І. вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори в межах діяльності філії (пункт 18); видавати в установленому порядку довіреності від імені довірителя працівникам філії, іншим особам у порядку передоручення (пункт 20). Термін дії вказаної довіреності встановлений до 26.10.2016. Також суди установили, що 19.04.2016 начальником філії "ДВРЗ" Кузнецовим Є. М. та головним інженером філії Повхом Ю. І. була видана довіреність із терміном дії до 26.10.2016 на уповноваження заступника начальника філії "ДВРЗ" Ділігодіна Є. В. вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори в межах діяльності філії (пункт 13).
4.24. З огляду на наведене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки договір про організацію перевезення № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 було підписано від імені позивача з дотриманням правил двох підписів, уповноваженими на це посадовими особами - заступником начальника філії "ДВРЗ" Ділігодіним Є. В. та головним інженером філії Повхом Ю. І., які діяли на підставі довіреностей, виданих АТ "Українська залізниця" та начальником філії "ДВРЗ" (уповноваженого АТ "Українська залізниця" на видачу такої довіреності), то у представників був наявний необхідний обсяг дієздатності.
4.31. Судами констатовано, що матеріалами цієї справи підтверджується, а учасниками не заперечується, що спірний правочин не містить жодних умов, які би визначали кількість вагонів, що мають бути подані кожного місяця виконавцем замовнику, як і загальний обсяг послуг, які мають бути надані впродовж строку дії договору (у тому числі у вагонодобах). Тобто, спірний договір не містить істотної умови щодо його предмета деталізованого у кількісному показнику.
4.32. За висновком судів, пунктами 1.2, 2.1.1, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 3.1 спірного договору сторони погодили порядок визначення кількісного показника загального обсягу послуг з організації перевезень вантажів, а саме шляхом пред`явлення замовником виконавцю у визначені терміни місячних планів перевезень, заявок на подачу вагонів (контейнерів) у межах погоджених місячних планів перевезень (оферта) та прийняттям виконавцем до перевезення, подачею під навантаження (вивантаження) напіввагонів (контейнерів) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника, тобто у межах акцептованого виконавцем обсягу надання послуг з передачі вагонів.
4.33. Оскільки сторонами безпосередньо у договорі № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 не визначено істотних умов, які би визначали кількісні та якісні показники користування напіввагонами (кількість прийнятих вагонів, восьмизначний номер кожного з переданих вагонів, рік побудови кожного вагона, поточна ринкова вартість кожного вагона), суди дійшли висновку про відсутність підстав для кваліфікації спірного договору, без погоджених заявок, як значного та як такого, що укладений з перевищенням повноважень.
4.34. За висновком судів, виходячи із спірних правовідносин, саме погодження заявок та прийняття їх до виконання відповідно до положень статті 642 Цивільного кодексу України могло би свідчити про перевищення повноважень керівника філії та потребувало письмового дозволу правління товариства, згідно з умовами пунктів 5.5, 5.6 Положення. Однак вказаного зроблено не було, про що свідчать обставини, встановлені у справі № 910/14272/17.
4.35. Судами також установлено, що, за доводами позивача, користування напіввагонами (поданими залізницею за актами з № 1 по № 74) ТОВ "Центротранс" здійснювалось відповідно до накладних №№ 34155408 від 04.07.2019, № 34158022 від 05.07.2019, 34164822 від 05.07.2019, 42309229 від 16.07.2019, 45875713 від 16.07.2019, 42331561 від 17.07.2019, 42336115 від 18.07.2019, а ТОВ "Інноваційна транспортна компанія"- згідно із накладними №№ 42749986 від 17.12.2017, 4275000 від 17.12.2017, 42884189 від 26.09.2017, 42884205 від 26.09.2017, 42884221 від 26.09.2017, 428889030 від 27.09.2017, № 53420147 від 16.12.2017.
