УХВАЛА
27 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/274/21
Провадження № 11-418заі21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Гриців М.І. перевірив матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2021 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Судової влади України про визнання дій та зобов`язання вчинити певні дії, і
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року до Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Судової влади України, в якій позивач просить:
- зобов`язати Україну "страховий-ядерний фактичний, незворотної дії с/м заробіток визначений законодавством СРСР, державою СРСР за роботу в зоні ЧАЕС згідно з Наказом від 26 квітня 1986 року "На виконання спецзавдання уряду - КМ СРСР" вартістю 3652 рублів СРСР дорівнює до 5189 доларів США", вільно перевести у спеціальні права запозичення встановлені Міжнародним валютним фондом, за курсом Національного банку України, встановленому на день сплати, згідно із законодавства України і норм Міжнародного права;
- зобов`язати Україну виключно із фактичного, страхового-ядерного с/м заробітку 1986 року 3652 рублів СРСР дорівнює до 5189 доларів США, виключно у відсотка від ступеню втрати працездатності з 04 березня 1991 року - дня встановлення страхової ядерної інвалідності, здійснити повний контрольний перерахунок основної, довічної страхової державної пенсії без будь-яких обмежень страхового-ядерного права і страхових казначейських зобов`язань СРСР довічно;
- зобов`язати Україну виключно у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком здійснити призначення, нарахування та виплату додаткової пенсії за ядерну шкоду заподіяну життю і здоров`ю, з дня порушеного права 2000 року щомісячно, щорічно, без будь-яких обмежень права довічно;
- зобов`язати Україну з 1993 року щорічно виключно в розмірі 100 відсотків с/вартості санаторно-курортної путівки по Україні встановленої, "Профздравницею" України, виключно за 24-35 страхових днів, призначити, нарахувати та виплатити невиплачену з вини держави компенсацію за невикористану санаторно-курортну путівку через інвалідність першої групи та тяжкий стан здоров`я, відмову держави від такої виплати. Вартість санаторно-курортної путівки на день сплати за 28 років;
- зобов`язати Україну виключно у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат призначити, нарахувати, перерахувати, виплатити щорічну, довічну одноразову допомогу на оздоровлення з 1993 року невиплачену з вини України, як особі з інвалідністю "Ч" першої групи з вини держави;
- зобов`язати Україну забезпечити правом на соціальний захист, медичний захист, безоплатні обстеження і лікування згідно зі страховим правома, яке відсутнє в Україні з вини України;
- зобов`язати Україну, яка вчинила: шахрайство, оману, аферу, злочин проти людяності - геноцид в Україні, борг з 04 березня 1991 року, згідно із заявленого страхового-ядерного права і страхових казначейських зобов`язань СРСР, який накопився з вини України, відповідно до припису статті 230 ЦК України. Виплатити у подвійному розмірі, без будь-яких обмежень права;
- зобов`язати Україну на всю суму боргу з вини України з 04 березня 1991 року щорічно нарахувати 3% річних згідно з борговими зобовязаннями та на загальну пеню в розмірі 120% від найвищої облікової ставки Національного банку України на день сплати боргу, без будь-яких обмежень страхового ядерного права довічно;
- зобов`язати Україну відновити незворотню, непорушну, особливу спеціальну норму і дію Закону УРСР-України №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до редакції Закону 1991-2006 років;
- зобов`язати Україну відшкодувати страхову моральну шкоду заподіяну життю і здоров`ю, особистим немайновим благам вартістю 10 000 000 доларів США в строк до 1 місяця;
- зобов`язати Україну оцінити майнову шкоду та інші розходи від 100 000 гривень;
- зобов`язати Україну діяти виключно лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху через її невідповідність вимогам, встановлених статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду ухвалою від 06 вересня 2021 року позовну заяву залишив без руху та надав десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду нової позовної заяви за кількістю учасників справи із уточненням позивачів та, у разі зазначення відповідачами організацій, зазначити відомості, передбачені пунктом другим частини п`ятої статті 160 КАС України, уточненням змісту позовних вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Той самий суд ухвалою від 06 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернув позивачу, оскільки останній не усунув недоліків позовної заяви та не надсилав жодних клопотань та/або заяв на адресу суду.
ОСОБА_1 не погодився із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 06 вересня 2021 року і подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій порушує питання про скасування цієї ухвали як неправосудної.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Правила статті 296 КАС України встановлюють форму та зміст апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Усупереч вимогам наведеної норми скаржником не зазначено, які докази та/або обставини неповно чи неправильно були встановлені і досліджені судом першої інстанції, та в чому полягає неправильне застосування норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Описані обставини унеможливлюють прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 про перегляд судового рішення до усунення зазначених недоліків (недоробків).
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ураховуючи наведене та відповідно до вимог частини другої статті 298 та статті 169 КАСУкраїни, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків.
Апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 169КАСУкраїни).
Керуючись статтею 296, частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Великої Палати Верховного Суду