П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/223/19
Провадження № 11-207заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року (у складі колегії суддів Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л., Смоковича М. І., Усенко Є. А.) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 9901/223/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09 квітня 2019 року № 1083/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", а також зобов`язати ВРП звільнити його з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
2. РішеннямКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2020 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. У лютому 2021 року ОСОБА_1, посилаючись на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у якій просив: задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 30 липня 2020 року у справі № 9901/223/19 і за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним рішення ВРП від 09 квітня 2019 року № 1083/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" та скасувати його, зобов`язавши ВРП звільнити ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України у відставку.
4. Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 обґрунтував наявністю ухвали члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18, якою було залишено без розгляду дисциплінарну скаргу голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року на дії судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 . На переконання ОСОБА_1, зазначена ухвала має істотне значення для законного вирішення справи.
ОСОБА_1 зауважив, що згідно з текстом ухвали члена Другої Дисциплінарної палати ВРП 30 жовтня 2017 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 (голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська), у якій він посилається на неналежну поведінку судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1, яка, на думку скаржника, полягає в умисному порушенні суддею правил щодо відводу (самовідводу) під час розгляду справ № 200/10171/17, 403/4517/12, 426/1211/17 та відповідно до підпункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. За результатами попередньої перевірки цієї скарги член Другої Дисциплінарної палати ВРП не встановив обставин, які би свідчили про наявність у діях судіі ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, оскільки підставами для заявлення самовідводів було суб`єктивне бачення судді ОСОБА_1 обставин, що склалися на момент автоматизованого розподілу справ.
ОСОБА_1 наголосив, що на розгляді членів дисциплінарних палат ВРП знаходилося дві скарги від одного й того ж суб`єкта - скаржника ОСОБА_2, а саме скарга від 30 жовтня 2017 року та 07 травня 2018 року. Обидві скарги стосувалися одного й того ж судді ОСОБА_1 та одного й того ж питання - порушення суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 правил щодо відводу (самовідводу). Водночас у першому випадку, розглядаючи скаргу ОСОБА_2 від 30 жовтня 2017 року, член дисциплінарної палати ВРП з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнав, що дисциплінарного проступку в діях судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 не існує та відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Натомість за скаргою від 07 травня 2018 року член Третьої Дисциплінарної палати ВРП дійшов протилежного висновку - про наявність ознак дисциплінарного проступку.
5. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 9901/223/19 та залишено в силі рішення Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
6. Не погодившись із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати та постановити рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 9901/223/19 та за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним рішення ВРП від 09 квітня 2019 року № 1083/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" та скасувати його, зобов`язавши ВРП звільнити ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України у відставку.
7. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків, а саме для доплати суми судового збору, що становить 227 гривень.
8. У встановлений судом строк ОСОБА_1 усунув недоліки, зазначені в ухвалі Великої Палати Верховного Суд від 01 червня 2021 року.
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 червня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року, а ухвалою від 13 липня 2021 року призначила справу № 9901/223/19 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
10. 12 липня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції
11. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що заява ОСОБА_1 не містить нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
12. Урахувавши вимоги КАС України, а також прецедентну практику ЄСПЛ, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
13. Суд першої інстанції зауважив, що як на істотну для справи обставину, яка не була встановлена судом, не була і не могла бути відома на час розгляду справи, ОСОБА_1 послався на ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18, якою було залишено без розгляду дисциплінарну скаргу голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року на дії судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 . На думку заявника, зазначена ухвала має істотне значення для законного вирішення цієї справи.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що під час розгляду справи судом не встановлювались та не перевірялись обставини щодо відкриття дисциплінарного провадження та законності прийняття рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року № 3548/3дп/15-18.
14. В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції зазначено, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рамках розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 09 квітня 2019 року № 1083/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", ураховуючи положення частини другої статті 2 КАС України, повно та всебічно перевірив саме оскаржуване рішення ВРП на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
Тому в межах розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 у своїй заяві обґрунтування свідчать про його фактичну незгоду з висновком Верховного Суду в рішенні від 30 липня 2020 року у справі № 9901/223/19 щодо відмови в задоволенні позову в цій справі та не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення Верховного Суду і не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
15. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зауважує, що в позовній заяві у справі № 9901/223/19 він звертав увагу суду на протиправність рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року № 3548/3дп/15-18 "Про притягнення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" та застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, на підставі якого 09 квітня 2019 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади.
ОСОБА_1 зазначає, що підставою для відкриття дисциплінарного провадження та притягнення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП його до дисциплінарної відповідальності стала скарга голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 від 07 травня 2018 року щодо заявлення суддею ОСОБА_1 самовідводів у певній категорії справ у зв`язку з відсутністю відповідної спеціалізації.
Водночас ухвалою члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18 було залишено без розгляду дисциплінарну скаргу голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 від 30 жовтня 2017 року на дії судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 щодо заявлених самовідводів від участі в розгляді декількох справ.
На переконання ОСОБА_1, зазначена ухвала члена Другої Дисциплінарної палати ВРП має істотне значення для законного вирішення справи, оскільки містить обставини, що не були встановлені судом і не були відомі та не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи.
16. ОСОБА_1 зауважує, що на розгляді членів дисциплінарних палат ВРП знаходилося дві скарги від одного й того ж суб`єкта - скаржника ОСОБА_2, а саме скарга від 30 жовтня 2017 року та 07 травня 2018 року. Обидві скарги стосувалися одного й того ж судді ОСОБА_1 та одного й того ж питання - порушення ним правил щодо відводу (самовідводу).
Скаржник наголошує, що існує два абсолютно протилежних рішення членів дисциплінарних палат ВРП за скаргою однієї й тієї ж людини на одного й того ж суддю, з абсолютно аналогічних питань. У першому випадку суддю ОСОБА_1 з урахуванням практики ЄСПЛ визнано невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження. У другому випадку суддю ОСОБА_1 безпідставно визнано винуватим у вчиненні дисциплінарного проступку та звільнено з посади попри наявність заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, яку ВРП отримала майже за місяць до прийняття рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
17. Щодо дати встановлення нововиявлених обставин, то такою датою, на переконання ОСОБА_1 є 03 лютого 2021 року, оскільки саме в цей день ним було отримано ухвалу члена Другої Дисциплінарної палата ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18. Скаржник зауважує, що про наявність цієї ухвали йому не було відомо станом на дату подання позовної заяви до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та протягом всього часу розгляду справи, оскільки така ухвала на його адресу до 03 лютого 2021 року не направлялася.
18. Зазначення в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2021 року про те, що під час розгляду справи № 9901/223/19 суд не встановлював та не перевіряв обставини щодо відкриття дисциплінарного провадження та законності прийняття рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року № 3548/3дп/15-18, на переконання ОСОБА_1, свідчить про безпідставне недослідження та відсутність оцінки доказів та доводів позивача, на яких він наполягав під час розгляду цієї справи.
Окрім цього, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини та докази, які не були відомі позивачу на момент розгляду справи Верховним Судом і на які позивач не міг посилатися під час розгляду справи, не є нововиявленими.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги
19. У відзиві ВРП зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
20. На переконання відповідача, предметом дослідження в цій справі є, зокрема, те, чи ухвала члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18 є нововиявленою обставиною.
21. Наводячи норми КАС України, практику Верховного Суду та фактичні обставини справи, відповідач зазначає, що ухвала члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18 не спростовує висновків колегіального незалежного конституційного органу державної влади - ВРП під час ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та наявності в діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку.
На переконання відповідача, обставина, на яку посилається позивач, не впливає на правильність рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року та не має істотного значення для правильного вирішення спору.
22. З посиланням на практику ЄСПЛ у відзиві зазначено, що неможливість скасування остаточного судового рішення, яке набрало чинності, є однією з головних гарантій стабільного правового становища особи, адже судові вердикти повинні бути зрозумілі, чіткі та стабільні в часі. Відповідач зазначає, що ЄСПЛ, розкриваючи принцип правової визначеності при перегляді остаточного рішення, неодноразово вказував, що вона передбачає повагу до принципу res judicata. Цей принцип підкреслює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання та нового вирішення справи.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
23. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
24. Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
25. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статті 129-1 Конституції України).
26. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
27. Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
28. Частиною першою статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
29. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
30. Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17).
31. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лиш перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом "правової визначеності" та "правом на справедливий суд", але останній (з урахуванням того ж принципу "правової визначеності", в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.
Законодавство, у тому числі і КАС України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
З огляду на викладене можна виснувати, що сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).
32. Оцінюючи, чи наведені скаржником обставини є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні частини другої статті 361 КАС України, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
33. В ухвалі від 13 травня 2021 року суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи № 9901/223/19 судом установлено, що 07 травня 2018 року до ВРП надійшла скарга голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 на дії судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 .
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 жовтня 2018 року № 3112/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1
22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
25 жовтня 2018 року зазначена заява надійшла на адресу ВРП. Питання щодо звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку включено до проекту порядку денного № 22 засідання ВРП на 26 березня 2019 року.
26 березня 2019 року ВРП ухвалила зупинити розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку на підставі частини третьої статті 55 Закону № 1798-VІІІ.
34. 21 листопада 2018 року за результатами розгляду скарги голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2, яка надійшла на адресу відповідача 07 травня 2018 року, Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням № 3548/3дп/15-18 притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою ВРП обставини, які свідчать, що суддя ОСОБА_1 за відсутності належних правових підстав заявляв самовідводи у справах з індексом "1-кс", які були передані йому на розгляд за результатами автоматизованого розподілу матеріалів, тобто зловживав правом на самовідвід, систематично та безпідставно порушував правила самовідводу, фактично ухиляючись у такий спосіб від виконання службових обов`язків судді.
Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів). Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статтею 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Це рішення позивач оскаржив до ВРП, яка за результатами розгляду скарги ухвалила рішення від 28 лютого 2019 року № 627/0/15-19 про залишення без змін зазначеного рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП.
35. 28 лютого 2019 року до ВРП надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
09 квітня 2019 року ВРП рішенням № 1083/0/15-19 звільнила ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
36. Не погодившись із рішенням ВРП від 09 квітня 2019 року № 1083/0/15-19, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
37. Водночас, на переконання скаржника, нововиявленою обставиною в межах цієї справи є ухвала члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18, якою було залишено без розгляду дисциплінарну скаргу голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року на дії судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Леонова А. А.
38. Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи необґрунтованими.
39. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи щодо судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
40. Оскаржуване в межах справи № 9901/223/19 рішення ВРП від 09 квітня 2019 року № 1083/0/15-19 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю таке рішення є кадровим, яким відповідач реалізував накладене на скаржника стягнення.
41. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що під час розгляду справи № 9901/223/19 судом не встановлювались та не перевірялись обставини щодо відкриття дисциплінарного провадження та законності прийняття рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року № 3548/3дп/15-18.
42. Стосовно доводів скаржника про обґрунтування його позовної заяви протиправністю рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року № 3548/3дп/15-18 та ненадання оцінки цим доводам судом під час розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
43. Згідно із частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
44. Виходячи із засади диспозитивності для позивача немає заборони обґрунтовувати свої позовні вимоги тими підставами, які він вважає доречними. Водночас встановлення обґрунтованості позову - обов`язок суду, що реалізується ним під час розгляду справи.
Обґрунтованими підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами можуть визнаватись юридичні факти (фактичні обставини), які мають бути пов`язані з предметом і підставами спору, що був вирішений судом.
45. Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
46. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
47. У параграфі 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
48. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі Ryabykh v. Russia та від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").
49. Отже, ухвала члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 липня 2018 року № 7180/0/18-18 не є нововиявленою обставиною і не дає підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 9901/223/19. Відтак Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не містить нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
50. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.