ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 520/8862/19
адміністративне провадження № К/9901/9553/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (головуючий суддя Старостін В.В., судді Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішень,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22 березня 2019 року: № 0029895706 у розмірі 48768,16 грн та №0029875706 у розмірі 19306,32 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 9 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано оскаржувані рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22 березня 2019 року №0029895706 та №0029875706. Стягнуто на користь ФО-П ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн.
Представником позивача у апеляційній скарзі було заявлено клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем у судах першої та апеляційної інстанції, а 4 березня 2020 року до Другого апеляційного адміністративного суду представником позивача адвокатом Сичовим А.Ю. заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, за рахунок відповідача у розмірі 21402,26 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Сичова А.Ю. про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Постановляючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність заяви представника позивача про стягнення судових витрат, з огляду на відсутність доказів сплати позивачем гонорару адвоката у заявленому розмірі на час вирішення судом питання про можливість компенсації понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ФО-П ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зауважує, що норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами. Зокрема, у скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не враховано правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2019 року (справа №826/9047/16) та від 19 лютого 2019 року (справа №803/1032/18).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 3 червня 2019 року укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 131 між Сичовим А.Ю. (Адвокат), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (Клієнт), з іншої сторони. Згідно умов вказаного Договору клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, визначену в пункті 1.2 цього договору, а саме при оскарженні у адміністративному та/або судовому порядку рішень ГУ ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року №0029895706 та № 0029875706.
Додатковою угодою №1 від 31 грудня 2019 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 3 червня 2019 року № 131 внесено зміни, а саме: продовжено строк дії договору до 31 грудня 2019 року.
Пункт 2.1. Договору викладено у наступній редакції: "За надання правничої допомоги за цим договором сторони встановили фіксовану оплату у розмірі 20400 грн. Сума гонорару може сплачуватися клієнтом одноразово або частинами, на розсуд клієнта. У будь-якому разі уся сума гонорару має бути сплачена не пізніше ніж через 10 банківських днів з дня набрання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 р. по справі №520/8862/19 законної сили."
На виконання Договору про надання правничої (правової) допомоги складено акти прийому-передачі від 13 січня 2020 року №117 та від 2 березня 2020 року №215, якими сторони погодили та склали детальний опис наданих адвокатом послуг з підготовки документів та представництво адвоката у суді першої інстанції на загальну суму 21402,26 грн, з яких 20400 грн - витрати за надання послуг адвоката з надання правничої допомоги та 1002,26 грн - витрати на сплату поштових витрат та судового збору.
Дослідивши наведені вище документи Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про передчасність вимог позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, з огляду на відсутність факту оплати таких послуг на час вирішення відповідного питання у судовому порядку.
При цьому, судом апеляційної інстанції факт надання професійної правничої допомоги адвокатом (обсяг наданих послуг їх виконання робіт, їх вартість) на вказану суму не спростовано, як і не обґрунтовано, чому надані документи не можуть бути підтвердженням реальності витрат на правову допомогу.
Надаючи оцінку правильності висновків суду апеляційної в цій частині, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру вит