ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 440/3976/19
адміністративне провадження № К/9901/12147/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 260/60/19
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" про стягнення податкового боргу,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Н. Ю. Алєксєєва) від 23 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. В. Катунов, Г. Є. Бершов, І. М. Ральченко) від 19 лютого 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 18 жовтня 2019 року позивач Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" про стягнення податкового боргу у розмірі 8557603,21 грн.
2. 18 грудня 2019 року ухвалою суду провадження у справі № 440/3976/19 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" про стягнення податкового боргу в сумі 8 557 603,21 грн. закрито.
Роз`яснено позивачу, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Повернуто Головному управлінню ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 19210 грн.
3. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 440/3976/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року по справі № 440/3976/19.
4. 10 листопада 2020 року Головним управління ДПС у Полтавській області подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року по справі № 440/3976/19, у якій просить задовольнити заяву про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 440/3976/19 за нововиявленими обставинами.
5. Заяву про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами обґрунтовано тим, що на даний час скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, а саме, згідно остаточного рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 жовтня 2020 року провадження у справі № 917/1230/15 за заявою ТОВ "Полтавагаззбут" до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат", за участю: Міністерства аграрної політики та продовольства України, Прокуратури Полтавської області, м. Полтава, про визнання банкрутом закрито. Отже, на думку позивача, наявність постанови Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року про закриття провадження справі № 917/1230/15 передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду, а отже вказаний доказ є вирішальним.
6. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Полтавській області про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 440/3976/19 відмовлено.
7. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та винести нове рішення, яким заяву про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 440/3976/19 задовольнити.
8. Ухвалою Верховного Суду, після усунення недоліків касаційної скарги, від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 440/3976/19, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
9. 07 червня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач клопоче про закриття касаційного провадження, проте вказане клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на його безпідставність та правову необґрунтованість.
10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 жовтня 2020 року, є новою, але не нововиявленою обставиною, відтак, не є підставою для перегляду ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 440/3976/19.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
13. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної оцінки, що підставою для звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеною контролюючим органом у тому числі є наступні обставини: скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду; істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
14. У той же час, судами не враховано, що до даних правовідносин підлягає застосуванню висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 826/7677/17.
15. Судами також не враховано, що постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 917/1230/15 за своїм змістом є нововиявленою обставиною, оскільки містить фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 440/3976 про закриття провадження у справі. Вказана постанова є остаточним рішенням, яким скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягало перегляду. При цьому, заявник додатково зазначає, що винесені судові рішення та законодавчі обмеження (прийняті зміни, неузгодженість норм чинного законодавства в частині неможливості здійснення подальшої процедури банкрутства боржника) з незалежних від ГУ ДПС у Полтавській області обставин не може зашкоджувати самій суті права доступу до суду та перешкоджати реалізації повноважень контролюючого органу, щодо погашення податкового боргу.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
17. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що предметом дослідження у вказаній справі є, зокрема, те, чи є нововиявленою обставиною рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 жовтня 2020 року, яким закрито провадження у справі № 917/1230/15 за заявою ТОВ "Полтавагаззбут" до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат", за участю: Міністерства аграрної політики та продовольства України, Прокуратури Полтавської області, м. Полтава про визнання банкрутом.
18. Відповідно до статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
19. Частинами четвертою, п`ятою статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
20. У адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
21. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
22. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
23. Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
24. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
25. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.
26. Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.
27. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
28. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
29. Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
30. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
31. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
32. Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.
33. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі № 420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 826/15267/17.
34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вважає нововиявленою обставиною саме рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 жовтня 2020 року, яким закрито провадження у справі № 917/1230/15 за заявою ТОВ "Полтавагаззбут" до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат", за участю: Міністерства аграрної політики та продовольства України, Прокуратури Полтавської області, м. Полтава про визнання банкрутом.
35. Водночас, як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанції, ця обставина на момент розгляду справи № 440/3976/19 та постановлення ухвали від 18 грудня 2019 року про закриття провадження у справі не існувала, а виникла вже після винесення судового рішення у справі №440/3976/19, з огляду на що, не підпадає під ознаку нововиявленої обставини.
36. При цьому Суд звертає увагу та наголошує на тому, що постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі від 18 грудня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд не приймав таке судове рішення на підставі судового рішення у іншій справі № 917/1230/15 яке стало підставою для ухвалення цього судового рішення, яке підлягає перегляду.
37. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені заявником обставини, зокрема рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 жовтня 2020 року, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України, оскільки не існували на час розгляду справи № 440/3976/19. Відповідно суди обґрунтовано дійшли висновку, що викладені у заяві обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є свідченням намагання заявника домогтися повторного розгляду справи.
38. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
39. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
40. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
41. Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана позивачем, не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення.
42. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.
43. Більш того, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 826/7677/17 є не доцільними, з огляду на те, що зазначеною постановою справу направлено на новий розгляд, а тому остаточні висновки щодо відповідних норм права Верховний Суд не формулював.
44. Водночас, Суд вважає безпідставним посилання відповідача на зазначені висновки Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
45. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
46. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд