Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 333/4233/20
провадження № 61-19263св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - директор комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради Паталах Федір Васильович,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 (особа, стосовно якої вирішується питання про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку), ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2020 року в складі судді Михайлової А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І.В., Кримської О.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
04 серпня 2020 року директор комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради (надалі - КНП "ОКЗНПД" ЗОР) Паталах Ф. В. звернувся до суду із заявою, в якій просив вирішити питання про госпіталізацію у психіатричну лікарню у примусовому порядку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебуває під наглядом психіатра з 2000 року з приводу наявності у неї відповідної психічної хвороби. Неодноразово (більш 20 разів) вона лікувалась стаціонарно з відповідною симптоматикою. В останні роки її госпіталізації стали частіші - декілька разів на рік; вона неодноразово госпіталізувалася в примусовому порядку; є особою з інвалідністю II групи за психічним захворюванням. У зв`язку з повною відсутністю критики до хвороби амбулаторно лікування не приймає. Остання її виписка з лікарні - 14 квітня 2020 року.
Згідно із заявою матері ОСОБА_2, її дочка ОСОБА_1 "три дні поспіль не приймає їжу, так як вважає, що вона підмішує нейролептики, не спить ночами, відмовляється приймати лікування, призначене лікарем, агресивна, тягнула за волосся, шкрябалась, виказувала погрози на її адресу - нагодувати нейролептиками, знищити, розірвати; виганяє матір з квартири, вважає, що вона не її мати, наполягає на генетичній експертизі, каже, що вона зберігає героїн у холодильнику, займається наркобізнесом".
Мати викликала бригаду швидкої медичної допомоги та 04 серпня 2020 року о 02-30 год ОСОБА_1 доставлена в приймальне відділення КНП "ОКЗНПД" ЗОР, де була оглянута черговим лікарем-психіатром приймального відділення, який кваліфікував стан, як загострення тяжкого психічного розладу з агресивними тенденціями. Госпіталізована у примусовому порядку як особа, яка виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих.
04 серпня 2020 року о 12-00 год оглянута комісією лікарів-психіатрів КНП "ОКЗНПД" ЗОР, яка дійшла висновку, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним розладом. Параноїдний синдром, агресивні дії на адресу матері. Враховуючи реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку до оточуючих, внаслідок тяжкого психічного розладу, та згідно зі статтями 14, 22 Закону України "Про психіатричну допомогу" примусова госпіталізація доцільна. Лікування можливе тільки в умовах закладу з надання психіатричної допомоги.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2020 року заяву директора КНП "ОКЗНПД" ЗОР - Паталаха Ф. В. задоволено.
Госпіталізовано у примусовому порядку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, до психіатричного закладу - комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, будинок № 10-А.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновком комісії лікарів-психіатрів від 04 серпня 2020 року встановлено наявність у ОСОБА_1 відповідного розладу здоров`я, агресивні дії на адресу матері. Враховуючи реальні наміри ОСОБА_1 вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку до оточуючих, внаслідок тяжкого психічного розладу суд вважав, що примусова госпіталізація доцільна, оскільки лікування можливе тільки в умовах закладу з надання психіатричної допомоги.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для задоволення заяви директора КНП "ОКЗНД" ЗОР - Паталаха Ф. В. про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1 в стаціонарних умовах, так як остання внаслідок тяжкого психічного розладу виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку до оточуючих, зокрема, її матері ОСОБА_2 . Дані обставини підтверджуються висновком комісії лікарів-психіатрів КНП "ОКЗНПД" ЗОР від 04 серпня 2020 року, виписним епікризом КНП "ОКЗНПД" ЗОР щодо ОСОБА_1 за період з 04 серпня 2020 року до 09 вересня 2020 року, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2020 року в справі № 333/5537/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня
2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня
2020 року.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить суд касаційної інстанції скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух в справі в суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу № 333/4233/20 призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку наявним у справі доказам. Вважає, що заявник не надав суду достатніх доказів для задоволення заяви про примусову госпіталізацію, зокрема, відсутні докази про те, що ОСОБА_1 становить реальну небезпеку для себе та оточуючих. У справі відсутня заява ОСОБА_2 на примусову госпіталізацію її дочки ОСОБА_1 . Висновок комісії лікарів-психіатрів щодо ОСОБА_1, складений 04 серпня 2020 року не відповідає Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 104/о "Висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № ___", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 28 липня 2014 року № 527. Судом апеляційної інстанції ухвалено незаконне рішення, оскільки ним було застосовано норма права без врахування висновку Верховного Суду про їх застосування, викладеного у постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 552/5273/18. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників
12 лютого 2021 року директор КНП "ОКЗНПД" ЗОР - Паталах Ф. В. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
22 лютого 2021 року Запорізька обласна прокуратура надіслала відзив на касаційну скаргу, просивши суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У висновку комісії лікарів-психіатрів КНП "ОКЗНПД" ЗОР, складеного 04 серпня 2020 року о 12-00 год, зазначено, що ОСОБА_1 перебуває під наглядом психіатра з 2000 року з приводу наявності у неї відповідної психічної хвороби. Неодноразово (більш 20 разів) вона лікувалась стаціонарно з відповідною симптоматикою. В останні роки її госпіталізації стали частіші - декілька разів на рік; вона неодноразово госпіталізувалася в примусовому порядку; є особою з інвалідністю II групи за психічним захворюванням. У зв`язку з повною відсутності критики до хвороби амбулаторно лікування не приймає. Остання її виписка з лікарні - 14 квітня 2020 року.
Згідно із заявою матері ОСОБА_2, її дочка ОСОБА_1 "три дні поспіль не приймає їжу, так як вважає, що вона підмішує нейролептики, не спить ночами, відмовляється приймати лікування, призначене лікарем, агресивна, тягнула за волосся, шкрябалась, виказувала погрози на її адресу - нагодувати нейролептиками, знищити, розірвати; виганяє матір з квартири, вважає, що вона не її мати, наполягає на генетичній експертизі, каже, що вона зберігає героїн у холодильнику, займається наркобізнесом".
Мати викликала бригаду швидкої медичної допомоги та 04 серпня 2020 року о 02-30 год ОСОБА_1 доставлена в приймальне відділення КНП "ОКЗНПД" ЗОР, де була оглянута черговим лікарем-психіатром приймального відділення, який кваліфікував стан, як загострення тяжкого психічного розладу з агресивними тенденціями. Госпіталізована у примусовому порядку як особа, яка виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих.
04 серпня 2020 року о 12-00 год оглянута комісією лікарів-психіатрів КНП "ОКЗНПД" ЗОР, яка дійшла висновку, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним розладом. Параноїдний синдром, агресивні дії на адресу матері. Враховуючи реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку до оточуючих, внаслідок тяжкого психічного розладу, та згідно зі статтями 14, 22 Закону України "Про психіатричну допомогу" примусова госпіталізація доцільна. Лікування можливе тільки в умовах закладу з надання психіатричної допомоги.
У виписному епікризі КНП "ОКЗНПД" ЗОР щодо ОСОБА_1 за період з 04 серпня 2020 року до 09 вересня 2020 року указано, зокрема, що: ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи за психічним захворюванням, з відповідним діагнозом; вперше змінилася в поведінці в 1998 році, надалі неодноразово, більше 20 разів лікувалася стаціонарно, захворювання протікає безперервно, часто буває агресивною по відношенню до матері, звинувачує матір у тому, що вона "підсипає якийсь білий порошок їй у їжу", має реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, зокрема, її матері ОСОБА_2 .
У рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2020 року в справі № 333/5537/20 за заявою директора КНП "ОКЗНПД" ЗОР Паталаха Ф. В. про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1, на підставі якого остання перебуває на примусового лікуванні під час розгляду цієї справи апеляційним судом, встановлено наявність підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_1, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України зазначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.