ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14596/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кондратова І.Д., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал тревел маркет"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Павленко Є.В.)
від 18.03.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Коротун О.М., Шапран В.В.)
від 30.06.2021
у справі № 910/14596/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал тревел маркет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк"
про стягнення 78 000,00 грн та визнання договору суборенди припиненим,
за участю представників учасників справи:
позивача - Резніченко А.Ю.
відповідача - Завірюха М.І.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал тревел маркет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" про визнання договору суборенди від 31.03.2017 № 45 припиненим та про стягнення з відповідача 78 000,00 грн, з них: 30 500,00 грн - забезпечувальний платіж, 47 500,00 грн - попередньо сплачена позивачем орендна плата за червень 2018 року.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір суборенди від 31.03.2017 № 45, який укладений з відповідачем щодо користування нежитловим приміщенням площею 38,00 кв. м. за адресою: м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 13-Б, припинив свою дію, у зв`язку зі зверненням 19.12.2017 стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем - АТ "Сбербанк" та, відповідно, зміною власника приміщення й управителя спірного майна. Позивач вважає, що у відповідача виник обов`язок повернути позивачу забезпечувальний платіж у сумі 30 500,00 грн, сплачений за договором суборенди, та попередньо сплачену орендну оплату за червень 2018 року в сумі 47 500,00 грн, у зв`язку з неможливістю використання майна через обставини, за які позивач не відповідає.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі №910/14596/18 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 78 000 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Постановою Верховного Суду від 08.08.2019 рішення та постанову скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в силу статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; не досліджено обставин щодо повернення майна з суборенди (чи складався сторонами договору акт приймання-передачі майна з суборенди); не встановлено чи відбувалося фактичне користування відповідачем орендованим приміщенням після 19.12.2017, чи вчиняли сторони юридично значимі дії, спрямовані на пролонгацію договору. Також суд касаційної інстанції зазначив, що позивач, який посилався на неможливість використання орендованого майна протягом всього червня 2018 року, повинен надати докази на підтвердження наведених обставин, а суд оцінити їх на предмет належності, допустимості та достатності.
2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 78 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у відповідній сумі; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.4. Постановою Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/14596/18 рішення та постанову в частинах стягнення коштів в сумі 78 000,00 грн скасовано; справу в цих частинах передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не врахували вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, зокрема, з`ясування обставин щодо неможливості використання орендованого майна протягом усього червня 2018 року. Верховний Суд вказав, що суди з даного приводу послалися лише на "роздруківки", зроблені із статей, розміщених в інтернет-виданнях, при тому, що залишилося не з`ясованим, чи дійсно розміщувалися відповідні публікації у ЗМІ, чи відповідають згадані "роздруківки" оригіналам; якщо вони розміщувалися, то коли і ким, наскільки вміщені в них дані відповідають дійсності, яких конкретно періодів часу і подій стосуються такі публікації, чи мають вони стосунок (і який саме) до орендованого приміщення, чи наявний (і якщо так, то в чому полягає) причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними в публікаціях подіями і неможливістю використання зазначеного приміщення протягом саме усього червня 2018 року.
2.5. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/14596/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.6. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача сплачених орендних платежів за червень 2018 у сумі 47 500,00 грн, суд вказав, що не бере до уваги вказані публікації, оскільки вони не підтверджують належним чином неможливість використання позивачем саме вказаного приміщення за весь спірний період. Крім того, ТОВ "Корал тревел маркет" не було надано жодних інших доказів, які підтверджують неможливість використання спірного приміщення, зокрема, доказів складання відповідних актів, доказів звернення до суборендаря та правоохоронних органів з метою усунення перешкод у використанні об`єкта оренди.
Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення забезпечувального платежу у розмірі 30 500 грн обґрунтовано тим, що, оскільки позивач не повернув у встановленому законом та договором порядку відповідачу орендоване приміщення, сам виступив ініціатором розірвання цієї угоди, не довів факту невиконання зобов`язань відповідачем, у результаті якого приміщення стало непридатним для дозволеного використання позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення забезпечувального платежу.
2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 910/14596/18 залишено без змін.
2.8. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі №910/14596/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал тревел маркет" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 78 000,00 грн.
3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал тревел маркет" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал тревел маркет", посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:
- статей 770, 762, 795 Цивільного кодексу України у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, що є об`єктом суборенди;
- статті 218 Господарського кодексу України до орендних правовідносин у випадку звернення стягнення кредитором на предмет іпотеки (що є об`єктом суборенди) та припинення договору суборенди на підставі частини другої статті 770 Цивільного кодексу України.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Шейк" проти її вимог заперечує, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між ТОВ "Корал тревел маркет" (суборендар) та ТОВ "Шейк" (орендар) 31.03.2017 укладено договір суборенди №45 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (далі - приміщення), яке знаходиться в торговельно-розважальному центрі "Магелан" (надалі - ТРЦ), розташованому за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13Б.
Відповідно до пункту 2.1 договору строк суборенди у відповідності до умов цього договору починається з дати передачі приміщення та підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в суборенду суборендарю і закінчується в момент підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення орендарю.
Згідно з пунктом 2.2 договору приміщення передається в суборенду за актом приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами не пізніше 01.04.2017.
У пункті 2.3 договору зазначено, що при припиненні дії цього договору суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендареві за актом приймання-передачі (повернення) приміщення не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня припинення дії договору. При цьому суборендар зобов`язаний припинити здійснювати свою комерційну діяльність в приміщенні в день припинення дії цього договору.
За користування приміщенням суборендар сплачує орендареві суборендну плату, а також компенсує комунальні та експлуатаційні витрати у розмірі та на умовах, визначених цим договором (пункт 3.1 договору).
Сторони погодили, що суборендна ставка (суборендна плата за 1 кв. м приміщення) на момент укладання цього договору становить 668,86 грн, крім цього ПДВ (20%) - 133,77 грн, всього з урахуванням ПДВ - 802,63 грн (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору суборендар сплачує орендареві суборендну плату за кожен місяць користування приміщенням за цим договором у сумі, що обчислюється: суборендна плата = суборендована площа помножена на суборендну ставку на день виставлення рахунку-фактури.
У пункті 3.7 договору вказано, що не пізніше 10 банківських днів з дня укладення цього договору суборендар зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок орендаря в якості забезпечення виконання суборендарем його зобов`язань за цим договором, грошові кошти у розмірі 30 500,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 5 083,33 грн (далі - забезпечувальний платіж), які при належному виконані суборендарем зобов`язань будуть зараховані в рахунок оплати суборендної плати за 1 (один) останній місяць суборенди приміщення. Будь-які проценти на забезпечувальний платіж не нараховуються.
Договір набуває чинності з моменту укладення його сторонами та діє до 31.12.2017 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 8.1 договору).
Пунктом 10.6 договору встановлено, що відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України договір припиняється у разі звернення стягнення на приміщення іпотекодержателем.
На підставі укладеного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове оплатне користування частину нежилого приміщення, яке находиться у ТРЦ "Магелан", яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13Б, відповідно до акта приймання-передачі приміщення від 01.04.2017. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
На виконання пункту 3.7 договору позивач сплатив відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 30 500,00 грн згідно з платіжним дорученням від 14.07.2017 № 2543.
Позивачем також сплачена суборендна плата за червень 2018 року у розмірі 47 500,00 грн згідно з платіжним дорученням від 14.05.2018 № 6546.
Суборендар за договором не мав можливості використовувати приміщення за призначенням протягом всього червня 2018 року з причин, що не залежали від останнього, а саме доступ до ТРЦ "Магелан" був заблокований. На підтвердження неможливості використання приміщення за призначенням позивачем надані публікації в ЗМІ з приводу ситуації, що склалася з ТРЦ "Магелан" в червні 2018 року.
ТОВ "Бронкс Стайл" 07.06.2018 листом повідомило позивача про перехід права власності на орендоване приміщення до АТ "Сбербанк" та про необхідність укладення нових договорів оренди.
Відповідно до витягу № 108256715 з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на орендоване приміщення перейшло до АТ "Сбербанк" 19.12.2017 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір вважається припиненим, а забезпечувальний платіж у розмірі 30 500,00 грн підлягає поверненню, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для користування вказаними грошовими коштами. Крім того, в силу приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України попередньо сплачена позивачем суборендна плата за червень 2018 року у розмірі 47 500,00 грн підлягає поверненню.
З метою досудового вирішення спору 26.06.2018 позивач направляв на адресу відповідача лист № 2 про припинення договору, повернення забезпечувального платежу та з пропозицією підписати акти від 27.06.2018 повернення приміщення з суборенди на підставі пунктів 10.6, 8.6 договору.
Вказаний лист відповідачем отримано не було та повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання.
Позивач 26.07.2018 повторно звертався до відповідача з листом № 44 про припинення договору, повернення забезпечувального платежу та з пропозицією підписати акти від 27.06.2018 повернення приміщення з суборенди на підставі пунктів 10.6 та 8.6 договору. Вказаний лист було отримано відповідачем 07.08.2018.
У зв`язку з тим, що відповіді від відповідача позивач не отримав, а також відповідачем не повернуто суму забезпечувального платежу і суборендної плати за червень 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання договору, який укладений позивачем та відповідачем, припиненим та про стягнення з відповідача 78 000,00 грн (з них: 30 500,00 грн - забезпечувальний платіж, 47 500,00 грн - попередньо сплачена орендна плата за червень 2018 року).
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник наголошує на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 770, 762, 795 Цивільного кодексу України у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, що є об`єктом суборенди; статті 218 Господарського кодексу України до орендних правовідносин у випадку звернення стягнення кредитором на предмет іпотеки (що є об`єктом суборенди) та припинення договору суборенди на підставі частини другої статті 770 Цивільного кодексу України в контексті спірних правовідносин.
5.3. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.4. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
5.5. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.6. Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
5.7. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
5.8. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.9. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
5.10. Згідно з частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.11. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).
5.12. Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
5.13. Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
5.14. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2017 орендодавець (ТОВ "шейк") передав, а орендар (ТОВ "Корал тревел маркет") прийняв у строкове оплатне користування частину нежилого приміщення, яке находиться у Торгівельно-розважальному центрі "Магелан", розташоване за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-Б, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.04.2017. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
На виконання умов пункту 3.7 договору, ТОВ "Корал тревел маркет" сплатило ТОВ "Шейк" забезпечувальний платіж у розмірі 30 500,00 грн згідно з платіжним дорученням №2543 від 14.07.2017.
Пунктом 10.6 договору встановлено, що відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України, договір припиняється у разі звернення стягнення на приміщення іпотекодержателем.
Відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, 19.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" набуло право власності на предмет іпотеки, зокрема, на спірне орендоване приміщення, що підтверджується витягом № 108256715 з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однак, як встановлено судами, ТОВ "Корал тревел маркет" у встановленому законом та договором порядку орендоване майно за відповідним актом відповідачу не повернув. Натомість, 29.12.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору суборенди від 31.03.2017, якою продовжили строк дії договору суборенди від 31.03.2017 до 31.12.2018.
Також, у пункті 3 додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди з 01.01.2018 внести зміни в пункт 3.7 договору, виклавши його у наступній редакції: "Не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дня укладення цього договору суборендар зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок орендаря, в якості забезпечення виконання суборендарем його зобов`язань за цим договором, грошові кошти у розмірі 30 500,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 5 083,33 грн.
01.01.2018 суборендар зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок орендаря, в якості забезпечення виконання суборендарем його зобов`язань за цим договором, грошові кошти у розмірі 5 600 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 933 грн. 33 коп. (надалі - забезпечувальний платіж), які при належному виконані суборендарем зобов`язань будуть зараховані в рахунок оплати суборендної плати за 1 (один) останній місяць суборенди приміщення. Будь-які проценти на забезпечувальний платіж не нараховуються".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Корал тревел маркет" з січня 2018 року по травень 2018 року користувалось спірним приміщенням та сплачувало орендні платежі у встановленому договором порядку, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень.
ТОВ "Корал тревел маркет" 14.05.2018 сплатило суборендну плату за червень 2018 року у розмірі 47 500,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 6546 від 14.05.2018.
ТОВ "Бронкс Стайл" 07.06.2018 листом повідомило ТОВ "Корал тревел маркет" про перехід права власності на орендоване приміщення до АТ "Сбербанк" та про необхідність укладення нових договорів оренди.
Між ТОВ "Корал тревел маркет" та ТОВ "Бронкс Стайл" (новим орендодавцем) 25.06.2018 було укладено договір оренди № 14/06-43, за умовами якого орендодавець передав позивачу в оренду спірне приміщення.
ТОВ "Корал тревел маркет" 03.07.2018 направило на адресу ТОВ "Шейк" лист №2 від 26.06.2018, в якому вказало, що починаючи з 02.06.2018 товариство, як суборендар, не має можливості проводити господарську діяльність в приміщенні з огляду на те, що доступ до приміщення і Торговельно-розважального центру "Магелан" обмежено та відключено електроенергію. Зазначивши, що орендарем не виконуються обов`язки передбачені пунктами 4.1.1-4.1.3, 4.11.1-4.11.12, на підставі пунктів 10.6, 8.6 договору суборенди №45, товариство просило вважати даний договір розірваним, підписати акт приймання-передачі приміщення та повернути забезпечувальний платіж у розмірі 35 000 грн. Вказаний лист не було отримано ТОВ "Шейк" та повернуто ТОВ "Корал тревел маркет" за закінченням терміну зберігання.
ТОВ "Корал тревел маркет" 26.07.2018 повторно направляло на адресу ТОВ "Шейк" лист № 44 від 26.07.2018 про припинення договору, повернення забезпечувального платежу та з пропозиціями підписати акти повернення приміщення з суборенди від 27.06.2018, на підставі пунктів 10.6, 8.6 договору суборенди №45. Вказаний лист відповідач отримав 07.08.2018, проте залишив без уваги.
Мотивуючи позовні вимоги ТОВ "Корал тревел маркет" послався на те, що не використовував спірне приміщення протягом червня 2018, оскільки у спірний період відбувся рейдерський захват ТРЦ "Магелан" про що свідчать відповідні статті з мережі Internet.
Проте, суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на положення статей 74, 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, відхиляючи зазначені доводи дійшли висновку, що статті з мережі Internet не є належними та достовірними доказами неможливості використання позивачем приміщення за весь спірний період. Інших доказів, які підтверджують неможливість використання спірного приміщення, зокрема доказів складання відповідних актів, доказів звернення до суборендаря, а також до правоохоронних органів з метою усунення перешкод у використанні об`єкта оренди, ТОВ "Корал тревел маркет" не надано.
При цьому, суди звернули увагу, що лист про припинення договору №2 від 26.06.2018 був направлений відповідачу лише 03.07.2018, тобто після закінчення спірного періоду - червня 2018.
Зі змісту частини другої статті 795 Цивільного кодексу України моментом припинення договору найму будівлі або іншої нерухомої споруди є момент підписання відповідного акта, яким оформлюється повернення наймачем предмету такого договору.
Аналогічне положення закріплено сторонами в пункті 2.3 договору суборенди №45 від 31.03.2017.
Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що спірне майно було повернуто ТОВ "Шейк" згідно приписів чинного законодавства та умов договору, шляхом двостороннього підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі. При цьому суди зазначили, що на час існування спірних правовідносин - у червні 2018 року, спірний договір суборенди не був припинений в установленому законом порядку.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Шейк" сплачених орендних платежів за червень 2018 року в сумі 47 500,00 грн.
5.16. Щодо вимог в частині повернення сплаченого ТОВ "Корал тревел маркет" забезпечувального платежу у розмірі 30 500,00 грн.
Обґрунтовуючи вказану вимогу, ТОВ "Корал тревел маркет" послався на те, що внаслідок припинення дії договору грошові кошти, перераховані останнім в якості забезпечувального платежу, підлягають поверненню ТОВ "Корал Тревел Маркет" на підставі пункту 8.6 цього правочину.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за змістом пункту 8.6 договору суборендар має право розірвати цю угоду до закінчення строку суборенди у випадку невиконання зобов`язань орендарем, у результаті якого приміщення стає непридатним для дозволеного використання суборендарем. У такому випадку суборендні та інші платежі підлягають внесенню до дати фактичного звільнення і повернення приміщення орендареві за актом приймання-передачі (повернення) приміщення, що підтверджує дату передачі (повернення) приміщення і його стан на таку дату. Акт приймання-передачі (повернення) приміщення підписується сторонами в день фактичного звільнення приміщення суборендарем. У випадку розірвання договору на підставі цього пункту, орендар зобов`язаний повернути суборендареві суборендну плату та інші платежі за цією угодою, сплаченої авансом, за час вимушеного невикористання суборендарем приміщення.
Отже, з пункту 8.6 договору вбачається, що орендар зобов`язаний повернути суборендареві суборендну плату та інші платежі у разі невиконання орендарем зобов`язань за договором, у результаті чого приміщення стає непридатним для використання суборендарем.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі дострокового припинення дії цієї угоди з вини суборендаря або з його ініціативи, перерахований забезпечувальний платіж суборендарю не зараховується та не повертається, а вважається штрафною санкцією за порушення умов цього договору і залишається в розпорядженні орендаря.
Суди першої та апеляційної інстанції, встановивши, що позивач не повернув у встановленому законом та договором порядку відповідачу орендоване приміщення, сам ініціював розірвання цієї угоди, не довів факт невиконання зобов`язань відповідачем, у результаті чого приміщення стало непридатним для дозволеного використання позивачем, дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення забезпечувального платежу в розмірі 30 500 грн.
5.17. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Також колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, та направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а тому відхиляються Судом.