УХВАЛА
22 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1636/21
Провадження № 12-53гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року (суддя Літвінов С. В.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 липня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя Бєляновський В. В., судді Богатир К. В., Філінюк І. Г.)
у справі № 916/1636/21
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний-Тіниста"
про визнання недійсними окремих пунктів статуту та визнання частково недійсним рішення та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний-Тіниста" (далі - ОСББ "Гвоздичний-Тіниста", ОСББ, відповідач), у якому просив:
- визнати недійсним припис абзацу другого розділу VІ-го Статуту ОСББ у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом від 27 березня 2021 року, відповідно до якого: "За прострочення сплати співвласником внесків та платежів, затверджених загальними зборами Об`єднання, на строк більш ніж чотири місяці, рішенням правління такому співвласнику може бути тимчасово обмежена можливість користування спільним майном Об`єднання, в тому числі внутрішньобудинковими системами будинку. Ця можливість поновлюється рішенням правління після сплати боргу та вартості поновлення користування.";
- визнати недійсними підпункти 8.1, 8.2 пункту восьмого розділу ІІІ-го Статуту ОСББ у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом від 27 березня 2021 року, відповідно до яких: "8.1 Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та/або юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість від загальної кількості голосів співвласників кожного будинку, які входять в Об`єднання."; "8.2 Рішення про укладання договору з управителем, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три четвертих від загальної кількості голосів всіх співвласників кожного будинку, які входять в Об`єднання";
- визнати частково недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Гвоздичний-Тіниста", оформлене протоколом від 27 березня 2021 року, в частині пункту дев`ятого щодо затвердження статуту ОСББ у новій редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів ОСББ "Гвоздичний-Тіниста", затверджено зміни до статуту Об`єднання, що суперечать вимогам законодавства та порушують права позивача, який є власником квартири АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та пункту 2 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Натомість оскаржуваний Статут у новій редакції порушує право позивача на управління діяльністю ОСББ.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1, який не є співвласником ОСББ "Гвоздичний-Тіниста", а отже не є носієм корпоративних прав, тому між сторонами відсутні господарські (корпоративні) відносини, а цей спір не є господарським. Місцевий господарський суд взяв до уваги витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2018 року, відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 .
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 липня 2021 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, спільним майном багатоквартирного будинку, та як учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Право на участь в управлінні багатоквартирним будинком, як наслідок право оскарження рішень вищого органу управління об`єднання, набувається особою, яка є власником, зокрема, квартири у відповідному багатоквартирному будинку. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування й розпоряджання саме належним їм на праві спільної сумісної власності майном, тоді як право на управління спільним майном має співвласник багатоквартирного будинку, тобто особа, право власності якої зареєстровано у встановленому законом порядку.
Апеляційний господарський суд наголосив на тому, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у нього статусу співвласника багатоквартирного будинку та відповідного права на участь в управлінні будинком. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є носієм корпоративних прав, а відтак, між сторонами відсутні господарські (корпоративні) відносини, а цей спір не є господарським.
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14 червня 2021 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15 липня 2021 року у справі № 916/1636/21, справу повернути до суду першої інстанції для розгляду справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не мали підстав для безумовного застосування пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, оскільки позов стосується виключно питань діяльності юридичної особи, згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України, і такі позови віднесені до юрисдикції господарського суду. Матеріали справи не спростовують право позивача на звернення до господарського суду. Позивач наголошує на тому, що звертатися в цивільний суд не має сенсу, оскільки цивільний суд не розглядає спори, що виникли з корпоративних відносин.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
09 вересня 2021 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла такого висновку, оскільки ОСОБА_1, звертаючись до апеляційного господарського суду, вказував на незгоду з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності у нього корпоративних прав і як наслідок наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на те, що цей спір не є господарським. Отже, учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині ознак. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених ознак справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду. Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 31 серпня 2021 року у справі № 761/3726/19, від 02 березня 2021 року у справі № 361/3865/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 759/16206/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 910/4286/20, від 06 жовтня 2020 року у справі № 199/550/20, від 13 січня 2020 року у справі № Б-39/02-09.
Посилаючись на оскарження позивачем судових рішень з підстав порушення правил юрисдикції, Касаційний господарський суд не звернув уваги на те, що скаржник не обґрунтовував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах, як передбачено пунктом 2 частини шостої статті 302 ГПК України.
Посилання на судові рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19 (предмети і підстави позовів у яких є іншими, ніж у справі, що переглядається) скаржник здійснює на підтвердження своєї правової позиції стосовно наявності у нього права власності на частину майна подружжя, а не на підтвердження порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил юрисдикції даного спору.
Таким чином, у Касаційного господарського суду не було підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи № 916/1636/21 відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду