ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2140/1759/18
адміністративне провадження № К/9901/12512/19; № К/9901/12283/19,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 2140/1759/18
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Єщенко О. В., Димерлій О. О., Кравченко К. В.) від 28 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2018 року № 003661405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 22 860 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача про неоприбуткування готівки у книзі обліку доходів і витрат за період з 11 червня 2018 року по 30 червня 2018 року не ґрунтуються на законі, оскільки з 01 червня 2018 року у фізичної особи-підприємця відсутній обов`язок обліку доходів у такий спосіб. Разом з цим, позивачем дотримано вимоги щодо роздрукування фіскальних звітних чеків, їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО, а тому несвоєчасне здійснення записів у відповідному розділі вказаної книги не може свідчити про приховування виручки від здійснення підприємницької діяльності, зокрема за період з 06 липня 2018 року по 15 липня 2018 року.
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26 липня 2018 року № 003661405.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26 липня 2018 року № 003661405 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 15 407,5 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції 02 травня 2019 року Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
6. Також, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 03 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року.
7. 14 травня 2019 року касаційні скарги ФОП ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
8. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
9. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
10. 29 липня 2019 року до Верховного Суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому позивач просить залишити її без задоволення.
11. 21 червня 2019 року до Верховного Суду від Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1, в якому відповідач просить відмовити у її задоволенні.
12. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2324/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
13. Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, касаційні скарги ФОП ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 липня 2018 року на підставі наказу від 27 червня 2018 року № 641, направлень від 16 липня 2018 року № 719, № 720 посадовими особами Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності в барі пабі "Пивна карта" за адресою: АДРЕСА_1, за результатом якої складено акт № 0311/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .
16. Зазначеною перевіркою встановлено не оприбуткування ФОП ОСОБА_1 готівкових коштів в книзі обліку доходів та витрат, а саме: за 11 червня 2018 року на суму 30 грн; за 12 червня 2018 року на суму 156,50 грн; за 31 червня 2018 року на суму 206 грн; за 14 червня 2018 року на суму 137,25 грн; за 15 червня 2018 року на суму 165 грн; за 16 червня 2018 року на суму 149 грн; за 17 червня 2018 року на 161 грн; за 18 червня 2018 року на суму 147 грн; за 19 червня 2018 року на суму 169 грн; за 20 червня 2018 року на суму 203,50 грн; за 21 червня 2018 року на суму 173,50 грн; за 22 червня 2018 року на суму 181 грн; за 23 червня 2018 року на суму 157,75 грн; за 24 червня 2018 року на суму 155,50 грн; за 25 червня 2018 року на суму 162 грн; за 26 червня 2018 року на суму 155,50 грн; за 27 червня 2018 року на суму 162 грн; за 28 червня 2018 року на суму 94 грн; за 29 червня 2018 року на суму 165 грн; за 30 червня 2018 року на суму 151 грн; не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій, а саме: за 06 липня 2018 року на суму 153 грн; за 07 липня 2018 року на суму 152,75 грн; за 08 липня 2018 року на суму 152 грн; за 09 липня 2018 року на суму 152,50 грн; за 10 липня 2018 року на суму 139 грн; за 11 липня 2018 року на суму 150,50 грн; за 12 липня 2018 року на суму 130,75 грн; за 13 липня 2018 року на суму 144 грн; за 14 липня 2018 року на суму 157,50 грн; за 15 липня 2018 року на суму 158,50 грн.
17. Всього згідно акту перевірки позивачем не оприбутковано у встановленому порядку готівкових коштів на суму 4 572 грн, чим порушено вимоги пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення № 148).
18. На підставі виявлених порушень Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2018 року № 003661405 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 22 860 грн, відповідно до абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обліку готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі - Указу № 436/95), виходячи з п`ятикратного розміру не оприбуткованих коштів.
19. Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган під час вирішення питання про накладення на позивача штрафних санкцій за період з 07 липня 2018 року по 15 липня 2018 року помилково послався на положення пункту 11 розділу 2 Положення № 148, а саме на ту його частину, яка регулює оприбуткування готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО. Суд вважав, що ФОП ОСОБА_1 має здійснювати облік готівкових коштів в касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків в повній сумі в день фактичного надходження готівки.
Разом з цим, суд першої інстанції встановив, що позивач підклеював та зберігав в КОРО фіскальні звітні чеки на відповідних сторінках, а тому застосування штрафних санкцій за відсутнє порушення є не правомірним.
21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що у період з 06 липня 2018 року по 15 липня 2018 року позивач не відобразив у Книзі обліку розрахункових операцій дані розрахункових квитанцій всього на суму 1 490,5 грн. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 7 452,5 грн (5 х 1 490,5 грн).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
1) Касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 .
22. В касаційній скарзі на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні зазначеного рішення неправильно застосовано пункт 11 розділу ІІ Положення № 148.
23. Зокрема, на переконання позивача, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність здійснення такої дії як відображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин законом не вимагалося вчинення таких дій.
2) Касаційна скарга Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
24. Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх в цій частині необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
25. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв виключно в межах норм діючого законодавства, а отже відсутні підстави для його скасування.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення у цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Як свідчать матеріали справи спірними у цій справі є питання правомірності застосування до позивача санкцій на підставі Указу № 436/95.
29. Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18.
30. Так, Велика Палата Верховного Суду в цьому судовому рішенні зазначила, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
31. Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.
32. Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
33. 06 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
34. Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
35. Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
36. Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
37. Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так і норма пункту 11 Положення № 148 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій.
38. При цьому, як уже було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
39. Водночас прийнятим 06 липня 1995 року Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V "Відповідальність за порушення вимог цього Закону".
40. Так, пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.
41. Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", фактично полягає в одних і тих самих діях.
42. Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.
43. Оскільки шляхом прийняття Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
44. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02 квітня 2013 року у справі № 21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу № 436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
45. Враховуючи, що до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції у розмірі, встановленому абзацом 3 статті 1 Указу № 436/95, положення якого не могли застосовуватись до спірних правовідносин, відповідно спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
46. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
47. Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
48. З урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність правових підстав для скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та зміни мотивувальної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд