ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа №640/32497/20
адміністративне провадження № К/9901/24556/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/32497/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва М.Колесніка про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1) та заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва М. Колесника (далі - відповідач 2), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність заступника начальника другого відділу організації процесуального керівництва М. Колесника в ненаданні обґрунтованої відповіді на заяви до Офісу Генерального прокурора згідно з відповіді з Офісу Генерального прокурора;
1.2. зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати обґрунтовану відповідь на заяви скеровані 10 грудня 2020 року за №091112-р-20.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а саме не додано до позовної заяви належним чином завірені копії додатків для суду та інших учасників справи, а також не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
3. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про усунення недоліків та направити таку заяву на адресу суду апеляційної інстанції з додаванням доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 270 грн або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.
4. На виконання вимог вказаної ухвали, апелянтом подано заяву, в якій просив звільнити позивача від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, посилаючись на судові рішення, якими його звільнено від сплати судового збору та зазначає, що вказаними рішеннями визнано його майновий стан тяжким.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року повернуто апелянту разом із доданими до скарги матеріалами на підставі частини другої статті 298 КАС України.
6. Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали цієї справи не містять відомостей про доходи позивача за 2020 рік та доказів неможливості сплати судового збору, як станом на момент звернення до суду з апеляційною скаргою, так і до винесення даної ухвали, а тому суд апеляційної інстанції не враховує правову оцінку надану обставинам щодо майнового стану позивача викладену в судових рішення на які посилається ОСОБА_1 та зазначає, що дані обставини підлягають доказуванню в загальному порядку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
7. 05 липня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що висуваючи вимогу про сплату судового збору у розмірі 2270 грн суд апеляційної інстанції створює для нього нездоланну перешкоду доступу до правосуддя. Зауважує, що на виконання ухвали про залишення без руху надано копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 640/418/20, якою визнано його майновий стан тяжким та звільнено від сплати судового збору. Наголошує на тому, що оскільки у справі № 640/418/20 його звільнено від сплати судового збору та визнано його майновий стан тяжким, то відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
9. 05 липня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Калашнікова О.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 вересня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи.
12. Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій.
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції, рішення яке переглядається, та аргументів учасників справи.
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.
14. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 30 серпня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною третьою статті 328 КАС України.
15. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
16. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R(81)7.
17. Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
18. Положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина шоста статті 296 КАС України).
19. Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
20. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
21. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
22. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
23. Отже, за змістом наведених норм, судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату.
24. При цьому, КАС України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
25. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
26. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19 та від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 і підстави для відступлення від них відсутні.
27. Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України, а саме скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору 2270 грн або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.
28. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від позивача надійшла заява, у якій апелянт просив звільнити позивача від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, посилаючись на судові рішення, якими його звільнено від сплати судового збору та зазначає, що вказаними рішеннями визнано його майновий стан тяжким. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року про відкриття спрощеного провадження у справі № 640/418/20 за позовом ОСОБА_1 до голови Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Вказаною ухвалою клопотання ОСОБА_1 задоволено та звільнено від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви.
29. Враховуючи, що зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року недоліки апеляційної скарги в наданий судом строк скаржником не усунуто, оскільки матеріали цієї справи не містять відомостей про доходи позивача за 2020 рік та доказів неможливості сплати судового збору, а також не врахування правової оцінки наданої обставинам щодо майнового стану позивача викладену в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 640/418/20 на яку посилається ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України.
30. Аналізуючи наведені обставини, необхідно вказати, що подана позивачем ухвала Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 640/418/20, яка на його думку підтверджує його матеріальний стан, не є такою з огляду на таке.
31. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
32. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
33. У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
34. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
35. З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
36. Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
37. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
38. Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.
39. Викладене спростовує доводи касаційної скарги щодо наявності у суду апеляційної інстанції обов`язку звільнити позивача від сплати судового збору.
40. При цьому, доказами незадовільного майнового стану можуть слугувати, зокрема, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
41. Аналогічний правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 13 лютого 2018 року у справі № 800/533/17.
42. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги надане позивачем судове рішення, яким його звільнено від сплати судового збору як документ, яким визнано його майновий стан тяжким за подання до суду апеляційної скарги у цій справі.
43. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків та повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
44. Оскільки матеріали апеляційної скарги не містили жодних документів та обставин, з якими норми Закону України "Про судовий збір" пов`язують право на пільгу щодо сплати судового збору та можливість звільнення від його сплати, то суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1, у зв`язку з неусуненням її недоліків.
45. Доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно не звільнив його від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідними обставинами та підтвердження належними доказами є обов`язком саме заявника, а приписами КАС України прямо закріплено, що якщо заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк, це є підставою для повернення апеляційної скарги.
46. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що ним допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали чи вчиненні процесуальних дій.
47. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
48. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка та під час розгляду справи суд не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
49. Оскільки висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, то касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.