ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/12953/17
адміністративне провадження № К/9901/13164/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12953/17
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" про визнання протиправним та скасування припису, доручення та визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого Бояринцевої М.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
в с т а н о в и в :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" про:
визнання протиправним і скасування припису від 22 березня 2017 року № 1708287, винесеного провідним інспектором Комунального підприємства "Київблагоустрій" Гордієнко Т.О.;
визнання протиправним та скасування доручення від 22 травня 2017 року № 064-5191, виданого Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) в частині демонтажу павільйону у АДРЕСА_1 ;
визнання протиправними дій Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) щодо демонтажу павільйону у АДРЕСА_1 .
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 березня 2017 року провідним інспектором Комунального підприємства "Київблагоустрій" винесено припис № 1708287, яким встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п. 13.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: АДРЕСА_1 та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди протягом 3-х днів або демонтувати об`єкт власними силами та відновити благоустрій. У приписі міститься застереження, що у разі його невиконання будуть вжиті заходи згідно законодавства.
22 травня 2017 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2011 року № 94, "Правил благоустрою міста Києва", затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 (зі змінами), видано КП "Київблагоустрій" доручення № 004-5191, яким доручено вжити заходів шляхом демонтажу встановлених з порушенням тимчасових засобів пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі та елементів благоустрою, зокрема, що знаходиться за адресою: вул. Миропільська, 27/16 у Дніпровському районі.
У серпні 2017 року відповідачем-2 демонтовано тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акти проведення демонтажу від 16 серпня 2017 року № 03-477/вк, від 17 серпня 2017 року № 03-480/вк, від 18 серпня 2017 року № 03-483/вк, від 19 серпня 2017 року № 03-486/вк, від 21 серпня 2017 року № 03-487/вк.
Не погоджуючись з такими рішеннями та діями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що спірний обєкт не тимчасовою спорудою, а є нежитловим приміщенням, а тому заходи щодо його демонтажу не можуть бути застосовані, а відповідачем порушено порядок винесення припису.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Відповідно до підпункту 6.7 пункту 6 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 94 від 27 січня 2011 року, Департамент має право здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.
Згідно з положеннями розділу І Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25 грудня 2008 року (далі - Правила № 1051/1051), тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил № 1051/1051 передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.
Відповідно до пункту 13.3.2 Правил №1051 якщо власники (особи, які здійснили встановлення) об`єктів, зазначених у пункті 13.3.1 цих Правил, ухиляються від демонтажу в строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), демонтаж, перевезення, зберігання таких об`єктів здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та районними в місті Києві державними адміністраціями на підставі рішень, зазначених в пункті 13.3.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з подальшим відшкодуванням усіх витрат власником (особою, яка здійснила встановлення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства або малої архітектурної форми, винним у порушенні благоустрою.
Згідно з пунктом 13.3.3 Правил №1051 рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за поданням районних в місті Києві державних адміністрацій.
Отже, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні Правил № 1051/1051.
Натомість, нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. (Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV)
При цьому, згідно Правил благоустрою міста Києва тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Відповідно до п.1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності - тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Отже, вказаними вище нормами законодавства України визначені критерії, які відносять той чи інший об`єкт до тимчасової споруди, одним із яких є площа об`єкту, яка повинна бути не більшою 30 квадратних метрів, відсутність фундаменту та каркас з полегшених конструкцій.
Згідно п.20.2.1 Правил №1051, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.
Згідно п.20.2.11 Правил № 1051 у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об`єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об`єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил.
З аналізу наведених норм вбачається, що винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами в разі відсутності відповідних дозвільних документів.
Як встановлено, уповноваженим інспектором з благоустрою було проведено перевірку правомірності дій щодо встановлення тимчасових споруд у АДРЕСА_1 та у зв`язку із відсутністю відповідної дозвільної документації було винесено припис №1708287 стосовно тимчасової споруди.
При цьому, представник позивача наполягав, а відповідач-2 не заперечував, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржуваний припис №1708287 від 22 березня 2017 року не отримував, відповідно, з його вимогами ознайомлений не був. Таким чином, неотримання позивачем припису позбавило його права та можливості надати дозвільну документацію на тимчасову споруду відповідачу-2.
У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.
Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином (п.20.2 Правил №1051/1051).
Суди встановили, що відповідних доказів суду відповідачем-2 не надано, тобто, ним не дотримано вимог зазначених норм законодавства.
Відповідно до Акта про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта по АДРЕСА_1 загальна площа торгівельного павільйону складає 126 м.кв., та дана споруда має монолітний фундамент.
Відповідно до Технічного паспорту, виготовленого 05 березня 2008 року, загальна форма приміщень становить 163,9 квадратних метрів.
Відповідно до Технічного висновку про стан несучих конструкцій та відповідність забудови архітектурно-будівельним нормам споруда має монолітний фундамент із бетону М-100 заглиблений в ґрунт на 1,3 м від поверхні, стіни по вісі є цегляні товщиною 2,5 см, перекриття металеві з покриттям азбесто-хвильовими листами по дерев`яному настилу і підвісною утепленою стелею.
Тобто, правильним є висновом судів попередніх інстанцій, що спірний об`єкт не є тимчасовою спорудою, а є нежитловим приміщенням, тому включення його відповідачем до переліку елементів благоустрою, щодо яких мають бути вжиті заходи шляхом демонтажу тимчасових споруд є протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.
Щодо розбіжностей в площі торгівельного павільйону, що вказана в Акті про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта та Технічному паспорті, то ця розбіжність викликана тим, що позивачем до торгівельного павільйону, який був єдиним цілим та був введений в експлуатацію на підставі Акта про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, в період здійснення обмірів площі для виготовлення технічного паспорту, було додатково розміщено навіс для складування тари з огорожею, який і викликав ці розбіжності (копія паспорту на тимчасове розміщення навісу).
Відтак, судом першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, зроблено правильний висновок, що відповідачем-2 порушено порядок винесення припису, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача-1 про відсутність сплати пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва.
04 вересня 2014 року Київською міською радою прийнято рішення №62/62 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради, відповідно до п. 3 якого, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено укладати договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою із суб`єктами господарювання відповідно до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 (далі - Порядок №56/5443).
Згідно пунктів 4.2.1, 4.3.1, 4.5.1, 4.5.4 Порядку № 56/5443 у всіх питаннях щодо організації залучення пайової участі (внеску) в утриманні об`єктів благоустрою виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) виступає в особі Головного управління внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління).
Пайову участь (внесок) в утриманні об`єктів благоустрою сплачують фізичні особи, фізичні особи - підприємці та юридичні особи або уповноважені ними особи, які оформлюють дозвільні документи на встановлення (розміщення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.
Для укладення договору про сплату пайової участі суб`єкт господарювання звертається до Управління із заявою, до якої додається, зокрема, документ дозвільного характеру на розміщення тимчасової споруди, виданий до набрання чинності цим Тимчасовим порядком (у разі наявності).
У разі позитивних результатів розгляду документів із суб`єктом господарювання укладається договір про сплату пайової участі.
Після сплати суб`єктом господарювання 100% плати за договором про сплату пайової участі Управління оформлює довідку про функціональне призначення тимчасової споруди у вигляді додатка до договору про сплату пайової участі.
Відповідно до п. 4.8.1 Порядку № 56/5443 у разі повної сплати Пайової участі (внеску) в утриманні об`єктів благоустрою Управління видає підписану довідку про функціональне призначення тимчасової споруди.
Однак, листом від 22 жовтня 2004 року №049-08/8235 Головне управління економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської рад (КМДА) повідомлено позивача, що будівництво торгівельного павільйону на АДРЕСА_1 здійснено до внесення змін в Нормативи, затверджені рішенням Київради від 05 липня 2001 року, у зв`язку з чим пайові кошти його торгівельного павільйону не перераховуються.
В матеріалах справи також міститься договір оренди земельної ділянки від 27 травня 2015 року між Київською міської радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, згідно якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 28 грудня 2004 року за №1124/2534 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку. Договір укладено строком на 10 років.
Крім того, рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2016 троку №08/231-2016/пр. ОСОБА_1. продовжено строк оренди земельної ділянки 10 років. Рішенням Київської міської ради встановлено, що земельна ділянка надається позивачу в оренду для експлуатації та обслуговування торговельного павільйону на АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що позивачем надано докази сплати орендної плати за земельну ділянку.
Таким чином, доводи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо самовільного зайняття позивачем земельної ділянки на АДРЕСА_1 є безпідставними та необґрунтованими.
Стосовно посилань відповідача-1, що у зв`язку з відсутністю присвоєння торгівельному павільйону позивача поштової адреси, позивач не має права власності на вказаний об`єкт, то вони є необґрунтованими, оскільки поштова адреса присвоюється за клопотанням заявників, і законодавство України не пов`язує набуття чи припинення права власності з не присвоєнням об`єкту поштової адреси.
Окрім того, відповідно до п.20.2.2. Правил благоустрою міста Києва посадова особа контролюючого органу, яка під час перевірки об`єкта благоустрою виявила порушення вимог цих Правил, зобов`язана на винну особу скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але даний протокол не складався, та позивач не притягувався до адміністративної відповідальності.
Щодо посилань відповідачів на не порушення прав позивача у зв`язку з демонтажем належного йому торгівельного павільйону, оскільки позивач не мав свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт, то такі доводи є безпідставними з огляду на таке.
У листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" зазначається, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженого Міністерством комунального господарства УPCP 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року".
Згідно ЦК Української PCP 1963 року, який діяв на момент введення в експлуатацію торгівельного павільйону, належного позивачу, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, не залежало від державної реєстрації цього права.
Відповідно до ч. 4 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженими Наказом Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Як встановили суди попередніх інстанцій, належний позивачу торгівельний павільйон було побудовано з додержанням всіх вимог та відповідно до ЦК Української PCP 1963 року, що підтверджується, зокрема, актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічним висновком про стан несучих конструкцій та відповідність забудови архітектурно-будівельним нормам, дозволом на виконання будівельних робіт, договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на правах оренди) від 17 грудня 1996 року.
Отже, у позивача існувала вся необхідна документація, відповідно до законодавства, яке діяло на той час, що підтверджує право власності на торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, скаржником не доведено правомірність прийняття рішень та вчинення дій щодо демонтажу об`єкта - торговельного павільйону по АДРЕСА_1 .
Враховуючи все вищенаведене, суди дійшли правильних висновків відносно того, що позивачем не порушено норми чинного законодавства України, нежитлова споруда розміщена законно, на її будівництво наявна вся дозвільна документація, позивач не отримував оскарженого припису, то вказаний припис та доручення, прийняте на його підставі, в частині демонтажу павільйону у АДРЕСА_1, який належить позивачу, є протиправними та підлягають скасуванню та, як наслідок дії по проведенню демонтажу вказаної споруди є неправомірними.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд