ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2021 року
Київ
справа №200/10179/19-а
адміністративне провадження № К/9901/2880/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Буряк І.В. від 21.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В. від 24.12.2019
у справі № 200/10179/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень і зобовязання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду із позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - відповідач), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення їй виплати пенсії; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у листах від 15.04.2019 та 26.04.2019; зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії позивачці з 07.10.2009 відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини грошових доходів.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області в поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії за віком; зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком позивачці з 13.02.2019 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позовні вимоги за період з 07.10.2009 до 12.02.2019 залишено без розгляду. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 576,30 грн.
3. 24.01.2020 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 та змінити рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 в частині визначення строку, з якого має бути поновлена пенсія позивачці та зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
4. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.
5. 21.02.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення скасувати.
6. 26.06.2020 від представника позивача надійшло повідомлення про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №815/1226/18, яку просить врахувати при прийнятті рішення у даній справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перед виїздом за кордон проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
8. Позивачу з 02.03.1991 призначена пенсія за віком, про що свідчить посвідчення № НОМЕР_1 .
9. 23.12.2000 позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік у консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.
10. 06.03.2019 представник ОСОБА_1, діючи на підставі нотаріальної довіреності, направив відповідачу її особисту заяву про поновлення пенсії.
11. Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області листами від 15.04.2019 №5974/34-03/04, від 26.04.2019 №6789/34-03/03 представнику позивача повідомлено, що заяву позивача щодо поновлення пенсійних виплат розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Заява про призначення пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Крім цього, рекомендовано позивачу або її законному представнику звернутися особисто до управління з паспортом (або іншим документом, що засвідчує особу, місце проживання (реєстрації) та з необхідним пакетом документів, зазначених у постанові Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Позивачка в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач своїм рішенням про відмову у поновленні пенсії порушив її права та законні інтереси на належне пенсійне забезпечення. Дії відповідача щодо незаконної відмови в поновленні виплати пенсії є неправомірними і дискримінаційними та суперечать чинному законодавству.
13. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що починаючи з 2000 року, саме на відповідача у цій справі покладено обов`язок по зберіганню архівних пенсійних справ громадян, які повинні були бути передані органами праці та соціального захисту населення. Документи для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 подані її представником в установленому законодавством порядку. З дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Пенсія є щомісячним платежем, а тому порушення прав позивача у частині припинення виплати пенсії відбувалося щомісяця, починаючи з 01.09.2000, а відтак кожного разу при неотриманні пенсії позивач була обізнана про порушення свого права та мала змогу звернутись до суду за його захистом своєчасно. З заявою про поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача 06.02.2019, а з позовом до суду позивач звернувся 13.08.2019, відтак позовні вимоги за період з 07.10.2009 до 12.02.2019 підлягають залишенню без розгляду. Враховуючи, що рішення про відмову у поновленні виплати пенсії відповідачем не приймалось, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною відмови Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачці з 13.02.2019. Вимоги про зобов`язання здійснити виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів та проведенням індексації є передчасними.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
15. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині строку, з якого має бути поновлена виплата пенсії ОСОБА_1 . В обгрунтування своєї позиції зазначає, що суди помилково ототожнили строки, встановлені для поновлення пенсій, із строками, встановленими для подання позову до суду. До спірних правовідносин строк звернення до суду з відповідним позовом не застосовується. Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за наявності вини пенсійного органу поновлення виплати пенсії за минулий період відбувається без обмеження будь-яким строком. Застосування судами встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду під час прийняття до розгляду та/або вирішення питання задоволення вимог щодо стягнення/призначення/поновлення періодичних виплат є судовою помилкою, яка вже неодноразово виправлялася Верховним Судом. Пенсія позивачу мала бути відновлена з дати прийняття Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, а саме 07.10.2009.
16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що оскаржувані рішення судів ухвалені з порушенням норм процесуального права, оскільки листи управління від 15.04.2019 та 26.04.2019 були надані в порядку звернення громадян та не містять в собі рішення, оскільки заяви були розглянуті відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Окрім того, відповідачу не передавалась пенсійна справа позивача.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
18. Як вбачається зі змісту та вимог касаційної скарги, позивачка не згодна з рішеннями судів попередніх інстанцій в частинах, в яких позовні вимоги залишено без розгляду, а тому, зважаючи на положення статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень у цих межах.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
22. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
23. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
24. Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
25. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
26. Згідно із частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
27. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Порядок № 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
28. Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
29. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
30. Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
31. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.
32. При цьому законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області листами від 15.04.2019 №5974/34-03/04, від 26.04.2019 №6789/34-03/03 представнику позивача повідомлено, що заяву позивача щодо поновлення пенсійних виплат розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
34. Таким чином, відповідач, отримавши заяву позивача про поновлення виплати пенсії та копії доданих до заяви документів всупереч пункту 4.3 Порядку № 22-1, не прийняв відповідного процесуального рішення про поновлення/відмову у поновленні пенсії, а протиправно розглянув заяву у порядку Закону України "Про звернення громадян", чим порушив права та законні інтереси позивача.
35. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.06.2020 у справі №265/4170/17 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
36. Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
37. Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
38. Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправною відмови Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області в поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії за віком та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 13.02.2019 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не оскаржуються, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 до 12.02.2019 відповідно до вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1.
39. Водночас оскільки судами встановлено, що відповідачем процесуальне рішення про поновлення/відмову у поновленні пенсії позивачці не приймалось, тобто фактично заява ОСОБА_1 про поновлення пенсії по суті розглянутою не була, а тому суд зазначає, що в цьому випадку позивачем неналежним чином обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки Верховний Суд за встановлених у цій справі судами попередніх інстанцій обставин не має права втручатися в діяльність відповідача шляхом його зобов`язання поновити та виплачувати пенсію за період з 07.10.2009 до 12.02.2019 ОСОБА_1 у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (враховуючи, що в частині зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 13.02.2019 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються).
40. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
41. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
42. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
43. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
44. Зазначена стаття містить три окремі норми.
45. Перша - має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
46. Друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам: ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
47. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети: попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
48. Справа "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" (заяви № 7151/75 та № 7152/75) демонструє, що перед тим, як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, ЄСПЛ повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм: необхідно з`ясувати, чи можуть заявники скаржитися на втручання в це право і, якщо так, чи виправдане таке втручання (пункт 57).
49. ЄСПЛ виходить із того, що положення статті 1 Першого протоколу Конвенції містить три правила:
(а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном;
(б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним;
(в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.
50. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності.
51. Право на пенсію включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, при з`ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, ЄСПЛ повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можемо зробити висновок, що поняття "майно", як і "власність", має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати:
52. Згідно з пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі "Гайгузус проти Австрії" (заява № 17371/90), якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
53. Відповідно до пункту 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
54. Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
55. Враховуючи межі перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Конституції України (статті 25, 46), Закону №1058-IV та Порядку №22-1 щодо механізму прийняття рішення про поновлення пенсії в тій частині, яка є предметом касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, зважаючи на положення статей 350, 351 КАС України, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині залишення позову без розгляду та прийняття нового рішення у цій частині про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 345, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 в частині, в якій залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень і зобовязання вчинити дії за період з 07.10.2009 по 12.02.2019 включно, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково: зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, з урахуванням висновків суду. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень і зобовязання вчинити дії за період з 07.10.2009 по 12.02.2019 відмовити.
3. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.