Постанова
Іменем України
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 604/530/19
провадження № 61-4941св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Підволочиська селищна рада, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року у складі судді Сташківа Н. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати рішення Супранівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської областівід 13 вересня 2015 року № 242, рішення Підволочиської селищної ради від 06 березня 2019 року № 3135 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 6124688000:02:001:0219, за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що вінпроживає на АДРЕСА_2 . Домоволодіння на зазначеній земельній ділянці знаходиться у кінці вулиці і є тупиковим. Єдиним можливим варіантом проходу та проїзду до його будинку завжди була АДРЕСА_2, яка біля його обійстя закінчується тупиковим заїздом для розвороту автомобілів. Поруч із його будинком знаходиться домоволодіння ОСОБА_2, з якою неодноразово виникали спори щодо використання прилеглої до них території орієнтовною площею 0,02 га. Вважає, що ОСОБА_2, неправильно розтлумачивши зміст окремих актів сільської ради, помилково стверджує, що зазначена ділянка була передана їй у користування і вона використовує її для особистих потреб у спосіб, який унеможливлює використання цієї частини вулиці за призначенням, зокрема, для проходу та проїзду до його подвір`я. Вважає, що Підволочиська селищна рада вчиняє дії, які завдають шкоди його законним правам та інтересам, у приватних інтересах ОСОБА_2 . Зокрема, рішенням Супранівської сільської ради від 13 вересня 2015 року № 242 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . На замовлення ОСОБА_2 проєктна організація у 2019 році розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,12 га. Рішенням Підволочиської селищної ради від 06 березня 2019 року № 3135 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № 1 площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 6124688000:02:001:0219. Пунктом 5 рішення рекомендовано ОСОБА_2 виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на АДРЕСА_1, та укласти договір безоплатного сервітуту. 19 березня 2019 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку.
На його думку, зазначені рішення органу місцевого самоврядування прийняті всупереч вимогам земельного законодавства і порушують його права та інтереси. Зокрема, органу, який приймав спірні рішення, необхідно було з`ясувати, чи був акт індивідуально-правової дії, який наділяв відповідачку правом власності чи користування земельною ділянкою. Також вважає, що орган місцевого самоврядування не дотримався вимог земельного законодавства при вчиненні дій щодо затвердження розробленої документації із землеустрою, оскільки передано у приватну власність землі загального користування населеного пункту. Крім того, в матеріалах технічної документації міститься акт приймання-передачі межових знаків, який не містить його підпису як суміжного землекористувача
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Підволочиський районний суд Тернопільської області рішенням від 26 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що виділена частина земельної ділянки ОСОБА_2 порушує його право власності, йому чиняться перешкоди щодо проходу, проїзду чи іншим чином порушуються права чи законні інтереси. Крім того, ОСОБА_1 у разі необхідності проїзду великогабаритних транспортних засобів частиною земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2, не позбавлений права звернутись до неї та ініціювати встановлення сервітуту, що саме пособі не буде порушувати його законних прав та інтересів.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Тернопільський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2020 року рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з необґрунтованості посилань ОСОБА_1 на те, що переданням спірної земельної ділянки із земель загального користування порушено його права. В матеріалах справи немає належних та допустимих доказів того, що частина земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 6124688000:02:001:0219 належить до земель загального користування населеного пункту. Крім того, на час прийняття оспорюваного рішення Супранівської сільської ради від 13 вересня 2015 року № 242 не було жодного документа, який би підтверджував факт існування спільного заїзду між домоволодіннями на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки рішення щодо встановлення спільного заїзду були скасовані постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року і ухвалитинове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 554/4857/16 та постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 441/1694/15-ц, від 24 січня 2019 року у справі № 742/2232/16-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 341/219/19, від 15 травня 2019 року у справі № 459/3086/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували та не надали оцінки постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі № 9104/180235/12, якою скасовано рішення Супранівської сільської ради від 06 квітня 2012 року № 80 та встановлено факт відсутності у ОСОБА_2 статусу землекористувача на спірну земельну ділянку. Суди не взяли до уваги, що обґрунтованість доводів позивача про незаконне надання дозволу ОСОБА_2 та затвердження технічної документації щодо встановлення меж в натурі на місцевості також підтверджується актом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській областівід 19 квітня 2019 року, згідно з яким у власності чи користуванні ОСОБА_2 не перебувала присадибна земельна ділянка площею 0,12 га, а лише обліковувалась ділянка площею 0,10 га без ідентифікації адреси та цільового призначення. За таких обставин приймати рішення щодо поновлення меж такої земельної ділянки не було підстав. Також суди не надали правової оцінки рішенню Підволочиської селищної ради від 22 серпня 2016 року № 621 "Про внесення змін в земельно-кадастрову книгу села Супранівка". При цьому безпідставними є посилання апеляційного суду на облікову карту погосподарського обліку та журнал реєстрації земель, оскільки вони є неналежними доказами у справі.
Підтвердженням існування дороги на земельній ділянці, яка передана у приватну власність ОСОБА_2, є: план-схема, що міститься в складі технічної документації із землеустрою, виконаної на замовлення ОСОБА_2 проєктною організацією; затверджений перелік обмежень щодо використання спірної земельної ділянки серед яких проєктна організація виявила можливість встановлення земельного сервітуту щодо проходу та проїзду; акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 квітня 2019 року № 263-ДК/352/АП/09/01-19, проведеної Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області згідно із яким встановлено існування на спірній земельній ділянці проїзду до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; рішення Підволочиської селищної ради від 06 березня 2019 року № 3135,пунктом 5 якого рекомендовано ОСОБА_2 виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на АДРЕСА_1 (право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прогону худоби за наявним шляхом до будинковолодіння на АДРЕСА_2 ); кадастровий план земельної ділянки за 2012 рік, затвердженим сільським головою Супранівської сільської ради, заступником Управління Держкомзему у Піволочиському районі, у якому нанесено під умовним позначення "2" - землі загального користування Супранівської сільської ради ділянку площею 0,0201 га.
Таким чином, згідно із земельною документацією була передбачена дорога, яка перебувала у розпорядженні Супранівеької сільської ради станом на 2012 рік. Однак суди не взяли до уваги того, що земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_2 площею 0,12 га, не перебувала у її користуванні, що забороняло органу місцевого самоврядування давати дозвіл на розроблення технічної документації.
Помилковими є твердження судів про ненадання доказів на підтвердження порушення його прав виділенням ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,02 га, оскільки суди, посилаючись на те, що позивач може звернутися до відповідача з ініціативою щодо встановлення земельного сервітуту, констатували порушення прав ОСОБА_1 у вигляді обмеження проїзду до його домоволодіння.
У квітні 2021 року Підволочиська селищна рада та представник ОСОБА_2 - адвокат Колцуняк Ю. В. подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначили, що, передаючи земельну ділянку у власність ОСОБА_2, Підволочиська селищна рада діяла в межах наданих їй повноважень.
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про спростування доводів Підволочиської селищної ради, наведених у відзиві на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 квітня 2021 року справа № 604/530/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Супранівської сільської ради від 06 червня 1995 року № 66 "Про приватизацію земельних ділянок жителів сіл сільської ради" вирішено дозволити ОСОБА_2 приватизувати земельну ділянку площею 0,26 га, яка знаходяться за тракторною бригадою, а 0,12 га залишено в користуванні.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Супранівської сільської ради народних депутатів від 13 листопада 1992 року "Про розгляд заяв до виконкому" та рішення Супранівської сільської ради від 15 червня 2012 року "Про визнання спірної земельної ділянки на АДРЕСА_2 землями загального користування". Підставою для скасування зазначеного рішення стало те, що орган місцевого самоврядування всупереч статті 19 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про встановлення спільного проїзду розглянув на пленарному засіданні Супранівської сільської ради, а не на пленарному засіданні її виконавчого комітету.
Згідно із земельно-кадастровою книгою села Супранівка за ОСОБА_2 рахувалась земельна ділянка площею 0,12 га.
Рішенням Супранівської сільської ради від 13 вересня 2015 року № 242 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 . Пунктом 2 вказаного рішення рекомендовано ОСОБА_2 звернутись до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації.
На замовлення ОСОБА_2 проєктна організація у 2019 році розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,12 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 . При розробленні вказаної документації інженер-землевпорядник встановив обмеження щодо використання зазначеної земельної ділянки, а саме земельний сервітут площею 0,0119 га по її частині, на якій знаходиться проїзний шлях.
Рішенням Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 06 березня 2019 року № 3135 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості загальною площею 1,0100 га, з них: ділянка № 1 площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6124688000:02:001:0219 на АДРЕСА_1 площею 0,1600 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6124688000:02:001:0220 в селі Супранівка, ділянка № 3 площею 0,7300 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6124688000:02:002:0005 в селі Супранівка, та передано вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_2 .
Пунктом 5 вказаного рішення, рекомендовано ОСОБА_2 виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прогону худоби по наявному шляху до будинковолодіння на АДРЕСА_2 ), та укласти договір безоплатного сервітуту.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 березня 2019 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 6124688000:02:001:0219.
З довідкиПідволочиської селищної ради від 05 липня 2016 року № 5035 відомо, що станом на 01 січня 2004 року у ОСОБА_2 перебувала у користуванні земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,12 га. Крім того, сільська рада зазначила, що у земельно-кадастровій (шнуровій) книзі погосподарського обліку є записи, що за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка загальною площею 0,12 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та 0,26 га для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у записах книги погосподарського обліку є записи про наявність у ОСОБА_2 житлового будинку, господарських будівель та споруд, 1950 рік забудови.
Суд дослідив акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при встановленні меж земельної ділянки в натурі, а також акт погодження меж земельної ділянки площею 0,12 га на АДРЕСА_2, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 з 04 жовтня 2017 року.
Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 19 квітня 2019 року встановлено, що рішення Супранівської сільської ради від 11 жовтня 2015 року № 248 прийняте з порушенням статей 12; 141; 142; 143; 149 ЗК України. Рішення Підволочиської селищної ради від 06 березня 2019 року № 3135 прийняте з порушенням статей 12, 116 ЗК України. Підставами такого висновку стала постанова про закриття кримінального провадження та покази свідків про те, що за ОСОБА_2 обліковувалась земельна ділянка площею 0,10 га, а не 0,12 га.