ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 911/648/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) та рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 (суддя Христенко О. О.) у справі
за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області
до 1) Ірпінської міської ради Київської області, 2) Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ"
про визнання недійсними рішень ради, договорів оренди земельної ділянки із змінами
за участю представників:
прокурора - Шекшеєва В. С.,
відповідача-1 - Залужняк О. В. (у порядку самопредставництва),
відповідача-2 - Багрія К. В. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Виконуючий обов`язки прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Михайлівсько-Рубежівська сільрада), правонаступником якої є Ірпінська міська рада Київської області (далі - Ірпінська міськрада, відповідач-1) та Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" (далі - ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", відповідач-2) про визнання недійсними:
- рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007;
- рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про внесення змін до договору оренди від 16.10.2007 та продовження терміну дії договору" від 16.07.2019 № 2/44;
- договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 № 513 та договору від 21.08.2019 № 896 про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, укладених між Михайлівсько-Рубежівською сільрадою та ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, виконуючий обов`язки прокурора Київської області посилається на порушення Закону України "Про кооперацію", Житлового кодексу УРСР, оскільки відповідач-2 не створювався як житлово-будівельний кооператив, тому відсутні підстави для надання відповідачу-2 земельної ділянки у користування відповідно до вимог статті 41 Земельного кодексу України; вирішення питання щодо вибору та надання у користування відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки площею 20,6933 га для житлово-котеджної забудови здійснено за відсутності містобудівної документації; земельна ділянка площею 20,6933 га для розміщення громадсько-котеджної забудови в межах с. Михайлівська-Рубежівка на момент її відведення відносилась до земель сільськогосподарського призначення - рілля, а не до земель житлової та громадської забудови.
3. При цьому виконуючий обов`язки прокурора Київської області також просив визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом та захисту порушеного права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Відповідно до статті 3 статуту ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", затвердженого загальними зборами його членів 24.07.2006, кооператив створено з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, пов`язаних з отриманням та користуванням земельними ділянками для будівництва житла, їх огородження, підведення необхідних комунікацій та організації будівництва на відведених земельних ділянках членам кооперативу житлових будинків з надвірними будівлями за індивідуальними проектами, які відповідають вимогам чинного законодавства України та попередньо узгоджено з правлінням кооперативу, подальшим обслуговуванням інженерних мереж і споруд, комунікацій, створення структур, забезпечуючи господарську діяльність кооперативу.
5. Кооператив як юридичну особу зареєстровано 21.08.2006 за № 13571020000001636.
6. Засновниками кооперативу є громадяни: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
7. Суди попередніх інстанцій зазначили, що доказів того, що вказані особи перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, суду не надано.
8. Згідно зі статтею 4 статуту ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" основними завданнями кооперативу є: отримання в користування у встановленому законодавством порядку земельних ділянок; організація будівництва та підведення необхідних комунікацій до цих ділянок; огородження та розмітка земельних ділянок; організація будівництва житлових будинків для членів кооперативу; забезпечення охороною об`єктів кооперативу; розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази кооперативу.
9. Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" площею 20,6933 га (рілля) терміном на 10 років для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови в селі Михайлівка-Рубежівка; передано земельну ділянку площею 20,6933 га (рілля) в оренду терміном на 10 років ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови в селі Михайлівка-Рубежівка за рахунок земель запасу Михайлівсько-Рубежівської сільради.
10. На підставі вказаного рішення 16.10.2007 Михайлівсько-Рубежівською сільрадою (орендодавець) та ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування земельну ділянку площею 20,6933 га кадастровий номер 3222485201:01:033:0012, що перебуває у комунальній власності Михайлівсько-Рубежівської сільради.
11. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має склад сільськогосподарських угідь (рілля) (пункт 2.1 договору).
12. Земельна ділянка передається в оренду для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови (пункт 2.2 договору).
13. Даний договір укладається на десять років і діє до 28.09.2017 та набирає чинності з дати його державної реєстрації (пункт 3.1 договору).
14. Договір посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, про що зроблено запис в реєстрі за № 513. Договір зареєстрований у Михайлівсько-Рубежівській сільраді, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17.11.2007. Договір зареєстрований у Києво-Святошинському районному відділі Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що зроблено запис у державному реєстрі земель від 30.11.2007.
15. Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про затвердження генерального плану населеного пункту Михайлівка-Рубежівка" від 04.06.2010 затверджено генеральний план населеного пункту Михайлівка-Рубежівка Михайлівсько-Рубежівської сільради, в якому зазначено, що було розглянуто генеральний план, поєднаний з детальним планом території села Михайлівка-Рубежівка, розроблений інститутом "УкрНДІпроцивілсільбуд" на підставі рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради від 24.12.2005.
16. Рішеннями Михайлівсько-Рубежівської сільради від 24.01.2008 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та ЖБК "Марін-Білдер-Київ", від 28.05.2015 № 5 "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", від 20.04.2017 № 5/17 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 про продовження терміну дії договору" земельну ділянку площею 20,6933 га віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" на умовах оренди в межах села Михайлівка-Рубежівка Михайлівсько-Рубежівської сільради; внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, зокрема, щодо розміру орендної плати, площі земельної ділянки, терміну дії договору.
17. На підставі вказаних рішень між Михайлівсько-Рубежівською сільрадою та ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" 27.02.2009, 20.07.2015 та 04.05.2017 укладені договори про внесення змін та доповнень до договору.
18. Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 про продовження терміну дії договору" від 16.07.2019 № 2/44 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що розташована в межах села Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер 3222485201:01:033:0012) загальною площею 2,0701 га, яка знаходиться у користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", на дві земельні ділянки: ділянка № 1 площею 1,9769 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5441) та ділянка № 2 площею 0,0932 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5440); надано дозвіл на укладення договору про внесення змін до договору оренди та договору про внесення змін та доповнень від 04.05.2017, а саме щодо зменшення площі земельної ділянки (виключити земельну ділянку площею 0,0932 га, кадастровий номер 3222485201:01:033:5440).
19. На підставі вказаного рішення від 16.07.2019 Михайлівсько-Рубежівською сільрадою та ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" 21.08.2019 укладений договір про внесення змін та доповнень до договору, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про що зроблено запис в реєстрі за № 896. Відповідно до умов цього договору сторони домовились про припинення права оренди орендаря на земельну ділянку площею 0,0932 га, яка утворилася в результаті поділу земельної ділянки площею 2,0701 га, та внесли зміни до пунктів 1.1 та п. 1.2 договору щодо площі земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Господарський суд Київської області рішенням від 31.08.2020 у задоволенні позову відмовив.
21. Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.04.2021 рішення Господарського суду Київської області залишив без змін.
22. Судові рішення мотивовані тим, що ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" створено всупереч вимогам статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, тому наявні правові підстави для визнання недійсними цього рішення та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007.
23. Водночас місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску прокурором позовної давності, про застосування наслідків чого заявлено відповідачами.
24. Крім того, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради від 16.07.2007 № 2/44 "Про внесення змін до договору оренди від 16.10.2007 та продовження терміну дії договору" та визнання недійсним договору від 21.08.2019 № 896 від 21.08.2019 про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, є похідними від вимог про визнання недійсними рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007 та договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, суди дійшли висновку, що в задоволенні таких вимог також слід відмовити.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
25. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
26. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
27. На обґрунтування підстав касаційного оскарження прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 256, 261, 267 Цивільного кодексу України та порушені норми процесуального права, зокрема, статті 1-3, 5, 7, 11, 73, 76- 79, 86, 236, 269, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, Верховного Суду України щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15, від 11.02.2019 у справі № 757/29485/16-ц (щодо початку перебігу позовної давності);
- від 22.01.2019 у справі № 916/400/16 та від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц (щодо тлумачення в контексті позовної давності можливості довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, як передбачуваної неминучості інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив);
- від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14 (щодо повноважень прокурора на перевірку рішень суб`єктів владних повноважень);
- від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15 (щодо вираження волі територіальної громади виключно у спосіб, передбачений законом);
- від 07.11.2018 у справі № 916/749/17, від 25.09.2020 у справі № 921/341/19 (щодо правильності звернення до суду прокурора як самостійного позивача у випадку допущення порушень законодавства безпосередньо органом місцевого самоврядування, який має представляти інтереси відповідної територіальної громади відповідно до закону).
28. Скаржник вважає помилковими посилання судів на подані Михайлівсько-Рубежівською сільрадою копії запитів прокуратури Києво-Святошинського району та відповідей Михайлівсько-Рубежівської сільради на них за 2015 рік, оскільки останні не містять доказів щодо проінформованості прокурора безпосередньо про викладені в позові факти порушень законодавства раніше, ніж зазначено у позові. При цьому ці запити та відповіді на них стосуються питань щодо проведення перевірок дотримання вимог законодавства про сплату орендної плати, а також пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів за період 2013- 2014 років, сплату втрат сільськогосподарського виробництва.
29. Прокурор зазначає, що жоден із зазначених документів жодним чином не спростовує викладені у позовній заяві обставини щодо початку перебігу позовної давності і не підтверджує факт отримання таких відомостей та факт обізнаності прокурора безпосередньо із фактами порушень при прийнятті оскаржуваних рішень та укладення оспорюваного договору оренди, а тому на цей час у справі відсутні належні та допустимі докази як такого інформування, так і встановлення прокурором раніше ніж у 2017 році фактів допущення порушень за результатами проведення будь-яких перевірок з цього питання. Не спростовує цих обставин і факт пред`явлення прокурором позову у справі № 911/3775/17, оскільки останній заявлявся у грудні 2017 року, а даний позов пред`явлено 21.02.2020.
30. Скаржник зауважує, що судами безпідставно зроблено акцент на частину першу статті 261 Цивільного кодексу України, яка пов`язує початок перебігу позовної давності з часом, коли особа могла довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, безпідставно ототожнивши територіальну громаду села Михайлівка-Рубежівка, з метою захисту інтересів якої прокурором як самостійним позивачем пред`явлено даний позов, з відповідним органом місцевого самоврядування - Михайлівсько-Рубежівською сільрадою, яка є відповідачем у даній справі, та якій, на думку суду, відомо про оспорювані рішення та договори з моменту їх прийняття (28.09.2007) та укладання договору оренди (16.10.2007).
31. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиція відповідачів
32. У відзивах на касаційну скаргу Ірпінська міськрада та ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" просять судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
33. Ірпінська міськрада зазначає, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі територіальної громади села Михайлівка-Рубежівка, представництво якої відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснює сільська рада, яка була відповідачем у даній справі (на даний час її правонаступником є Ірпінська міськрада) та якій відомо про оспорювані рішення та договори з моменту їх прийняття (28.09.2007) та укладання (16.10.2007).
34. Відповідач-2 вважає, що після отримання у березні-квітні 2015 року копій оспорюваних рішень та договорів оренди прокурору стало відомо, що земельна ділянка надавалась в оренду саме ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", а також прокурор був обізнаний про мету передачі вказаної земельної ділянки в оренду.
35. Крім того, враховуючи вимоги чинного в Україні законодавства про загальнодоступність рішень органів місцевого самоврядування, починаючи з 2010 року, прокурор міг знати про порушення права і про особу, яка таке право порушила.
36. ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що у запитах прокуратури Києво-Святошинського району, направлених до Михайлівсько-Рубежівської сільради у березні-квітні 2015 року вказано, що прокуратурою району проводиться робота зі встановлення підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в сфері ефективного використання земель державної та комунальної власності.
37. На думку відповідача-2, після отримання відповідних відповідей з квітня 2015 року прокурору відомо про оспорювані рішення та договори оренди та про те, що земельні ділянки надавались в оренду саме ОК ЖБК "Марін-Білдер- Київ".
38. ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" також вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо того, що судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду, викладених у його постановах, перелік яких наведено у касаційній скарзі.
39. У судовому засіданні представники відповідачів заперечили проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
40. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, прокурор оскаржує судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
42. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
43. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
44. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
45. Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
46. Вказаною нормою передбачена можливість надання в оренду земельних ділянок юридичній особі для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.
47. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено Законом України "Про кооперацію", відповідно до частини першої статті 6 якого кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
48. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням (частини друга, третя статті 6 Закону України "Про кооперацію").
49. Правовий статус житлово-будівельних кооперативів регламентується також нормами глави 5 Житлового кодексу Української РСР та прийнятого на його виконання Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, затвердженим постановою Ради міністрів Української РСР від 30.04.1985 № 186 (зі змінами), згідно з якими громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень. До членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.
50. Аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що безоплатне надання у власність житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу. При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу.
51. Тобто житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України.
52. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 911/261/20.
53. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" є обслуговуючим кооперативом. Розмір внесків засновників кооперативу становить - 0,00 грн і матеріали справи не містять доказів про інші надходження до статутного фонду ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" для будівництва житла на отриманій в оренду земельній ділянці.
54. Суди також зазначили, що у статуті ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.
55. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом, оскільки його фактична мета та порядок створення, організація та діяльність не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.
56. Суди зазначили, що згідно із частиною першою статті 41 Земельного кодексу України місцевій раді надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, який створений відповідно до статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам. Тому Михайлівсько-Рубежівською сільрадою під час надання земельних ділянок ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" не дотримано положень законодавства, оскільки сільська рада мала можливість і в силу покладених на неї функцій була зобов`язана з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", переконатись у додержанні останнім порядку його створення згідно з вимогами чинного законодавства, та дослідити підстави передачі земельної ділянки житлово-будівельному кооперативу.
57. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а звідси наявні правові підстави для визнання недійсними цього рішення та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007.
58. Разом з тим суди попередніх інстанцій зазначили, що Михайлівсько-Рубежівською сільрадою та ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" у відзивах на позовну заяву заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог прокурора у даній справі.
59. Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
60. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
61. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
62. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
63. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
64. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
65. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
66. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
67. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18), від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.
68. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц.
69. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
70. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
71. Разом з тим частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
72. У позовній заяві прокурор зазначав, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в особі територіальної громади в судовому порядку прокурору стало відомо у жовтні 2017 року за результатами системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій. При цьому прокурор послався на труднощі із своєчасним виявленням порушень земельного законодавства та просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку для звернення до суду (позовну давність) з даним позовом та захистити порушене право.
73. Суди попередніх інстанцій встановили, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі територіальної громади села Михайлівка-Рубежівка, представництво якої відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснює сільська рада, яка є відповідачем у даній справі, та якій відомо про оспорювані спірні рішення та договори з моменту їх прийняття (28.09.2007) та укладання (16.10.2007).
74. У матеріалах справи наявна копія листа від 17.03.2015 № 2859 вих-15 прокуратури Києво-Святошинського району до Михайлівсько-Рубежівської сільради про надання прокуратурі завірених належним чином копій рішень Михайлівсько-Рубежівської сільради про передачу в оренду земельних ділянок ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" разом з документами, на підставі яких приймались дані рішення, в тому числі інформації про наявність заборгованості зі сплати орендної плати.
75. Михайлівсько-Рубежівська сільрада листом від 27.03.2015 № 233 направила на адресу прокурора Києво-Святошинського району копії рішень щодо надання в оренду земельних ділянок ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" та відповідних договорів.
76. Відповідно до копії листа від 06.04.2015 № 3860 вих-15 прокуратура Києво-Святошинського району просила Михайлівсько-Рубежівську сільраду повідомити, чи виплачені в повному обсязі втрати сільськогосподарського виробництва при відведенні земельних ділянок ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ".
77. Михайлівсько-Рубежівська сільрада на адресу прокурора Києво-Святошинського району направила лист від 10.04.2015 вих. № 260, в якому зазначила про ненарахування ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" втрат сільськогосподарського виробництва, оскільки цільове призначення переданих в оренду земельних ділянок - розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови. У цьому листі також зазначено про направлення прокурору генерального плану села в електронному вигляді.
78. У матеріалах справи також наявна копія листа від 20.04.2015 № 4394 вих-15 прокуратури Києво-Святошинського району до Михайлівсько-Рубежівської сільради щодо надання технічної документації з нормативної грошової оцінки земель Михайлівсько-Рубежівської сільради та про те чи надавалась довідка ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" про відсутність забудови на земельній ділянці, яка надана в оренду, з метою визначення нормативної грошової оцінки землі.
79. Михайлівсько-Рубежівська сільрада на адресу прокуратури Києво-Святошинського району направила лист від 20.04.2015 вих. № 285 з копією технічної документації з нормативної оцінки земель с. Михайлівка-Рубежівка.
80. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у всіх зазначених запитах прокуратури зазначено, що прокуратурою району проводиться робота зі встановлення підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в сфері ефективного використання земель державної та комунальної власності.
81. Разом з тим прокурором не спростовано факт направлення у березні-квітні 2015 року вказаних запитів прокуратурою Києво-Святошинського району до Михайлівсько-Рубежівської сільради, та отримання у березні-квітні 2015 року відповіді на вказані запити від Михайлівсько-Рубежівської сільради, в тому числі щодо ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ".
82. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з квітня 2015 року прокурору відомо про оспорювані рішення та договори оренди, і, відповідно, відомо, що земельні ділянки надавались в оренду саме ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ".
83. У позовній заяві прокурор також вказував, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням містобудівного законодавства, а саме питання щодо вибору та надання у користування земельної ділянки відповідачу-2 для житлово-котеджної забудови вирішено при відсутності генерального плану с. Михайлівка-Рубежівка.
84. Як вже вказувалось, у листі від 10.04.2015 вих. № 260 Михайлівсько-Рубежівської сільради на адресу прокурора Києво-Святошинського району зазначалося про направлення прокурору генерального плану села в електронному вигляді.
85. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що станом на квітень 2015 року прокурор був обізнаний щодо оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору між відповідачами, та не був позбавлений права звернутися до суду з позовом на підставі порушень, зазначених у даній позовній заяві.
86. Крім того, у грудні 2017 року перший заступник прокурора Київської області звертався до Господарського суду Київської області з позовом до Михайлівсько-Рубежівської сільради, ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" про визнання недійсними рішень Михайлівсько-Рубежівської сільради: від 28.09.2007 "Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер-Київ"; від 24.01.2008 "Про внесення змін до договору оренди від 26.02.2008, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер-Київ"; від 28.09.2015 № 5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" в межах села Михайлівка-Рубежівка, Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району"; від 20.04.2017 № 5/17 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 та продовження терміну дії договору"; договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 № 513, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільрадою та ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" та договорів про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, укладених 27.02.2009, 20.07.2015 № 4211, від 04.09.2017 № 567.
87. Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2018 у справі № 911/3775/17 повернуто позовну заяву першому заступнику прокурора Київської області.
88. Відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
89. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.
90. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
91. Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14.
92. Разом з тим позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
93. З урахуванням зазначеного суди попередніх інстанцій зазначили про сплив позовної давності та наявність підстав для задоволення заяв відповідачів про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.
94. Водночас суди дійшли висновку, що прокурор не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушені права у межах строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.
95. З викладеного вбачається, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18), від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
96. При цьому суд апеляційної інстанції також правильно послався на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18).
97. Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
98. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування того, що строк було пропущено з поважних причин, проте у даному випадку прокурором не доведено, а місцевим господарським судом не встановлено обставин, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності.
99. Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
100. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи справді порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
101. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18).
102. Звідси суд касаційної інстанції, зважаючи на установлений як апеляційним господарським судом, так і судом першої інстанції факт спливу позовної давності за наявності вимог відповідачів про її застосування та за відсутності поважних причин пропущення цього строку, за яких суд може захистити порушене право, погоджується із висновком судів про те, що правових підстав для задоволення позову прокурора немає.
103. Твердження скаржника про те, що запити прокуратури стосувались інших питань та не містять доказів щодо поінформованості прокурора про викладені в позові факти порушення раніше, ніж зазначено в позові, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені, оскільки, отримавши у березні-квітні 2015 року копії оспорюваних рішень та договорів, прокурору стало відомо, що земельна ділянка передавалась в оренду саме ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", а також прокурор був обізнаний про мету передачі в оренду вказаної земельної ділянки.
104. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для пропуску позовної давності з огляду на те, що упродовж тривалого часу прокурор був обізнаний із фактом передачі земельної ділянки саме ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" та мав право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористався.
105. Доводи прокурора про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.02.2019 у справі № 757/29485/16-ц (щодо початку перебігу строку позовної давності), від 22.01.2019 у справі № 916/400/16 (щодо можливості довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила), від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14 (щодо повноважень прокурора на перевірку рішень суб`єктів владних повноважень) суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке.
106. Так, предметом спору у справі № 757/29485/16-ц за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" є визнання договорів кредиту, іпотеки та поруки недійсними.
107. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні кредитного договору банком було порушено положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки умови цього договору є несправедливими, існує дисбаланс між правами та обов`язками на шкоду споживача, відсутня істотна умова договору - сукупна вартість кредитного договору, відсутній детальний розрахунок загальної вартості кредиту для споживача, що позбавило позичальника можливості оцінити умови та порядок погашення кредиту. Фактична відсоткова ставка, виходячи з умов договору, розрахована неправильно, що значно здорожчує вартість кредиту. Майно, передане позивачем в іпотеку банку, є спільною сумісною власністю подружжя, однак банк не отримав згоди іншого співвласника - дружини на передачу цього майна в іпотеку. У договорі поруки не встановлено порядок ознайомлення поручителя зі змінами, які можуть вноситися до кредитного договору. Крім того, банк не мав права надавати йому кредит в іноземній валюті, оскільки не мав індивідуальної ліцензії або спеціального дозволу на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті на території України, як це передбачено у статтях 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
108. У постанові від 11.02.2019 у справі № 757/29485/16-ц Верховний Суд залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, враховуючи те, що порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" було допущено саме у момент укладення правочину, тому саме в цей момент позивач повинен був знати про те, що його права порушені.
109. У справі № 916/400/16 позивач звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (далі - ТОВ "Добробут") про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників товариства.
110. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані рішення були прийняті загальними зборами учасників товариства за відсутності необхідного кворуму та з порушенням процедури скликання та проведення зборів, оскільки позивач як учасник товариства не був повідомлений про проведення зборів, участі у зборах не брав, хоча на дату проведення зборів був повноправним учасником товариства з часткою в статутному капіталі в розмірі 51%.
111. Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі № 916/400/16 зазначив, що при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
112. Суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи дійшли висновку, що моментом, коли позивач у цій справі могла дізнатись про існування спірних рішень загальних зборів учасників ТОВ "Добробут", оформлених протоколом від 23.01.2013, та про порушення зазначеними рішеннями своїх корпоративних прав є дата державної реєстрації нової редакції статуту ТОВ "Добробут" і внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін щодо складу учасників товариства та інформації про засновників на підставі спірних рішень.
113. Однак суди не врахували, що чинним законодавством до обов`язків учасника господарського товариства не віднесено зобов`язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників.
114. Тобто правові висновки у справах № 757/29485/16-ц та № 916/400/16 зроблені у правовідносинах, які не є подібними з тими, що виникли між сторонами у справі, що розглядається, ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.
115. У справі № 488/5476/14 прокурор Корабельного району м. Миколаєва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" (далі - ДП "Миколаївське лісове господарство") до Миколаївської міської ради, фізичних осіб про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.
116. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що під час передачі фізичній особі-відповідачу земельної ділянки порушено вимоги земельного законодавства. Зокрема, спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду та була передана без її вилучення у належного користувача - ДП "Миколаївське лісове господарство" з порушенням встановленої процедури зміни її цільового призначення, без узгодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства та без проведення державної експертизи проекту землеустрою.
117. При цьому прокурор зазначав, що про зазначені порушення закону стало відомо при проведенні у серпні 2014 року перевірки з дотримання вимог земельного законодавства у діяльності Миколаївської міської ради, та просив поновити строк позовної давності.
118. З постанови Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 488/5476/14 вбачається, що судом апеляційної інстанції було встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі довідались або могли довідатись про оскаржуване рішення Миколаївської міської ради до проведення прокурорської перевірки у серпні 2014 року.
119. У постанові від 21.12.2018 у справі № 488/5476/14 Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень статті 19 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) перевірка відповідності актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам є предметом прокурорського нагляду. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагаються прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
120. Положення зазначеного Закону не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесенні будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав. Ураховуючи наведене, доводи касаційних скарг щодо можливості прокурора довідатись про порушене право державної власності на спірну земельну ділянку в момент винесення оскаржуваного рішення Миколаївською міською радою, чи при проведенні перевірки прокуратурою за власною ініціативою до 2014 року, ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить положенням частини четвертої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій).
121. Оскільки Миколаївська обласна державна адміністрація та ДП "Миколаївське лісове господарство" не наділені наглядовими чи контрольними функціями з перевірки законності рішень Миколаївської міської ради, то відсутні підстави вважати, що зазначені особи могли довідатись про порушення права державної власності до проведення відповідної перевірки прокуратурою Корабельного району м. Миколаєва.
122. Разом з тим у справі, що розглядається, прокурор зазначив, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо у жовтні 2017 року за результатами системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій.
123. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що у всіх запитах прокуратури зазначено, що прокуратурою району проводиться робота зі встановлення підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в сфері ефективного використання земель державної та комунальної власності.
124. З викладеного вбачається, що обставини справи № 488/5476/14 є відмінними від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі № 911/648/20, а звідси й правові висновки Верховного Суду у цих справах не є релевантними до спірних правовідносин.
125. У касаційній скарзі прокурор посилається також на те, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, а також у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 та від 25.09.2020 у справі № 921/341/19.
126. Обґрунтовуючи доводи щодо неврахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, прокурор зазначає, що реалізація Михайлівсько-Рубежівською сільрадою права власності на землю територіальної громади не у спосіб, передбачений законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.
127. У справах № 916/2131/15, № 916/2144/15 Верховний Суд України зазначив, що статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
128. Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
129. За змістом частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
130. Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
131. Таким чином, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
132. Так, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
133. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.
134. Водночас у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення Михайлівсько-Рубежівської сільради "Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а звідси наявні правові підстави для визнання недійсними цього рішення та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007.
135. При цьому суди попередніх інстанцій висновку про те, що реалізація Михайлівсько-Рубежівською сільрадою права власності на землю територіальної громади не у спосіб, передбачений законом, може оцінюватися як вираження волі територіальної громади не викладали.
136. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 та від 25.09.2020 у справі № 921/341/19 прокурор вказує, що територіальна громада села Михайлівська-Рубежівка не є окремою юридичною особою, зареєстрованою відповідно до вимог законодавства, у зв`язку з цим позбавлена можливості самостійно захистити власні інтереси шляхом звернення до суду, а тому прокурор звернувся до суду з даним позовом як самостійний позивач, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади села Михайлівська-Рубежівка, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
137. Суд касаційної інстанції у справі № 921/341/19 зазначив, що право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів і кожне порушення закону щодо порядку використання комунальних земель є порушенням інтересів держави.
138. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших передбачених законом способів.
139. Отже, обов`язковою умовою визнання незаконним і скасування акта органу місцевого самоврядування та недійсним договору в судовому порядку є порушення прав особи, в даному випадку місцевої територіальної громади на мирне володіння землею.
140. Тому обґрунтування прокурором порушеного права територіальної громади Тернопільської міської ради у справі № 921/341/19 та підстав для його захисту належним чином мотивовані та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
141. При цьому у справі № 921/341/19 судами встановлено, що оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Тернополя має здійснювати Тернопільська міська рада, проте саме цей орган місцевого самоврядування визначено прокурором відповідачем з посиланням на те, що він вчинив протизаконні, на думку прокурора, дії, які порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Тернополя, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Тернопільську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Тернополя, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
142. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 916/749/17.
143. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі № 911/648/20 дійшли висновку щодо дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та що звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади села Михайлівська-Рубежівка було правомірним.
144. З викладеного вбачається, що висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15, Верховного Суду у справі від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 та від 25.09.2020 у справі № 921/341/19.
145. Отже, касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури є необґрунтованою, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.