ПОСТАНОВА
Іменем України
29 вересня 2021 року
Київ
справа №440/2682/20
провадження № К/9901/5256/21, К/9901/4749/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,
секретаря судового засідання Жидецької В. В.,
за участі представника відповідача Гудкова Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Прокуратури Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду, ухвалене 09 вересня 2020 року в складі головуючого судді Шевякова І. С., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду, прийняту 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: головуючого судді Резнікової С. С., суддів: Мельнікової Л. В., Бегунця А. О.,
І. Суть спору
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Полтавської області (далі також - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі також - відповідач 2), першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі також - відповідач 3), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року № 309 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 296-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області або на рівнозначній посаді, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
1.4. стягнути з Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30 квітня 2020 року по дату винесення судового рішення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що його звільнення є незаконним, протиправним і безпідставним, учиненим з порушенням його трудових прав.
2.1. Незаконність його звільнення, на думку позивача, полягає в тому, що оскаржуваний наказ про звільнення містив посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Норма, що міститься у вказаному пункті цього Закону, передбачає підставу звільнення прокурора з посади: реорганізація, ліквідація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Водночас жодна з передбачених згаданою нормою подій, не мала місця. Не містить вказівки на будь-яку із цих подій (реорганізація, ліквідація чи скорочення кількості) й оскаржуваний наказ. Ліквідації чи перетворення Прокуратури Полтавської області як юридичної особи не відбувалося. Скорочення штату прокурорів Прокуратури Полтавської області також не відбувалося.
2.2. Позивач заперечував можливість застосування у разі його звільнення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі також - Закон № 113-ІХ).
ОСОБА_1 зазначав, що застосування норми, викладеної у вказаному пункті, було б можливим тільки за умови настання події, що передбачена в пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру": реорганізація, ліквідація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
2.3. Також позивач зазначав, що він подав Генеральному прокурору заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
За результатами проведення другого етапу атестації прокурорів перша кадрова комісія прийняла рішення від 10 квітня 2020 року № 309 про неуспішне проходження позивачем атестації.
2.4. На думку позивача, атестація прокурорів була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, рішення атестаційної комісії було також прийнято з порушенням, що відповідно призвело до прийняття незаконного наказу про його звільнення із займаної посади.
Зокрема, позивач стверджував, що умови проходження атестації прокурорами регіональних прокуратур не є рівнозначними з тими умовами, на підставі яких проходили тестування працівники Генеральної прокуратури, а саме не було враховано умов під час складання прокурорами регіональних прокуратур іспитів в один день у порівнянні зі складанням іспитів співробітниками Офісу Генерального прокурора в різні дні.
2.5. Одночасно позивач указував на порушення Офісом Генерального прокурора порядку формування кадрових комісій, невмотивованості та необґрунтованості рішення комісії про неуспішне проходження ним атестації, порушення відповідачами вимог трудового законодавства щодо персонального попередження про звільнення, заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності.
2.6. Крім того, ОСОБА_1 наголошував, що під час проведення іспиту (тестування) на загальні здібності та навички постійно відбувалися технічні збої в роботі комп?ютера, його було проведено поза межами встановленого Порядком і Графіком часу.
2.7. Також позивач зазначив, що його звільнення із займаної посади було здійснено під час його тимчасової непрацездатності, що відповідно є грубим порушенням норм трудового законодавства.
2.8. Отже, позивач уважав, що його звільнення відбулося з порушенням Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", Кодексу законів про працю України (статей 40, 42, 42№, 49І; далі також - КЗпП України) та не мало належних підстав, оскільки фактично звільнення відбулося з ініціативи роботодавця без дотримання будь-яких гарантій трудових прав працівника.
Незаконність звільнення тягне подальші похідні позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У письмовому відзиві на позов зазначив, що на виконання положень Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ та відповідно до заяви позивача останнього було допущено до проведення атестації, яка здійснювалася відповідними кадровими комісіями. Прохідний бал для успішного складання іспиту (другий етап атестації), визначений наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105, становить 93 бали.
Позивач успішно склав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Водночас за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) ОСОБА_1 набрав 87 балів, що, з урахуванням наказу Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105, є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. Результати тестування зафіксовано у відповідних відомостях, в яких він підтвердив їх правильність власним підписом. У примітках до цієї відомості будь-яких зауважень з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки не вказано.
Крім того, як убачається із протоколів першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року № 8 та від 13 квітня 2020 року № 9 комісія розглянула заяву ОСОБА_1 про повторне проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки внаслідок технічних збоїв у системі й роботі програмно-апаратного комплексу та поганого самопочуття, проте за результатами її розгляду зазначила, що під час проходження тестування позивач не звертався до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксування технічної несправності комп`ютерної техніки чи програмно-апаратного комплексу, відповідні акти про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися, а тому скарги на технічну роботу системи є непідтвердженими.
Щодо незадовільного стану здоров`я позивач також до членів комісії не звертався, а зазначив цю обставину лише після неуспішного проходження тестування. Зважаючи на викладене, комісія відмовила в призначенні нового дня для проходження іспиту та, керуючись пунктом 6 розділу І, пунктом 6 розділу IIІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221 (далі також - Порядок № 221), обґрунтовано прийняла рішення № 309 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Зазначено, що розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів здійснюється відповідно до вимог Порядку № 221 і Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233, положення не передбачає надання відповідей кадровими комісіями на отримані заяви. Відповідно до пункту 10 Порядку роботи кадрових комісій інформація про істотні питання, пов`язані з діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються в протоколі засідання.
Доводи позивача про нерівні умови проходження атестації прокурорами Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур з огляду на те, що працівники Генеральної прокуратури України іспити складали в різні дні, а регіональні прокурори - в один день, не можуть братися до уваги, оскільки працівники регіональних прокуратур мали більше ніж пів року для підготовки.
Наголошено, що проведення двох іспитів в один день пов`язане з необхідністю забезпечення безперервності роботи регіональних прокуратур та оптимізацією витрат часу та ресурсів прокурорів на участь в атестації.
Крім того, зазначено, що листом від 27 квітня 2020 року № 270420-1 ТОВ "Сайметрікс-Україна" засвідчило виникнення технічної несправності під час проведення тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки лише 2 березня 2020 року, що призвело до тимчасового зриву тестування під час його проведення, проте після усунення технічної несправності в наступні дні з 03 березня 2020 року по 05 березня 2020 року не було зафіксовано жодної технічної проблеми, яка могла б вплинути на результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
Відповідач 1 також уважає норми Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" спеціальними та такими, що мають пріоритет над іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, наказ Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, не скасований, чинний, належним чином був оприлюднений на вебсайті Генеральної прокуратури України.
Щодо тверджень позивача про порушення його конституційних прав Законом № 113-ІХ і Порядком № 221, то відповідач зазначив, що вказані акти не визнані неконституційними Конституційним Судом України.
Відповідач 1 заперечував порушення ним норм КЗпП України при звільненні ОСОБА_1, зазначаючи, що загальні норми КЗпП України про попередження про звільнення, переважне право на залишення на роботі, пропозиції інших посад тощо не підлягають у цьому разі застосуванню, з урахуванням останніх змін і введення спеціальних норм у законодавство, що регулює проходження публічної служби саме прокурорами.
Щодо відсутності факту реорганізації, ліквідації органу прокуратури, де працював позивач, чи скорочення штату прокурорів відповідач 1 у відзиві вказав, що такі факти не мали місця. Водночас відповідач 1 уважав, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у цьому разі є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Прокуратури Полтавської області.
Окремо вказував, що пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур, їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, а тому саме відповідні кадрові комісії, утворені наказом Генерального прокурора, уповноважені проводити відповідну атестацію прокурорів.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 9 вересня 2020 року позов задовольнив повністю.
4.1. Рішення від 10 квітня 2020 року першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 309 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1, наказ Прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 296-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області визнав протиправними та скасував.
4.2. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області з 30 квітня 2020 року.
4.3. Стягнув з Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 95 659,20 гривні.
4.4. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору на загальну суму 840,80 гривні.
4.5. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області з 30 квітня 2020 року та в частині стягнення з Прокуратури Полтавської області середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 21 549,60 гривні.
5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року скасував у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області з 30 квітня 2020 року та стягнення з Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу на загальну суму 95 659,20 гривні.
6. Прийняв у цій частині постанову про часткове задоволення позовних вимог.
6.1. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області з 04 травня 2020 року.
6.2. Стягнув із Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 93 556,80 гривні.
6.3. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 440/2682/20 залишив без змін.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення першої кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 другого етапу іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки є передчасним і таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представники відповідачів - Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури - подали касаційні скарги (№К/9901/4749/21, №К/9901/5256/21), в яких посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно правильного застосування положень пунктів 10, 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури", пунктів 9, 10, 11 розділу І Порядку проходження атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233, у спорах, предметом яких є питання законності рішень кадрових комісій, що стосуються атестації прокурорів.
8.1. У скаргах представники відповідачів просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
9. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
10. Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2021 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Прокуратури Полтавської області об`єднав в одне провадження під № К/9901/5256/21.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
11. Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 із 31 липня 2007 року працював в органах прокуратури України на різних посадах.
12. З 28 вересня 2018 року позивач працював на посаді прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області.
13. 19 вересня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" яким, зокрема, передбачено обов?язкове проходження атестації чинними працівниками органів прокуратури України.
14. 03 жовтня 2019 року Генеральний прокурор видав наказ № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Цей Порядок установив правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Поряд з іншими нормами Порядок № 221 передбачає, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.
15. 08 жовтня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію.
16. За результатом проходження першого етапу атестації відповідно до відомостей про результати тестування на знання та уміння в застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 77 балів і був допущений до другого етапу атестації.
17. За результатом складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп?ютерної техніки позивач набрав 87 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складення іспиту.
18. 04 березня 2020 року, після завершення другого етапу атестації, позивач звернувся до голови першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур із письмовою заявою, в якій просив призначити повторне тестування на загальні здібності та навички у зв`язку з тим, що під час тестування 04 березня 2020 року він перебував у тяжкому стресовому емоційному стані, погано себе почував через психологічне навантаження, викликане здаванням іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, затримкою часу проведення вказаного тестування, яке розпочалося о 19 годині, що викликало погіршення загального самопочуття та зору, у зв`язку із чим він не зміг повною мірою сприймати поставлені комп`ютерною системою запитання та відповідно надавати відповіді.
19. 05 березня 2020 року позивач звернувся за медичною допомогою до Комунального підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Полтавської міської ради", де перебував на амбулаторному лікуванні до 06 березня 2020 року включно з діагнозом ВСД по гіпертонічному типу, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЯ № 440030.
20. 09 квітня 2020 року позивач звернувся до першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур із заявою, в якій просив повідомити його про результати розгляду заяви від 04 березня 2020 року щодо призначення повторного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
21. Рішенням першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 309, у зв`язку з набранням позивачем 87 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, ОСОБА_1 не було допущено до етапу проходження співбесіди та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
22. 13 квітня 2020 року протоколом № 9 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур внесені доповнення до третього питання порядку денного протоколу від 10 квітня 2020 року № 8 щодо розгляду заяв про повторне проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
23. У третьому питанні порядку денного протоколу № 9 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 під час проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки із заявою про погане самопочуття та незадовільний стан здоров?я до першої кадрової комісії не звертався, а вказав цю обставину лише після неуспішного проходження другого етапу атестації.
Під час проведення тестування відповідні акти не складалися.
Позивач жодних заяв щодо його стану здоров`я з метою перенесення дати іспиту, як це передбачено пунктом 11 розділу І Порядку № 221, не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації.
У зв`язку із цим підстави для повторного проходження, зокрема, ОСОБА_1 етапу тестування, передбачені пунктом 7 Порядку № 221, відсутні.
24. Наказом прокурора Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 296к, з посиланням на статтю 11 Закону України "Про прокуратуру", пункт 3, підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.
25. Не погодившись із рішенням першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року № 309 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" та наказом прокурора Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 296к про звільнення ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Висновки Верховного Суду.
26. Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
30. Статтями 2, 5№ КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
31. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
32. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
33. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
34. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
34.1. Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
34.2. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
35. У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
36. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
37. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
38. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
39. Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
40. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
41. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
42. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
43. Згідно з пунктом 173 групи 2 Графіка складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки на загальні здібності та навички (другий етап) призначено на 04 березня 2019 року із 16 год 30 хв до 17 год 10 хв.
44. Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
45. Згідно з пунктом 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
46. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).
47. Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" (зі змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
48. Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
49. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
50. За сталою практикою Європейського суду з прав людини приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Суду в справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)).
Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення Суду в справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002)).
Поняття "приватне життя" не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру, адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду в справі "Niemietz проти Німеччини" від 16 грудня 1992 року). Отже, обмеження, установлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. п. 47 рішення Суду в справі "Sidabras and Dћiautas проти Латвії" (справи № 55480/00 і № 59330/00, ECHR 2004) і пп. 22 - 25 рішення Суду в справі "Bigaeva проти Греції" від 28 травня 2009 року (справа №26713/05). Крім того, зазначалося, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. пп. 43 - 48 рішення Суду в справі "Ozpinar проти Туреччини" від 19 жовтня 2010 року (справа № 20999/04).
51. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає "нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (див., наприклад, рішення в справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001).