ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 308/9519/20
адміністративне провадження № К/9901/17336/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2021 (головуючий суддя: Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі №308/9519/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області відповідач), в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення №628ДК/0000297ПО/08/01/-20, прийняту 03.09.2020 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Грошко В.І. щодо визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн та провадження у справі - закрити.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2021 позов задоволено частково:
скасовано постанову №628ДК/0000297ПО/08/01/-20 від 03.09.2020, що винесена старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Грошко В.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП;
справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1, надіслано на новий розгляд до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 18.03.2021 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2021 апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України з огляду на те, що особою, яка її подала, не підтверджені повноваження на підписання апеляційної скарги.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати це рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підписантом не підтверджені повноваження на підписання апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга підписана першим заступником начальника, заступником Голови комісії з ліквідації - Миколою Шустовим, однак жодних доказів на підтвердження повноважень на підписання такої особою не надано.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали. За позицією скаржника, у разі, якщо апеляційна скарга оформлена без додержання вимог статті 296 КАС України, суд повинен застосувати до такої наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу, а саме: залишити апеляційну скаргу без руху та надати строк для усунення недоліків. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції встановивши, що до апеляційної скарги не було додано документу на підтвердження повноважень підписанта, повинен був залишити таку без руху, а не відразу повертати її апелянту. Також скаржник стверджує, що апеляційна скарга була підписана уповноваженою на те особою.
Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому стверджує про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, позаяк відповідач реалізував право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і апеляційним судом 16.06.2021 постановлено рішення про залишення рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2021 без змін, а скаргу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області без задоволення.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Фактичною обставиною, що зумовила постановлення оскаржуваного судового рішення, стало ненадання доказів на підтвердження повноважень заступника начальника, заступника Голови комісії з ліквідації - Шустова М.В. на підписання апеляційної скарги від імені відповідача.
Так, згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Частиною першою статті 55 КАС України обумовлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Положення статті 59 КАС України визначають види документів, які підтверджують повноваження представників.
Верховний Суд в постанові від 30.03.2021 у справі №380/5656/20 на підставі аналізу застосування положень КАС України у подібних правовідносинах дійшов наступних висновків: "По-перше, дія статті 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи, інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання, зокрема до апеляційної скарги, заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника чи іншої особи у випадку самопредставництва юридичної особи. По-друге правом підпису апеляційної скарги поданої юридичною особою, суб`єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження".
Водночас, згідно із пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
На переконання колегії суддів, відомості зазначені у Єдиному державному реєстрі є достатнім та належним доказом на підтвердження повноважень підписанта.
Колегія суддів також звертає увагу, що така інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності заступника начальника, заступника Голови комісії з ліквідації - Шустова М.В., суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. При цьому згідно з частиною четвертої цієї статті, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її (юридичну особу) у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Враховуючи зазначене, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.
Аналогічні висновки з питання представництва інтересів юридичних осіб публічного права в адміністративному процесі, в тому числі й тих, що перебувають у процесі припинення вже були висловлені Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.04.2019 у справі №0940/2231/18 та від 30.03.2020 у справі №826/16935/18.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про передчасність застосування судом апеляційної інстанції до апеляційної скарги, поданої 18.03.2021, наслідків, встановлених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Водночас, відповідно до матеріалів справи, 16.06.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду повторно поданої відповідачем 23.04.2021 апеляційної скарги, з підстав, аналогічних наведеним в апеляційній скарзі поданій вперше, здійснив апеляційний перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2021 та залишив його без змін.
Вказаним рішенням закінчено апеляційний перегляд рішення суду першої інстанцій по суті, а отже відповідачем реалізовано право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зважаючи на відсутність предмета апеляційного перегляду судом за апеляційною скаргою відповідача від 18.03.2021, яка була безпідставно повернута згідно з оскаржуваною у цьому провадженні ухвалою апеляційного суду, підстав для направлення справи для продовження розгляду судом апеляційної інстанції немає.
Також колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що у випадку застосування до апеляційної скарги наслідків, встановлених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, суду необхідно попередньо залишати апеляційну скаргу без руху з наданням особі часу для усунення недоліків, оскільки невідповідність апеляційної скарги вимогам наведеної норми є самостійною підставою для її повернення і не передбачає надання апелянту можливості виправити такий недолік.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд