Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 683/832/18
провадження № 61-20597св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" (далі - ТОВ "Енселко Агро") про розірвання договору оренди землі.
Позов мотивований тим, що він набув в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,6428 га, кадастровий номер земельної ділянки 6824281700:04:028:0030, що розташована на території Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району, Хмельницької області. Оскільки вказана земельна ділянка належить йому на праві приватної власності, він має намір укласти договір про її оренду те передати в користування інших осіб.
Після отримання спадщини йому стало відомо про наявність договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2011 року з кадастровим номером 6824281700:04:028:0030, який укладений між спадкодавцем ОСОБА_4 та ТОВ "Енселко Агро" строком на 10 років.
При цьому, посилався позивач, що відповідач належним чином не виконує умови договору оренди, оскільки систематично не сплачує орендну плату, тому він бажає повернути земельну ділянку з користування орендаря.
Також позивач зазначав, що товариство в добровільному порядку не бажає розірвати договір оренди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 3,6428 гектара, кадастровий номер 6824281700:04:028:0030, укладений між ОСОБА_4 та ТзОВ "Енселко Агро", 20 січня 2011 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено систематична несплата з вини орендаря орендодавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 орендної плати за договором оренди земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Енселко Агро" задоволено.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ТОВ "Енселко Агро" про розірвання договору оренди землі відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем доведено сплату орендної плати ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки від 10 січня 2011 року, а позивачем в свою чергу, не доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату орендарем орендодавцю, яка відповідно до норм ст. 141 Земельного кодексу України є обов`язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки. При цьому навіть, якщо вважати, що в 2014 році позивачу було несплачено орендну плату з 2012-2014 роки, то і в даному випадку відсутня систематичність (послідовно неодноразова) несплата орендарем орендодавцю, так як ОСОБА_2 повідомив відповідача, що він є правонаступником ОСОБА_4 лише в 2014 році і саме з цього часу у орендаря виник обов`язок по виплаті орендної плати спадкоємцю ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Старокостянтинівського районного суду від 28 березня 2019 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання ним зобов`язань по сплаті орендної плати саме у відповідності до умов, встановлених спірним договором. Суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки несплаті відповідачем орендної плати у період з 2012 року до 2018 року, що відповідно є систематичною несплатою орендної плати, тому, відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України наявні підстави для припинення права користування земельною ділянкою.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ТОВ "Енселко Агро" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 рокубез змін.
Відзив мотивований тим, що орендодавець не звертався із заявою про вибір форми виплати йому орендної плати із зрозумілих причин (смерть орендодавця), а спадкоємець жодним чином не виявив свою присутність, сторонами не було узгоджено форми, в якій орендар мав сплатити орендну плату. Жодного листа, звернення чи будь-якого іншого повідомлення від спадкоємця після смерті орендодавця відповідачу (орендарю) не надходило. Рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі, оскільки суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи та не дослідив зібрані у справі докази, не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 683/832/18 надійшли до Верховного Суду та 07 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 21 липня 2004 року, був власником земельної ділянки площею 3,6428 га (кадастровий номер 6824281700:04:028:0030) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району.
10 січня 2011 року між ТОВ "Енселко Агро" та ОСОБА_4 укладений договір оренди землі, за умовами якого останній передав ТОВ "Енселко Агро" вказану земельну ділянку в оренду у платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.
Пунктами 8-12 договору оренди землі визначено, що: за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, базовий розмір якої становить 1680,42 грн, що складає 4 % від нормативно-грошової оцінки землі. Орендна плата здійснюється в грошовій формі, шляхом виплати орендної плати готівкою через касу орендаря або шляхом безготівкового переказу. Також орендна плата здійснюється в натуральній формі шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів у кількості пропорційній до розміру орендної плати їх погодженій сторонами ціні в грошовій формі. Погодженням цієї форми орендної плати є оформлення та підписання сторонами актів приймання-передачі та/або товарних накладних. Орендна плата за поточний рік вноситься не пізніше 15 грудня такого року.
В разі якщо орендодавцем не буде отримано орендну плату з його вини до 15 грудня поточного року орендар не несе відповідальності щодо неотримання орендарем орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатись несплатою орендної плати. В будь-якому випадку за орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але орендодавець за таких умов не має права вимагати сплату неустойки.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а спадщину після його смерті у встановленому законом порядку прийняв ОСОБА_2 .
Про смерть ОСОБА_4 та прийняття спадщини після його смерті ОСОБА_2 усно повідомив ТОВ "Енселко Агро" в 2014 року.
13 лютого 2014 року ТОВ "Енселко Агро" сплатило орендну плати за період 2012-2013 роки.
Також відповідачем надано відомості видачі ОСОБА_2 орендної плати продукцією за даним договором оренди за 2014 рік.
За період 2015-2017 років орендна плата ОСОБА_2 виплачена ТОВ "Енселко Агро" поштовими переказами і отримана ОСОБА_2 .
За 2018 рік орендна плата направлена ОСОБА_2 поштовим переказом, однак повернута на рахунок ТОВ "Енселко Агро" через неотримання ОСОБА_2 .
28 жовтня 2017 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 січня 2012 року на земельну ділянку площею 3,6428 га (кадастровий номер 6824281700:04:028:0030) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".
Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що:
"застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю. Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса. Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором. Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум. А тому не використання ТОВ "Силікат-1" свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати".
У відповідності до ст. 148-1 Земельного кодексу до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 не направив ТОВ "Енселко Агро" письмове повідомлення про набуття права власності на земельну ділянку, яка перебуває в оренді у відповідача.
Лише в 2014 року ОСОБА_2 усно повідомив ТОВ "Енселко Агро"про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Отже, відповідач з вини позивача був позбавлений можливості сплачувати орендну плату позивачу в 2012-2013 роках, оскільки в нього була відсутня інформація до кого перейшло право власності на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4, а за умовами договору оренди в разі якщо орендодавцем не буде отримано орендну плату з його вини до 15 грудня поточного року орендар не несе відповідальності щодо неотримання орендарем орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатись несплатою орендної плати.
Позивач в період з 2014 року до подання позову до суду -квітень 2018 року, з письмовими заявами ні до відповідача, ні до інших установ щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період 2012-2014 років чи розірвання договору оренди на цій підставі не звертався.
За період 2015-2017 років орендна плата ОСОБА_2 за договором оренди від 10 січня 2011 року, укладеного між ТОВ "Енселко Агро" та ОСОБА_4 була виплачена ТОВ "Енселко Агро" поштовими переказами і отримана ОСОБА_2, що підтверджується відповідними письмовими доказами з Укрпошти і свідчить про його згоду на існування і продовження правовідносин між ним та ТОВ "Енселко Агро" за договором оренди від 10 січня 2011 року, укладеного між ТОВ "Енселко Агро" та ОСОБА_4 .
За 2018 рік орендна плата теж була направлена позивачу поштовим переказом, однак повернута на рахунок ТОВ "Енселко Агро" через неотримання ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідачем доведено сплату орендної плати Карпюку О. В. за договором оренди земельної ділянки від 10 січня 2011 року, а позивачем в свою чергу, не доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату орендарем орендодавцю, яка відповідно до норм ст. 141 Земельного кодексу України є обов`язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та необхідності встановлення переваги одних доказів на іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.