ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/7985/14
адміністративне провадження № К/9901/49069/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Офісу великих платників ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017, прийняту у складі головуючого судді Качура І.А., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, прийняту у складі колегії суддів: Федотова І.В. (головуючий), Троян Н.М., Сорочка Є.О.
І. Суть спору
1. У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0000504102 та №0000514102.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" зазначило, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій ТОВ "Статус-Софт консалтинг" не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують належне виконання господарських зобов`язань з даним контрагентом у періоді, що перевірявся, висновки щодо порушення заповнення податкових накладних стосовно зазначення коду УКТ ЗЕД, як вважає позивач, є необґрунтованими.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що посадовими особами відповідача на підставі наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №314 від 27.03.2014, направлень на перевірку № 243, № 244 від 27.03.2014, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України на підставі Постанови від 07.02.2014 старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління СБ України капітана юстиції Талалая Д.В. здійснено заходи для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ "Укртрансгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах Філії ПАТ "Укртрансгаз" УМГ "Київстрансгаз" в ході здійснення господарських операцій ТОВ "Статус-Софт Консалтинг" по договору від 31.07.2012 №1207000994 за період з 01.03.2012 по 01.03.2014, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 №18/28-10-41-2/30019801.
4. За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пункту 198.6 статті 198, підпункту "і" пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 236 137,00 грн.
5. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема, №0000504102 від 28.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 557 928,50 грн, в тому числі за основним платежем - 2 236 137,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 321 791,50 грн.
6. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугував установлений перевіркою факт невідповідності реквізиту "код товару згідно з УКТ ЗЕД" у податкових накладних, виписаних постачальником (ТОВ "Статус-Софт консалтинг") за операціями з поставки платнику товару (кульових кранів), коду УКТ ЗЕД, зазначеному у вантажних митних деклараціях при оформленні операцій з ввезення цього товару на митну територію України.
7. Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 28.05.2014 №0000504102 та №0000514102 позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, адміністративний позов задоволено.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 № 0000504102, у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. У частині оскарження рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 28.05.2014 0000514102 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 - залишені без змін.
11. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2017 у задоволенні позову щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 № 0000504102 було відмовлено.
12. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, посилаючись на те, що податкові накладні виписані ПАТ "Укртрансгаз", оформлені з порушенням вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України та з помилковим зазначенням показника УКТ ЗЕД з боку позивача за № 8481807300, усупереч указаному у договорі від 31.07.2012 № 1207000994, показника УКТ ЗЕД 8481808100.
13. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.03.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційні скарзі та відповіді на відзив ПАТ "Укртрансгаз", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
15. У відзиві на касаційну скаргу представник Офісу великих платників податків ДФС вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Пункт 44.1 статті 44 ПК України.
17. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
18. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
19. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
20. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
21. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
22. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
23. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
24. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
25. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
26. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
27. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
28. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
29. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
30. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
31. Пункт 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
32. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
33. Стаття 257 МК України
34. Декларування товару для митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України та інших необхідних для цього відомостей (частина 1 статті 257 МК України України).
35. Частини перша-друга статті 69 МК України
36. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
37. Частини четверта-п`ята статті 69 МК України
38. Під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
39. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
VI. Оцінка Верховного Суду
40. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір з підстав щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на висновках останнього про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, підпункту "і" пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України.
41. Предметом перегляду у суді касанійної інстанції є правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 № 0000504102.
42. Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали, зокрема, висновки викладі в Акті перевірки про невідповідність показника "Код товару згідно з УКТ ЗЕД" 8481807300, зазначеного в податкових накладних, отриманих ПАТ "Укртрансгаз" від ТОВ "Статус-Софт консалтінг" по договору від 31.07.2012 №1207000994 фактичному показнику УКТ ЗЕД - 8481808100, вказаному у митних деклараціях, якими зазначений товар було оформлено при ввезенні на митну територію України.
43. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
44. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
45. Тобто, наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної за операцією з поставки товару є однією з визначальних умов формування податкового кредиту ПДВ.
46. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
47. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
48. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
49. Товарами, ввезеними на митну територію України у розумінні пункту 201.1 статті 201 ПК України є товари, ввезені на митну територію України у режимі імпорту, що засвідчено отриманою митною декларацією. Якщо предметом поставки є товар, що ввезений на митну територію України та не був підданий достатній переробці, на кожному етапі виписування податкової накладної продавець повинен відображати код УКТ ЗЕД цього товару, що має відповідати коду імпортованого товару згідно з УКТ ЗЕД за митною декларацією, на підставі якої товар було випущено у вільний обіг.
50. Отже, при здійсненні операцій з імпортованими товарами у податковій накладній в графі "код товару згідно з УКТ ЗЕД" має зазначатися код УКТ ЗЕД, вказаний у вантажній митній декларації, якою було оформлено такі товари при ввезенні їх на митну територію України.
51. Судами попередніх інстанцій установлено, що за наслідками проведення платником конкурсних торгів на закупівлю обладнання позивачем та ТОВ "Статус-Софт консалтинг" як переможцем конкурсу було укладено договір від 31.07.2012 № 1207000994 з Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в особі директора Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", згідно з яким названий постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність позивача крани кульові загальною вартістю 28 710 000 грн. (у тому числі 4 785 000 грн. ПДВ).
52. Предметом розглядуваних поставок виступав товар іноземного походження, який не піддавався переробці на митній території України, у зв`язку з чим зазначення у податковій накладній коду цього товару згідно з УКТ ЗЕД, який відповідає відомостям, вказаним у вантажній митній декларації при його оформленні, є обов`язковим на усіх етапах постачання.
53. Згідно з Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженими наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 №1561 до групи 84 УКТ ЗЕД відносяться реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини.
54. До позиції 8481 80 73 00 відносяться сталеві крани, клапани, вентилi та аналогiчна арматура для трубопроводiв, котлiв, резервуарiв, цистерн, бакiв або аналогiчних ємкостей, включаючи редукцiйнi клапани та терморегулювальнi вентилі.
55. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що, з наданих копій первинних документів убачається, що товаром, який постачався контрагентом ТОВ "Статус-Софт Консалтинг" є крани кульові, які віднесено до товарної позиції 8481 80 73 00.
56. Тоді як копіями вантажних митних декларацій підтверджено, що спірний товар (крани кульові) в той період імпортувався на митну територію України за кодом УКТ ЗЕД - 8481 80 81 00.
57. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач неправомірно зазначив показник УКТ ЗЕД № 8481807300, всупереч указаному в договорі від 31.07.2012 № 1207000994 та вантажно-митних деклараціях показника УКТ ЗЕД 8481808100, тому, як наслідок порушив норми податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість.
58. Щодо доводів позивача про те, що чинним законодавством України не передбачено, правових підстав та способів перевірки правильності коду УКТ ЗЕД, зазначеного у податковій накладній, на предмет його відповідності коду УКТ ЗЕД, зазначеному у вантажно-митній декларації первинного імпортера, колегія суддів зазначає таке.
59. За змістом статті 257 МК України декларування товару для митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України та інших необхідних для цього відомостей (частина 1 статті 257 МК України України).
60. Відомості щодо коду товару відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД вносяться декларантом до митної декларації (частина перша статті 69, підпункт "г" пункту 5 частини восьмої статті 257 МК України).
61. Водночас на органи доходів і зборів покладається функція контролю за правильністю класифікації згідно з УКТ ЗЕД поданих до митного оформлення товарів (частина друга статті 69 МК України).
62. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари (частина четверта статті 69 МК України).
63. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими (частина сьома статті 69 МК України).
64. Аналіз змісту наведених норм права свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
65. За змістом частини другої статті 2 КАС України адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень зобов`язані перевіряти чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
66. Відмовляючи у задоволенні позову суди дійшли обґрунтованого висновку, що при здійсненні операцій з імпортованими товарами при виписці податкової накладної в графі "код товару згідно з УКТ ЗЕД" мав зазначатися код УКТ 8481808100. Порушень процесуальних норм під час оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанції не встановлено.
67. Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності спірного рішення податкового органу та відмови у задоволенні позову.
68. Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права або ж порушення процесуальних норм.
69. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
70. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
72. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
73. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
74. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.