4.36. Судами зазначено, що зі змісту накладних №№ 34155408 від 04.07.2019, № 34158022 від 05.07.2019, № 34164822 від 05.07.2019 вбачається, що відправником вантажу за цими накладними була філія "ДВРЗ" АТ "Українська залізниця", а платником цих послуг перевезення було ТОВ "Центротранс". При цьому, судами констатовано, що у накладних №№ 42309229 від 16.07.2019, 45875713 від 16.07.2019, 42331561 від 17.07.2019, 42336115 від 18.07.2019, 42749986 від 17.12.2017, 4275000 від 17.12.2017, 42884189 від 26.09.2017, 42884205 від 26.09.2017, 42884221 від 26.09.2017, 428889030 від 27.09.2017, № 53420147 від 16.12.2017 взагалі не ідентифіковано, які саме вагони відправлялись за ними (відсутня відомість вагонів).
4.37. Судами зазначено, що зі змісту договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 не вбачається обов`язку ТОВ "Вантажна транспортна компанія" відправляти належний йому вантаж, у зв`язку з чим ним у межах договору могли здійснюватися відправки вантажу, належного ТОВ "Центротранс" та ТОВ "Інноваційна транспортна компанія". Однак, сам факт відправки такого вантажу, як і надані позивачем накладні, за висновком судів, не підтверджують отримання вагонів, якими здійснюються перевезення у користування ТОВ "Центротранс" та ТОВ "Інноваційна транспортна компанія".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги АТ "Українська залізниця" про визнання недійсним Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016, укладеного між ТОВ "Вантажна транспортна компанія" та АТ "Українська залізниця" в особі філії "ДВРЗ", та визнання неправомірним користування ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" та ТОВ "Центротранс" напіввагонами АТ "Українська залізниця", переданими ТОВ "Вантажна транспортна компанія" на виконання Договору про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку АТ "Українська залізниця", є наявність у спірному договорі ознак удаваного правочину, оскільки його було укладено з метою приховання іншого правочину - договору оренди рухомого складу (вагонів) залізниці. Крім того, позивач вважав, що спірний договір суперечить Порядку розпорядження майном ПАТ "Укрзалізниці", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1054 від 22.11.2017 та наказу ПАТ "Українська залізниця" № 071 від 10.02.2016. Також позивач зазначав, що спірний договір було підписано посадовими особами АТ "Українська залізниця" без письмового дозволу правління АТ "Українська залізниця" на укладення значного правочину, тобто із перевищенням наданих повноважень, у зв`язку з чим користування відповідачами 2, 3 напіввагонами залізниці, якими надавались послуги перевезення вантажу, було протиправним.
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.5. Верховний Суд зазначає, що частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.6. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України установлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
5.7. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.8. Положення статті 628 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
5.8. Згідно з частинами 1- 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
5.10. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
5.11. Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
5.12. Згідно з частиною 1 статті 914 Цивільного кодексу України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.
5.13. Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
5.14 Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.15. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.16. Розглядаючи цю справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що предметом спірного договору є транспортні послуги за заявками замовника щодо доставки ввірених виконавцеві (АТ "Українська залізниця") матеріальних цінностей (вантажу) рухомим складом (напіввагонами) залізниці до пункту призначення. Судами зазначено, що предметом спірного договору є як передача вагонів у користування, так і створення передумов для такого перевезення, оскільки договором сторони врегулювали взаємовідносини, пов`язані з організацією перевезень вантажів по території України як складного, багатоаспектного процесу. У зв`язку з цим спірний договір може містити умови і щодо використання під час здійснюваних перевезень вантажу піввагонів, що не перебувають у власності ТОВ "Вантажна транспортна компанія", і порядок подачі вагонів під завантаження, і порядок розрахунку за таке користування. Таким чином, за висновком судів, за своєю юридичною природою укладений між сторонами договір про організацію перевезень є організаційно-правовим договором, метою якого є погодження (визначення) сторонами основних умов здійснення перевезень окремим видом транспорту. Отже, за висновком судів, укладений правочин не виходить за межі звичайної господарської діяльності залізниці.
Також суди установили подальше схвалення АТ "Укрзалізниця" в особі філії "ДВРЗ" укладеного договору про надання послуг та відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін Порядку розпорядження майном Акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1054 від 22.11.2017, та наказу ПАТ "Українська залізниця" №071 від 10.02.2016.
5.17. АТ "Українська залізниця" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. АТ "Українська залізниця", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.24. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.