Постанова
іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 1/1312/382/12
провадження № 51-1205 ск 21
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Єремейчук С. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2020 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання про перевірку судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року(далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.
Проте наведених вимог процесуального закону засудженим не дотримано.
Також, як визначено п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року касаційна скарга повинна містити вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування оскаржуваного рішення касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК 1960 року.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі не покликається на порушення вимог закону, передбачених ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року та не конкретизує яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальну справу щодо нього, та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого рішення, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваного рішення, відповідно до норм вказаної статті.
Натомість засуджений посилається на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статей 368-369 КПК 1960 року вказані обставини є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.
Також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст. 396 КПК 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.
Частиною 1 ст. 396 КПК 1960 року передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу. Проте, зазначені в касаційній скарзі вимоги засудженого не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону і суперечить одна одній.
Також, касаційна скарга засудженого містить істотні суперечності, оскільки як вбачається з її змісту він не погоджується з ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2020 року, в прохальній частині скарги висловлює думку з приводу скасування даного рішення, проте в ступній частині касаційної скарги зазначає, що ним подається касаційна скарга й на вирок суду першої інстанції, що в свою чергу позбавляє суд касаційної інстанції можливості встановити дійсний предмет касаційного розгляду. В зв`язку з цим, засудженому необхідно уточнити у касаційній скарзі судове рішення, яке ним дійсно оскаржується до касаційного суду.
Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.
У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя