ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа №804/14530/15
касаційне провадження № К/9901/36239/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2016 (суддя Дадим Ю.М.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 09.11.2015 позов задовольнив частково.
Інспекція оскаржила це рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 01.02.2016 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 12.04.2016 - апеляційну скаргу Інспекції повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.
05.10.2016 Інспекція вдруге звернулось до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що у зв`язку з тим, що станом на 22.12.2015 на рівні законодавства не було врегульоване питання щодо фінансування Інспекції у 2015 році, а в 2016 році контролюючим органом отримано затверджений кошторис, згідно з яким грошові кошти на сплату судового збору виділяються Інспекції відповідно до затвердженого графіку, то Інспекція вдруге звернулась до суду із апеляційною скаргою після сплати судового збору.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2016 залишив апеляційну скаргу Інспекції без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував Інспекції подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, оскільки неможливість сплатити судовий збір в установлений строк не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з урахуванням того, що Інспекцією не було надано суду жодних доказів та пояснень, які б обґрунтовували неможливість сплати судового збору до жовтня 2016 року. Також в ухвалі суд встановив Інспекції тридцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.
В межах встановленого судом строку Інспекція подала до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просила поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, в 2016 році контролюючим органом отримано затверджений кошторис, згідно з яким грошові кошти на сплату судового збору виділяються Інспекції відповідно до затвердженого графіку, однак сума виділених коштів згідно платну асигнувань була розподілена розпорядником бюджетних коштів нерівномірно, виділені бюджетні асигнування направлялись на першочергові потреби в роботі Інспекції, зокрема, на стягнення податкового боргу та на заявлення кредиторських вимог у справах про банкрутство. На підтвердження зазначених обставин Інспекція додала копії кошторисів на 2015 рік та на 1 квартал 2016 року. Також Інспекція послалась на пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2011 "Георгел та Георгета Стоіческу проти Румунії".
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.12.2016 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не наведено інших підстав для поновлення процесуального строку та не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку, а зазначені Інспекцією підстави є неповажними, з урахуванням того, що доказів, які б підтвердили неможливість сплати податковим органом судового збору аж до жовтня 2016 року Інспекцією так і не було надано.
Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2016 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Інспекція посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому Інспекція зазначає, що діяла сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є її виною. Крім іншого скаржник вважає, що застосування процесуальних обмежень апеляційним судом не є об`єктивним та виправданим, а тому має місце порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на чому наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.07.2011 "Георгел та Георгета Стоіческу проти Румунії" (пункт 69).
У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 07.09.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин другої, четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) вирішен