ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/223/19
адміністративне провадження № К/9901/7359/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року (головуюча суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Земляна Г.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Парінов А.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГРУП Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГРУП Україна" (далі - ТОВ "ЄВРО ГРУП Україна", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2018 року №3892615147 та №3902615147.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2018 року: №3902615147 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 2395 грн та штрафними санкціями в сумі 599 грн та №3892615147 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2154 грн; в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "ЄВРО ГРУП Україна" в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що судами попередніх інстанції не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15, від 7 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 6 листопада 2018 року у справі №826/16277/14, від 19 лютого 2019 року у справі №826/11252/16, від 14 травня 2019 року у справі №826/6838/18, від 8 жовтня 2019 року у справі №826/6836/18, 17 квітня 2020 року у справі №826/12513/14.
У доводах касаційної скарги відповідач наполягає на нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Інтербілд Комьюніті", ТОВ "Інгер Буд", ТОВ "Омелюх груп" з огляду на відсутність в останніх достатніх ресурсів, економічно необхідних суб`єкту господарювання для здійснення господарських операцій, та розрив у ланцюгу постачання. Також звертає увагу на наявність протоколу допиту директора ТОВ "Інтербілд Комьюніті", здобутого в рамках досудового розслідування у кримінальних провадженнях, й, відповідно до якого керівник підприємства Олійник О.О. заперечував свою участь у господарській діяльності означеного товариства.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, ТОВ "ЄВРО ГРУП Україна", просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Судове рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову Товариство до суду касаційної інстанції не оскаржує.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у місті Києві від 14 червня 2018 року №9916 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЄВРО ГРУП України" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, в тому числі, з ТОВ "Інтербілд Комьюніті", ТОВ "Інгер Буд" та ТОВ "Будівельна компанія "Нові горизонти", на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати податків за період з 1 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 12 липня 2018 року №179/26-15-14-07-02-10/35551105.
У ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на 100926 грн, у тому числі за 2015 рік на 3114 грн, за 2016 рік на 97812 грн; пунктів 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за грудень 2015 року на 112157 грн.
Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, 18 липня 2018 року позивачем подано заперечення на акт до ГУ ДФС у м. Києві.
За наслідками розгляду заперечень ТОВ "ЄВРО ГРУП Україна" рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 26 липня 2018 року означені заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.
На підставі встановлених перевіркою порушень 27 липня 2018 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №3892615147, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 125379 грн, в тому числі на 100926 грн за податковим зобов`язанням та на 24453 грн за штрафними санкціями; №3902615147, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 140196 грн, в тому числі на 112157 грн за податковим зобов`язанням та на 28039 грн за штрафними санкціями.
Приймаючи рішення про задоволення позову в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган дійшов безпідставного висновку щодо заниження позивачем зобов`язань з податку на прибуток та протиправного формування податкового кредиту у періоді, який охоплювався перевіркою, за наслідками господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Інтербілд Комьюніті", ТОВ "Інгер Буд", ТОВ "Омелюх груп" та ТОВ "Будівельна компанія "Нові горизонти".
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині підтвердження позивачем реальності господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Інтербілд Комьюніті", ТОВ "Інгер Буд", ТОВ "Омелюх груп". Втім, враховуючи наявність вироку суду щодо директора ТОВ "Будівельна компанія "Нові горизонти" ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції констатував фіктивність господарських операцій позивача з означеним контрагентом за договором від 1 червня 2015 року №010615 про виконання робіт.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до