ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа №826/16413/18
адміністративне провадження № К/9901/23160/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2020 (суддя-доповідач - Бабенко К.А., судді: Кузьмишина О.М., Сорочко Є.О.) у справі №826/16413/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" (далі - ТОВ "Адвансед Трейдінг Солюшнс", позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.04.2018 №661279/38129075 та №661280/38129075; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "Адвансед Трейдінг Солюшнс" від 16.03.2018 №6 та від 19.03.2018 №4, датами її фактичного надходження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2019 (прийнятим у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників) адміністративний позов задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДФС у м. Києві 28.12.2019 звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження в апеляційному порядку.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.01.2020 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України - ненадання доказів сплати судового збору. Цією ж ухвалою суд визначив відповідачу строк, впродовж якого особа має право усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
На викання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке мотивовано неможливістю сплати обов`язкового платежу при зверненні до суду з апеляційною скаргою у відведений судом строк з підстав неналежного бюджетного фінансування.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.02.2020 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору з огляду на його необґрунтованість, а подану ним апеляційну скаргу повернув скаржнику у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 27.01.2020, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Скориставшись наданим правом повторного звернення до суду, Головне управління ДФС у м. Києві вдруге 09.07.2020, тобто із значним пропуском визначеного Кодексом адміністративного судочинства України процесуального строку на апеляційне оскарження, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №826/16413/18 та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що з первісною апеляційною скаргою контролюючий орган звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду в межах встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження. Однак, через несплату судового збору, ухвалою суду від 18.02.2020 подану відповідачем апеляційну скаргу було повернуто скаржнику. Стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відбулося за відсутності вини останнього, оскільки контролюючим органом було здійснено всі відповідні заходи для отримання належного фінансування з метою сплати судового збору. Вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги, за умови усунення недоліків, які стали підставою для повернення такої скарги заявнику, з подальшим відкриттям провадження у справі.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 27.07.2020 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 цього ж Кодексу, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними; пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк, впродовж якого особа має право скористатися своїм правом та надати суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку, якщо такі є, з додання до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин, а також усунути недоліки апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що скаржник, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів на їх підтвердження.
А тому, врахувавши факт подання відповідачем апеляційної скарги без документа про сплату судового збору та також поза межами процесуального строку, встановленого законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без надання при цьому доказів, які б підтверджували, що заявник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційної скарго, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої відповідачем апеляційної скарги без руху, з визначенням скаржнику строку для надання, крім іншого, обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням підстав та долученням до неї (нього) належних доказів, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду апеляційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом.
Відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 про залишення апеляційної скарги без руху була вручена представнику апелянта 01.08.2020.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з доводами, що на думку відповідача, зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення та платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.08.2020, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2020, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
4. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує на незаконність прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб`єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
5. ТОВ "Адвансед Трейдінг Солюшнс" не скористалось своїм правом та не подало відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Стаття 129.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8. Кодекс адміністративного судочинства України:
8.1. Стаття 13.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
8.2. Частина друга статті 44.
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
8.3. Частина перша статті 293.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
8.4. Стаття 295.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
8.5. Частина друга статті 298.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
8.6. Частина третя статті 298.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
8.7. Пункт 4 частини першої статті 299.
Cуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. За результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві (клопотанні) про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.
10. Приписи пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та зобов`язують суд відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві (клопотанні) будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
11. Обов`язковим процесуальним наслідком визнання судом неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду є відмова у відкритті апеляційного провадження.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").
13. Аналіз положень статей 5, 13, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх ні права, свободи та інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, тобто скористатися правом його оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження відбувся з поважних причин.
14. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
15. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 27.07.2020 визначив відповідачу достатній строк, впродовж якого особа була наділена правом звернутися до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою (клопотанням) про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням у ній (ньому) інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції з доказами на їх підтвердження.
Разом з тим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження контролюючий орган зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які суд визнав неповажними. Інших умотивованих доводів, як зазначив суд, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження Головним управлінням ДПС у м. Києві наведено не було.
Оцінивши в сукупності наведені заявником обставини та визнавши неповажними наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження, Шостий апеляційний адміністративний суд 21.08.2020 постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже Шостим апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також у урахуванням тієї обставини, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
16. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
17. Враховуючи вищевикладене, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені апелянтом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження судового рішення, що свідчить про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №826/16413/18.
18. У касаційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві не вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення та не зазначає про неправильне встановлення ним обставин даної справи, а лише цитуючи норми процесуального закону, акцентує увагу на неможливості позбавлення відповідача права на оскарження судового рішення.
19. З урахуванням статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №826/16413/18 залишити без змін.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -