ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.006850
провадження № К/9901/26666/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Ільчишин Р. Й., суддів: Коваля Р. Й., Гуляка В. В.
І. Обставини справи
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 29 жовтня 2019 року № 27 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 13 листопада 2019 року № 1459ц про звільнення позивача з посади прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 18 листопада 2019 року;
1.3. поновити ОСОБА_1 в органі прокуратури на посаді прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 18 листопада 2019 року;
1.4. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 листопада 2019 року по дату внесення судового рішення.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2020 року позовні вимоги задовольнив.
3. Відповідач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 червня 2021 року зупинив апеляційне провадження № А/857/1606/21 щодо розгляду апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.006850 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 640/24863/19.
5. Таке своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа № 640/24863/19, в якій спірні правовідносини є подібними зі справою, що розглядається.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Офіс Генерального прокурора, вважаючи ухвалу про зупинення провадження у справі постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
7. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
9. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
10. У силу частин першої та другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
11. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.
12. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
13. Положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.
14. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
15. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
16. Водночас, у частині другій названої вище статті процесуального закону визначено перелік підстав, за яких суд має право зупинити провадження у справі.
17. Так, відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
18. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу зупинив провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, оскільки у провадженні Верховного Суду перебуває справа № 640/24863/19, в якій спірні правовідносини є подібними зі справою, що розглядається.
19. У той же час, КАС України не містить визначення "подібні правовідносини". Що слід розуміти під цим поняттям, роз`яснено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 802/3999/15-а та від 03 липня 2019 року у справі № 826/27404/15. "Подібність правовідносин" означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
20. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі як з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
21. Можливість зупинення у провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України пов`язана не з будь-якими подібними справами (навіть, якщо такі й дійсно подібні), а обумовлюється їх обов`язковим розглядом у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Це виключає необґрунтоване зупинення судами провадження у справах, виходячи лише з однієї з наявності на розгляді у Верховному Суді подібної справи, яких може бути безліч.
22. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, безпідставно не взяв до уваги, що справа № 640/26037/19 не переглядається у Верховному Суді палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду.
23. Наведене свідчить, що судом апеляційної інстанції зупинено провадження у справі з підстав подібності обставин даної справи до обставин у справі № 640/24863/19, що перебуває на розгляді Верховного Суду, з неправильним застосуванням пунктів 5 частини другої статті 236 КАС України.
24. Слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.
25. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні.
26. У зв`язку з цим, для цієї категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду, а саме місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного.
27. Крім того, трудові спори пов`язані з можливістю поновлення особи на роботі. У такому випадку на користь особи підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути величезних розмірів за відсутності у цьому вини органу.