ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 580/2524/20
адміністративне провадження № К/9901/28640/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 (головуючий суддя - О.В. Епель, судді - О.В. Карпушова, А.Г. Степанюк)
у справі № 580/2524/20
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни,
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит",
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просила визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020 № 61915839, яка винесена Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. в межах виконавчого провадження № 61915839.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виконавче провадження відкрито не за місцем перебування боржника та її майна.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову від 24.04.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61915839, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що належним місцем відкриття виконавчого провадження є не лише місце реєстрації боржника, а й фактичне перебування його особисто чи його майна, а тому дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження № 61915839 Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника, а адреса боржника, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкрито спірне виконавче провадження, не міститься у його паспорті.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у виконавчому написі нотаріуса від 17.04.2020 № 9452, на підставі якого відповідачем відкрито спірне виконавче провадження та винесено оскаржувану позивачем постанову, місцем проживання боржника (позивача) зазначено адресу: АДРЕСА_1, яка перебуває у межах виконавчого округу відповідача та за якою ним відкрито зазначене провадження. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували оскарження позивачем вказаного виконавчого напису нотаріуса та/або визнання його недійсним чи скасування як через зазначення в ньому недостовірних даних, так і внаслідок його видачі неуповноваженим суб`єктом. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач вказує, що хибними є доводи суду апеляційної інстанції про те, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку приватного виконавця перевіряти місце проживання/перебування боржника, оскільки зміст положень пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" вказує на те, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов`язок перевірити чи такий виконавчий документ пред`явлено до виконання за належним місцем виконання. Оскільки боржником є фізична особа, відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язок прийняти виконавчий документ виникає у приватного виконавця саме за місцем проживання чи перебування боржника. Натомість вказані обставини, на думку позивача, не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови, що зумовлює висновок про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм чинного законодавства.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2021 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. 24.04.2020 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61915839 за заявою стягувача (третьої особи) для примусового виконання Виконавчого напису від 17.04.2020 № 9452, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. щодо стягнення з позивача, як боржника, заборгованості в розмірі 34 261, 20 грн.
13. Вважаючи такі дії приватного виконавця незаконними позивач звернулась до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
17. Згідно пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
18. Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
19. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
20. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
21. Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
22. Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
23. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
24. Частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
25. Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
26. Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
27. За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
28. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
29. Статтею 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
30. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
31. За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
32. Частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
33. За змістом статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
34. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
35. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).