ОКРЕМА ДУМКА
Судді Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В. М.
у справі № 9901/150/20 (провадження № 11-379заі20)за позовом
позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі.
Короткий виклад історії справи
12 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 13 травня 2020 року № 1247/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП відповідно до рішення цієї Дисциплінарної палати від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Васильківського міськрайонного суду Київської області.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення ВРП від 13 травня 2020 року за № 1247/0/15-20 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України є протиправним, оскільки зазначене рішення містить посилання на протиправне, на його думку, рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19; рішення прийнято з пропуском строку притягнення судді до відповідальності, передбаченого положенням частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII);
Крім того, позивач звертає увагу на те, що кримінальне провадження щодо нього № 1201710000001324 від 28 грудня 2017 року, та яке стало однією з причин його звільнення, було закрите за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що рішення ВРП від 13 травня 2020 року № 1247/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, але визнані судом встановленими. Вважає, що ВРП не врахувала закриття проти нього кримінальної справи за відсутністю складу злочину та не мотивувала свої рішення про звільнення.
За наслідками розгляду цієї апеляційної скарги Велика Палата Верховного Суду
01 вересня 2021 року прийняла постанову, якою залишила касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін.
Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, вказуючи на законність оскаржуваного рішення ВРП від 13 травня 2020 року №1247/0/15-20 та те, що зазначене рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла такого висновку. Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді було рішення ВРП від 30 січня 2020 року № 248/0/15-20, яким залишено без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2019 року № 1107/3дп/15-19 «Про притягнення судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». В оскаржуваному рішенні від 13 травня 2020 року №1247/0/15-20 зазначено, що ВРП при його прийнятті керувалася пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статтею 56 Закону № 1798-VIII та статтею 115 Закону № 1402-VIII.
Оцінюючи рішення ВРП від 13 травня 2020 року № 1247/0/15-20 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Проблемним питанням у цій справі є вмотивованість рішення ВРП від 13 травня 2020 року № 1247/0/15-20, про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Васильківського міськрайонного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Відповідно до статті 56 цього Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Пунктом 3 частини п`ятої статті 126 Конституції України як підставу для звільнення судді встановлено вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване, зокрема, з такої підстави: рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Згідно зі статтею 57 Закону № 1798-VIII оскарження рішення ВРП, про звільнення судді з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване, зокрема, з такої підстави: рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
З аналізу положень статей 52, 57 зазначеного Закону вбачається, що на ВРП покладається обов`язок навести мотиви, з яких вона дійшла певних висновків, та відповідні їм підстави я