ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1347/19
адміністративне провадження № К/9901/24339/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом Комунального підприємства "Міський водоканал" до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року (прийняте у складі головуючого судді- Гомельчука С.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.)
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
Комунальне підприємство "Міський водоканал" (далі - підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі (далі - податковий орган, відповідач у справі) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 04.03.2019 р. № 0045655012.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року, адміністративний позов задовольнив повністю.
Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що несвоєчасна реєстрація Підприємством податкових накладних за листопад 2017 року сталась у зв`язку з протиправною бездіяльністю Державної фіскальної служби України щодо незарахування на електронний рахунок Комунального підприємства "Міський водоканал" виділених сум субвенцій розмірі 2819928,78 грн., отриманої з липня по грудень 2015 року, та в розмірі 2162611,72 грн., отриманої у 2017 році.
Податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем протиправно, оскільки невиконання органом ДФС обов`язків, визначених пунктом 9 Порядку №569 щодо поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ за проведеними взаєморозрахунками унеможливило здійснення своєчасної реєстрації Підприємством податкових накладних за листопад 2017 року, що, у свою чергу, не свідчить про порушення саме платником податків законодавчих вимог, за яке установлена відповідальність.
24 вересня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі №540/1347/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з Херсонського окружного адміністративного суду.
22 жовтня 2020 року справа № 540/1347/19 надійшла до Верховного Суду.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 540/1347/19 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 по справі №620/1221/19.
Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі №540/1347/19, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.
Зокрема податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та з ігноруванням правових позицій Верховного Суду залишено поза увагою обставини, що входять до предмета доказування в цій справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних. Таким чином, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт вчинення позивачем спроб з реєстрації відповідних податкових накладних у встановлені Податковим кодексом строки, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Податкові накладні, підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
При цьому, такий обов`язок установлений імперативними нормами Податкового кодексу та не залежить від графіку та порядку надходження на адресу платника податків певних грошових коштів.
Надана позивачу субвенція, хоча й спрямована останнім на поповнення рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, проте не є єдиним джерелом отримання коштів для підприємства, а також єдиним джерелом поповнення відповідного рахунку.
КП "Міський водоканал" не був позбавлений можливості поповнити відповідний рахунок сумами ПДВ, які перераховувались його контрагентами при відповідних розрахунках за надані послуги, або з інших наявних у нього коштів.
Позивачем не вчинено та не доведено неможливості вчинення відповідних дій, а як наслідок порушено встановлені Податкового кодексу строки реєстрації складених податкових накладних.
Отже, на порушення п.201.1, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України КП "Міський водоканал" (32218122) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в ЄРПН на суму податкових зобов`язань 662412 гривень.
Крім того, висновки суду на відсутність надання йому субвенції на суму 4252744,77 грн., як на причину неможливості реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних, податковий орган уважає безпідставним, оскільки податковий борг з податку на додану вартість станом на 01.11.2018 року по КП "Міський водоканал" (32218122) становив 5651100,22 грн., а сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, на яку підприємство мало право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, становила -9555567,97 гривень. Тобто, надана субвенція в розмірі 4252744,77 грн. не вплинула б на можливість реєстрації КП "Міський водоканал" податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в листопаді 2018 року.
02 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Підприємства на касаційну скаргу відповідача, позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 28.01.2019 відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН КП "Міський водоканал" (32218122) за листопад 2018 року, за результатами якої складено акт № 68/21-22-50-12/32218122.
Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.201.1, 201.10 статті .201 ПК України позивачем за листопад 2018 року не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) на суму податкових зобов`язань - 662412,00 грн.
На підставі акта камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0045655012, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 331206,00 грн.
Позивачем 15.02.2019 за № 428/02 було подано заперечення на акт камеральної перевірки.
01.04.2019 за № 677/04 КП "Міський водоканал" оскаржило податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року № 0045655012 до ДФС України. Рішенням ДФС України від 30.05.2019 р. № 24829/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись з висновками податкового органу позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Позиція Верховного Суду
Так, відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами.
У свою чергу за приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін визначений абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України.
До 01 січня 2017 року абзацом 11 пункту 201.10 статті 201.1 ПК України було передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
З 01 січня 2017 року пункт 201.10 статті 201 ПК України викладено в новій редакції та визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 ПК України покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірах, передбачених статтею 120-1 ПК України.
За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в ЄРПН, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в ЄРПН, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ.
Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регулює Порядок №569.
Відповідно до пункту 2 Порядку №569 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.
ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі (пункт 13 цього Порядку).
Отже платник податку може зареєструвати податкові накладні у ЄРПН за умови наявності достатньої суми коштів на його електронному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, яка б відповідала загальній сумі податку за податковими накладними.
Водночас, як установлено пунктом 9 Порядку №569, у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.
Тобто електронне адміністрування ПДФ передбачає сукупність послідовних дій, які зобов`язані вчиняти відповідні органи Державної казначейської служби України та Державної фіскальної служби України у визначені Порядком №569 строки.
З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375 "Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню" та змін податкового законодавства щодо запровадження електронного адміністрування ПДВ, на електронні рахунки в органах казначейства постачальників комунальних послуг повинні зараховуватись суми субвенції з бюджету, які збільшуватимуть реєстраційну суму для реєстрації в ЄРПН відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.
Метою такого адміністрування ПДВ є своєчасна сплата податку в повному обсязі, оскільки відповідно пункту 200.2 статті 200 ПК України податок до бюджету сплачується з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкритий рахунок платника, за реєстром платників, надісланим ДФС.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Підприємство є платником ПДВ, якому у системі електронного адміністрування податку відкрито рахунок. Протягом листопада 2018 року позивачем виписано податкові накладні на суму податкових зобов`язань 627248,38 грн., на суму податкових зобов`язань 662412 грн.
Указані обставини не заперечуються сторонами. Однак позивач указує на те, що не реєстрація цих податкових накладних відбулася не з вини підприємства, а внаслідок бездіяльності органу доходів і зборів щодо не зарахування в системі електронного адміністрування ПДВ субвенцій, отриманих з липня по грудень 2015 року у розмірі 2819928,78 грн. та у 2017 році у розмірі 2162611,72 грн.
Так, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Новокаховської міської ради, Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради та Комунальним підприємством "Міський водоканал" 14.07.2015 р., 14.08.2015 р., 26.12.2015 р., 23.12.2015 р., 20.07.2017 р. укладено договори №№ 2, 7, 26, 36, 2 про організацію взаєморозрахунків, згідно яких КП "Міський водоканал" отримало 4982540,50 грн. субвенції, які було спрямовано на погашення ПДВ.
Позивач неодноразово звертався з листами до Державної казначейської служби України, ДФС України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового господарства України (листи від 16.06.2016 р. № 1292/06, від 15.02.2016 р. № 481/02) з вимогою дотримання вимог законодавства, однак суми зараховані на рахунки казначейства по погашенню заборгованості з ПДВ не були відображені в системі електронного адміністрування.
З отриманих від Державної казначейської служби України, ДФС України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідей (від 01.08.2016 р. № 165736/99-99-12-03-01-15, від 11.07.2016 р. № 7/10-8522, від 30.06.2016 р. № 10-08/1286-11368, від 21.03.2016 р. № 6125/6/99-99-15-01-08, від 18.03.2016 р. № 8/10-373-16, від 09.03.2016 р. № 10-08/528-3979) слідує, що між ДФС, ДКСУ та Мінфіном проводиться робота у напрямку забезпечення безумовного виконання вимог законодавства та врахування визначених сум з різниці в тарифах у систему електронного адміністрування ПДВ.
При цьому у листі ДФС України від 21.03.2016 р. № 6125/6/99-99-15-01-08 зазначено, що на виконання п.201.3 ст.200.1 ПК України ДФС отримано з Державної казначейської служби України на паперових носіях зведену інформацію про суб`єктів господарювання щодо зарахування до бюджету сум ПДВ у межах розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 375. Зазначена інформація включає дані по КП "Міський водоканал" в сумі 1057932 грн.
Наведені обставини встановлені судом у рішенні, ухваленому 03.12.2018 року по справі №2140/1891/18 щодо спору між тими самими сторонами. Рішення набрало законної сили, тому в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України, такі обставини доказуванню не підлягають.
При цьому судами зазначено, що долучені до матеріалів справи докази свідчать про невиконання саме ДФС вимог Порядку №569 в частині поповнення електронного рахунку платника ПДВ.
З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що невиконання ДФС обов`язків, визначених пунктом 9 Порядку №569, щодо поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ за проведеними взаєморозрахунками унеможливило здійснення своєчасної реєстрації Підприємством податкових накладних, складених у листопаді 2018 року, що, у свою чергу, не свідчить про порушення саме платником податків законодавчих вимог та виключає підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд й у постановах від 23 квітня 2019 року та від 20 лютого 2020 року у справах №820/4993/16, №820/3375/16 та 20 березня 2018 року по справі № 819/777/17 відповідно.
Суд вважає безпідставними посилання заявника касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 по справі №620/1221/19, оскільки вказаною постановою Верховного Суду зазначено про не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що обумовило скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Відповідач не доводить подібність правовідносин цієї справи із справами зазначеними у касаційній скарзі.
Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, перевірка яких знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
199. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.