ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 520/11122/2020
адміністративне провадження № К/9901/1521/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (судді: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Другого апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-1X від 13 квітня 2020 року);
зобов`язати Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, та надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, загальна сума якої за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року з урахуванням суми податків (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір) скаладає 177038,93 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він працював на посаді судді Другого апеляційного адміністративного суду до 19 червня 2020 року, однак судівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по червень 2020 року йому нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення його прав та гарантій.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою, згідно вимог частини третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-1X від 13 квітня 2020 року). Зобов`язано Другий апеляційний адміністративний суд нарахувати та сплатити ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, та надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, загальна сума якої за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року з урахуванням суми податків (податок з доходів фізичних осіб та військовий збір) складає 177038,93 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач повинен був керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів". При цьому, суд зазначив, що застосування положень статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у спірних відносинах прямо суперечить статті 130 Конституції України, у зв`язку з чим суд, з посиланням на положення статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, застосував норми Конституції України як норми прямої дії без урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №520/11122/2020 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач правомірно керувався положеннями статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" до 28 серпня 2020 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України), у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в частині заявлених вимог щодо визнання дій Другого апеляційного адміністративного суду під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, у період дії статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі. Скаржник просить суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач вказує на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у період дії Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553- IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 вересня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1, в лютому 2019 року рішенням Вищої ради правосуддя переведений на посаду судді Другого апеляційного адміністративного суду, де працював до часу звільнення 19 червня 2020 року з посади судді у відставку.
За період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року позивачу нарахована та виплачена суддівська винагорода, розрахована за фактично відпрацьований час, з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, за період з 18 квітня 2020 року по 19 червня 2020 року, що підтверджується довідкою №03-29/25064/20 від 18 серпня 2020 ркоу, виданої Другим апеляційним адміністративним судом.
Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження розміру суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут мовиться про редакцію Закону № 294-IX, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)" (частина третя).
Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.