ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 вересня 2021 року
справа № 826/9419/17
адміністративне провадження № К/9901/31658/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у складі колегії суддів Собківа Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.
у справі № 826/9419/17
за позовом Головного управління ДПС у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленсі Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Трейдінг"
про визнання договору недійсним, -
УСТАНОВИВ:
28 липня 2017 року Головне управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленсі Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Трейдінг", в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1, укладений між відповідачами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року адміністративний позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленсі Груп" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдінг".
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вирок суду, який набрав законної сили, підтверджує фіктивний характер діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленсі Груп" та умисел його керівника на здійснення фіктивного підприємництва. У зв`язку з вказаним, суд дійшов до висновку, що правочин, укладений між відповідачами, в розумінні вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, є недійсним, оскільки він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Головним управління ДФС у Київській області у даній справі не обґрунтовано з посиланням на належні та допустимі докази того, що вищевказаний правочин, а саме договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року №1501/1, не відповідає інтересам держави і суспільства. Позивачем не доведено в чому даний правочин порушує державні і суспільні інтереси, яку шкоду було завдано державі та умислу сторін даного правочину на вчинення його саме з протиправною метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Не погоджуючись із вказаним рішеннями суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся з касаційною скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Податковий орган, вважає рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушеннями норм матеріального та процесуального права, базується на однобічному інтерпретуванні судом обставин справи та вибірковому застосуванні ним норм законодавства України, без реального дослідження всіх обставин справи та наявних доказів в матеріалах справи, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, підставою для відкриття касаційного оскарження слугувало посилання податкового органу на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права в частині неврахування належних та достатніх доказів по справі.
Верховний Суд ухвалою від 15 вересня 2021 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 826/9419/17 витребував з суду першої інстанції.
23 вересня 2021 року справа № 826/9419/17 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив від відповідачів на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої та Перейти до повного тексту