Постанова
Іменем України
27 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 206/7298/16-ц
провадження № 61-22011св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Дніпровська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2019 року у складі судді Маштака К. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування реєстрації права власності та визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що матері та бабі позивачів - ОСОБА_5 на праві власності належало 55/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . В цілому зазначене домоволодіння складалось
з житлового будинку загальною площею 119,6 кв. м, житловою площею 84,4 кв. м, а також господарських будівель та споруд.
Відповідач був власником 45/100 часток спірного домоволодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 55/100 часток зазначеного домоволодіння. Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_2 . Для оформлення своїх спадкових прав спадкоємці звернулися до державної нотаріальної контори, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було проведено зміну часток та перереєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а співвласнику ОСОБА_3 належить 60/100 частин будинку. Водночас спадкодавцю згідно з правовстановлюючим документом та довідкою БТІ належить 55/100 частин цього житлового будинку.
Під час розгляду справи позивачі з`ясували, що відповідач ОСОБА_3 незаконно, на їх думку, зареєстрував своє право власності на 60/100 частин спірного домоволодіння на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17 вересня 2013 року № ДП 142133600078, реєстрацію якої скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року. Позивачі вважають, що законних підстав для реєстрації права власності відповідача ОСОБА_3 на 60/100 частин спірного домоволодіння немає, оскільки реконструкція належної відповідачу ОСОБА_3 частини домоволодіння була проведена незаконно, добудова, здійснена без дозволу компетентних органів та згоди співвласника, є самочинною.
З огляду на викладене та з урахуванням уточнення позовних вимог
ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили:
скасувати реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_7 на 60/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, індексний номер: 29485309 від 29 квітня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914929712101;
визнати за ними право власності на 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом, за кожним по 55/200 частин домоволодіння.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня
2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 60/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 квітня
2016 року, індексний номер 29485309, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914929712101.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яке в цілому складається з житлового будинку А-1 загальною площею 119,6 кв. м, житловою площею 84,4 кв. м, а також господарських будівель та споруд: гаражів - Б, И, убиралень - В, Г, душу - З, літньої кухні - Д, сараїв - Є, М, навісів - Ж, К, Л, зливної ями - Н, № 1, 4 - водоколонки, № 2, 3, 5 - 12 огорожі, № 13 - ганку, за кожним по 55/200 часток.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Таким чином, ЦК України встановлює особливі правила стосовно правової долі добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди. Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частина друга статті 331 ЦК); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно домовленості між собою (частина друга статті 358 ЦК).
Відповідно до Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку; надбудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа житлового будинку шляхом улаштування над його верхнім поверхом одного або декількох додаткових поверхів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для зміни розміру частки нерухомого майна, після проведення відповідачем реконструкції, шляхом побудови мансардного поверху, відсутні, тому вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд вказав, що право власності в порядку спадкування за законом судом визнається за позивачами виключно в межах спадкової маси, розмір якої було встановлено під час розгляду цієї справи, та в межах заявлених вимог,
а саме: на 55/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яке в цілому складається
з житлового будинку А-1 загальною площею 119,6 кв. м, житловою площею
84,4 кв. м, а також господарських будівель та споруд: гаражів - Б, И, убиралень - В, Г, душу - З, літньої кухні - Д, сараїв - Є, М, навісів - Ж, К, Л, зливної ями - Н,
№ 1, 4 - водоколонки, № 2, 3, 5 - 12 огорожі, № 13 - ганку, за кожним позивачем по 55/200 часток.
Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, зазначив, що позивачі є спадкоємцями спадкової маси, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме: 55/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, разом із господарськими будівлями та спорудами. Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів в частині визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом на 55/100 частин спірного домоволодіння, що є спадковою масою, після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за кожним по 55/200 часток.
Суд апеляційної інстанції вважав, що підстави для зміни розміру частки нерухомого майна, після проведення відповідачем реконструкції, шляхом побудови мансардного поверху, відсутні, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на 60/100 часток спірного домоволодіння, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 квітня 2016 року, індексний номер 29485309, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914929712101.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що новостворений об`єкт, який побудовано відповідачем (мансардний поверх), створення якого призвело до збільшення загальної та житлової площі спірного будинку, є самочинним будівництвом. В той же час, самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти, не є об`єктами права власності (стаття 376 ЦК України). Таким чином, на переконання апеляційного суду, відповідач своїми діями чинить перешкоди позивачам
у реалізації їх прав щодо успадкування та отримання відповідних свідоцтв про право на спадщину, а підстави для зміни розміру частки нерухомого майна, після проведення відповідачем реконструкції шляхом побудови мансардного поверху, відсутні.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року представник ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити
у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги про скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на належну йому частину домоволодіння, керувався частиною четвертою статті 357 ЦК України. Проте вказана норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки регулює правовідносини зі зведення прибудови чи добудови без отримання згоди інших співвласників. Останнім законним власником іншої частки спірного домоволодіння була ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Осіб, які проживали з нею та відповідно до частини третьої статті 1268 ЦПК України прийняли спадщину не було. На даний час в реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на 55/100 частин спірного домоволодіння зареєстровано за померлою ОСОБА_5 . Поліпшення своєї частини домоволодіння ОСОБА_3 проводив протягом 2015-2016 років. Таким чином, незважаючи на всі заходи, вжиті відповідачем, які були спрямовані на встановлення інших власників майна та отримання їх згоди на проведення поліпшення своєї частки домоволодіння не дали результату.
На думку відповідача, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма частини третьої статті 357 ЦК України. Він не міг отримати згоду іншого (інших) співвласника у зв`язку із його відсутністю, а порядок використання спільного майна при здійсненні ним поліпшень порушено не було, оскільки спірне домоволодіння фактично поділене між співвласниками, має окремі входи та становить собою дві різні квартири, які знаходяться в одному будинку. Ці обставини суд апеляційної інстанції проігнорував, жодної оцінки в оскарженому рішенні їм не надав.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що право власності відповідача на спірне домоволодіння зареєстровано на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17 вересня 2013 року
№ ДП 142133600078. Оскільки вказана декларація скасована постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, то і право власності ОСОБА_3 також підлягає скасуванню. Разом з цим, зареєструвавши оскаржувану декларацію, органи ДАБІ діяли як суб`єкт владних повноважень та відповідно до покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави його введення в експлуатацію, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Набуттю права на нерухоме майно слугувала та передувала активна участь в такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони уповноважені контролювати, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт. Враховуючи, що право власності на частину домоволодіння було набуте ОСОБА_3 у результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за дотримання цих процедур не може покладатися на відповідача, який розраховував на їх належність та легітимність.
Відповідач наголошував, що після реєстрації права власності на об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, що виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення. Аналогічна висновок викладено Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі
№ 465/1461/16-а.
Крім того, право власності ОСОБА_3 на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Крім того, цією ж ухвалою в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення суду першої інстанції відмовлено.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.