Ухвала
17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 757/42049/18-к
провадження № 13-141зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М.,
Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року за виключними обставинами і
встановила:
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 27 серпня 2018 року задовольнив клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України (далі - слідчого) Іжука Р.Б. про тимчасовий доступ до речей та документів, що знаходяться у володінні оператора телекомунікацій ПрАТ "Київстар", а саме до відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з абонентського номера, яким користується журналіст ОСОБА_1 за період з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року включно.
Апеляційний суд міста Києва 18 вересня 2018 року зазначене судове рішення скасував та постановив нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Іжука Р.Б. про тимчасовий доступ до речей і документів задовольнив частково, визначивши межі базових станцій оператора та азимуту до них.
01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Седлецька проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 42634/18) ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), а саме втручання у права заявниці у зв`язку з наданим судами доступом до інформації щодо вхідних і вихідних з`єднань з її мобільного телефону, яке не було "необхідним у демократичному суспільстві".
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року, у яких просила скасувати оскаржені судові рішення та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів.
Зазначена заява через недотримання її автором вимог ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою від 26 серпня 2021 року була залишена без руху з наданням строку для усунення допущених недоліків.
На виконання вказаної ухвали до Великої Палати надійшла нова заява ОСОБА_1
у якій вона, посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, просить скасувати оскаржені рішення та постановити нову ухвалу, або ж справу направити на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виключною обставиною перегляду судових рішень, що набрали законної сили є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
При цьому, системне тлумачення положень глави 34 КПК дає підстави для висновку про те, що перегляд за нововиявленими та виключними обставинами є екстраординарною процедурою перегляду, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку встановлені виключні обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення. Таким чином, обов`язок відкрити провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами виникає в суду за умови, що рішення є предметом такого перегляду.
Як убачається з матеріалів за заявою, оскарженими судовими рішеннями вирішувалось питання про надання тимчасового доступу до речей і документів, тобто, за своєю суттю, вони є процедурними та не стосуються суті обвинувачення.
При цьому, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року була скасована апеляційним судом і втратила законну силу, а ухвала апеляційного суду від 18 вересня 2018 року вичерпала свою дію, оскільки мала строковий характер, а саме до 27 вересня 2018 року, про що зазначено в її резолютивній частині.
Оскаржені судові рішення не є предметом перегляду за виключними обставинами, про наявність яких стверджує ОСОБА_1, а формальне їх скасування, про що просить заявниця, не може забезпечити відновлення її прав та попереднього юридичного стану в якому вона перебувала до порушення Україною міжнародних зобов`язань за ст. 10 Конвенції. Така позиція відповідаєвисновкам Великої Палати, викладеним в ухвалі від 26 серпня 2021 року (провадження № 13-150зво21).
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади.
За завдану порушенням Конвенції моральну шкоду ЄСПЛ присудив заявниці справедливу сатисфакцію у розмірі 4500 євро.
З огляду на викладене відсутні правові підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд оскаржених судових рішень за виключними обставинами, а заява з усіма доданими матеріалами підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата