Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про електронні комунікації", підпункту 9-8 пункту 4, пунктів 8, 10 Положення про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 856, з метою проведення розрахунків умов електромагнітної сумісності радіообладнання у смугах частот загального користування НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методику здійснення розрахунків електромагнітної сумісності, що додається.

2. Директорату електронних комунікацій та радіочастотного спектра (Прибитько С.В.) забезпечити в установленому законодавством порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Вискуба О.А.

1. Ця Методика визначає порядок проведення розрахунків електромагнітної сумісності для підтвердження виконання умов її забезпечення для радіообладнання, радіоелектронних засобів певних радіотехнологій служб радіозв’язку, що використовуються в Україні.

2. У цій Методиці терміни та скорочення вживаються в таких значеннях:

Адміністрація зв’язку — центральний орган виконавчої влади, який здійснює функції України як держави — члена Міжнародного союзу електрозв’язку, забезпечення виконання зобов’язань України за Статутом та Конвенцією Міжнародного союзу електрозв’язку і зобов’язань за Адміністративними регламентами, а також з питань співпраці з міжнародними організаціями та органами, що виконують функції адміністрацій зв’язку іноземних держав;

азимутальний канал — це функціональна частина радіотехнічної системи, призначена для вимірювання або визначення кутового положення (азимуту) об’єкта відносно опорного напрямку;

використовувана напруженість поля Eвик — мінімальне значення напруженості поля, необхідне для забезпечення належної якості прийому за визначених умов прийому за наявності природного та індустріального шуму і радіозавад;

діаграма спрямованості антени (ДСА) — графічне представлення залежності коефіцієнта підсилення антени від направленості антени в заданій площині;

дифракція радіохвиль — явище огинання радіохвилями перешкод, розміри яких порівнянні з довжиною радіохвилі;

діапазони частот для телевізійного мовлення:

діапазон I — смуга частот від 48,5 МГц до 66 МГц;

діапазон II — смуга частот від 76 МГц до 100 МГц;

діапазон III — смуга частот від 174 МГц до 230 МГц;

діапазон IV — смуга частот від 470 МГц до 582 МГц;

діапазон V — смуга частот від 582 Мгц до 862 МГц;

дуельний сценарій — стандартизована схема взаємодії радіообладнання (радіоелектронних засобів), що використовуються при оцінці їх електромагнітної сумісності та впливу радіозавад;

дуплексний радіозв’язок — режим радіозв’язку, при якому передача та прийом інформації можуть здійснюватися одночасно в обох напрямках;

еталонна конфігурація планування (ЕКП) — стандартизований набір параметрів та характеристик радіомережі, що використовується як базова модель при частотно-територіальному плануванні;

еталонна мережа (ЕМ) — теоретична (стандартизована) модель мережі, що використовується для планування реальних мереж радіозв’язку;

захисне відношення — мінімальне значення відношення рівня корисного сигналу до рівня сигналу радіозавади на вході приймача, визначене для заданих умов, переважно, виражене в децибелах, з яким забезпечується належна якість прийому корисного сигналу;

інтермодуляція — це явище, що виникає при взаємодії двох або більше сигналів різних частот у нелінійній системі, в результаті чого утворюються нові небажані частотні компоненти;

координаційна зона — зона навколо земної станції, яка функціонує в однаковій смузі радіочастот разом з наземними станціями або навколо передавальної земної станції, що функціонує в однаковій смузі радіочастот разом із прийомними земними станціями, розподіленій у двох напрямках, за межами якої рівень допустимих радіозавад не буде перевищено і проведення координації не буде потрібним;

координаційна відстань — відстань у напрямку азимута від земної станції, що функціонує разом із наземними станціями в однаковій смузі радіочастот, або від передавальної земної станції, що функціонує разом із прийомними земними станціями в однаковій смузі радіочастот, розподіленій в двох напрямках, за межами якого рівень допустимих радіозавад не буде перевищено і проведення координації не буде потрібним;

координаційний контур — лінія, що обмежує координаційну зону;

космічний радіозв’язок — будь-який радіозв’язок, коли використовують одну або декілька космічних станцій, або один чи декілька супутників, або інші об’єкти в космосі, що відбивають сигнал;

космічна станція — радіостанція, розташована на об’єкті, який перебуває або перебував за межами основної частини атмосфери Землі, або призначений для виведення за ці межі;

корисний сигнал — електромагнітний сигнал між однотипним РО (РО однієї системи радіозв’язку), призначений для передавання повідомлень між кореспондентами;

кореспондент — радіостанція або абонент, що здійснює обмін інформацією з іншими пристроями засобами радіозв’язку;

Міжнародний довідковий реєстр частот (МДРЧ) — база даних МСЕ, в якій згідно з положеннями Регламенту радіозв’язку реєструють присвоєння радіочастот, заявлені Адміністраціями зв’язку для використання радіостанціями у рамках певних служб радіозв’язку;

мінімальна використовувана напруженість поля (мінімальна захищена напруженість поля) Emin — мінімальна величина напруженості поля, необхідна для забезпечення заданої якості прийому за визначених умов і наявності природного або промислового шуму, але за відсутності радіозавад від інших РО;

мінімальна медіанна напруженість поля Emed, дБ (мкВ/м) — значення мінімальної використовуваної напруженості поля, створюваної одним передавачем, необхідне для забезпечення покриття 50 % місць прийому у визначеній зоні на висоті 10 м над рівнем землі для 50 % часу;

модуляція — це процес зміни одного або кількох параметрів високочастотного (несучого) сигналу за допомогою низькочастотного (інформаційного) сигналу;

напруженість поля радіозавади див. зображення — напруженість поля, створювана будь-яким потенційним джерелом радіозавад, до якої додано відповідне захисне відношення в децибелах;

небажане випромінювання — випромінювання РО або його компонентів, яке не призначене для передавання, приймання або навмисного спотворення інформації;

необхідна ширина смуги — ширина смуги радіочастот, достатня для цього класу випромінювання для забезпечення передавання повідомлень з необхідною швидкістю і якістю;

несуча частота — частота несучого коливання;

ненавмисна радіозавада — радіозавада, створена джерелом штучного походження і не призначена для порушення функціонування радіоелектронних засобів;

неприпустима радіозавада (НРЗ) — електромагнітна завада, вплив якої знижує якість функціонування технічного засобу до недопустимого рівня;

одночастотна мережа — мережа синхронізованих передавальних станцій, які випромінюють однакові сигнали в тому самому радіочастотному каналі;

основний канал прийому — смуга частот, що знаходиться у межах смуги пропускання приймача і призначена для приймання сигналу;

побічний канал прийому — смуга частот за межами основного каналу прийому радіоприймача, з якої небажаний сигнал може проходити на вихід приймача;

позасмугове випромінювання — небажане випромінювання через антену радіопередавача у смузі частот, яка безпосередньо прилягає до необхідної смуги частоті викликане модуляцією;

профіль траси — це графічне або цифрове представлення вертикального перерізу земної поверхні між двома точками (зазвичай між передавачем і приймачем), яке відображає рельєф місцевості та перешкоди на шляху поширення радіосигналу;

радіолінія — сукупність радіотехнічних засобів та обладнання, що утворюють один чи кілька каналів зв’язку для передачі інформації між двома або більше пунктами;

рецептор радіозавади — приймальний пристрій або система, що піддається впливу радіозавад;

супутникова система — космічна система, що використовує один або декілька штучних супутників Землі;

супутникова мережа — мережа, що складається із супутникової системи або її частина, наземних станцій, обладнання та пов’язаних із ними засобів;

сусідній канал — смуга частот, яка прилягає до нижньої або верхньої межі основного каналу прийому і знаходиться в межах смуги пропускання підсилювача високочастотного тракту приймача;

фідер — це лінія передачі, яка використовується для з’єднання передавача або приймача з антеною або іншим пристроєм;

фідерна лінія — радіолінія від розташованої у визначеному місці земної станції (у певному фіксованому пункті або в будь-якому фіксованому пункті в межах визначених зон) до космічної станції чи в зворотному напрямку, яка передає інформацію в службі космічного радіозв’язку;

ширина займаної смуги — ширина смуги радіочастот, за нижньою і верхньою межами якої кожна середня випромінювана потужність дорівнює визначеному відсотку бета /2 усієї середньої потужності цього випромінювання;

фіксований прийом — прийом з використанням прийомної антени, встановленої на рівні даху;

фіксована служба — служба радіозв’язку між визначеними фіксованими пунктами;

АЧХ — амплітудно-частотна характеристика;

БС — базова станція;

ГСО — геостаціонарна орбіта;

ДВЧ — (звукове мовлення) в діапазоні дуже високих частот з частотною модуляцією;

е.в.п. — ефективна випромінювана потужність;

ЕМС — електромагнітна сумісність;

ЕМО — електромагнітна обстановка або оточення;

ЗНЧ — зміщення несучих частот;

КУПС — коефіцієнт уражених помилками секунд;

КХПЯ — коефіцієнт хвилин поганої якості;

МСЕ — Міжнародний союз електрозв’язку;

НГСО — негеостаціонарна орбіта;

ПРМ(прм) — радіоприймач або радіоприйом;

ПРД(прд) — радіопередавач або радіопередача;

РЕЗ — радіоелектронний засіб спеціальних користувачів;

РМСС — радіомовна служба, сигнали якої передаються або ретранслюються космічними станціями для їх безпосереднього одночасного масового та індивідуального приймання користувачами;

РО — радіообладнання;

РР — Регламент радіозв’язку;

CEPT — Європейська конференція адміністрацій поштових служб та зв’язку;

ТХ — технічні характеристики;

ФСС — фіксована супутникова служба;

DVBT — Цифрове наземне телевізійне мовлення стандарту DVB-T;

ITU-R — сектор радіозв’язку МСЕ;

TIG — метод інваріантного до часу коефіцієнта підсилення;

TVG — метод змінного в часі підсилення;

UFS — напруженість поля, що створюється передавачем БС на межі зони обслуговування, дозволяє компенсувати шкідливий вплив одного або декількох джерел радіозавад на обслуговуваний приймач рухомої станції та забезпечити виконання мінімальних вимог щодо покриття і якості прийому у приймачі рухомої станції;

Дельта f — частотне рознесення між робочою радіочастотою передавального пристрою джерела радіозавади та робочою радіочастотою приймального пристрою, визначеного РЕЗ (РО), МГц;

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про електронні комунікації", "Про медіа" та інших актах законодавства.

3. Розрахунок ЕМС РО рухомої служби радіозв’язку складається із шести послідовних етапів, а саме:

1) попереднє оцінювання ЕМО у районі планування нового заявленого частотного присвоєння;

2) попереднє оцінювання належної якості функціонування окремого РО або сукупності РО у визначеному ЕМО;

3) визначення сценаріїв створення взаємних радіозавад РО у районі планування нового заявленого частотного присвоєння;

4) визначення характеристик РО для проведення розрахунків ЕМС РО;

5) розрахунок ЕМС РО відповідно до визначених сценаріїв створення взаємних радіозавад;

6) оцінка забезпечення ЕМС РО за наслідками проведених розрахунків.

4. ЕМО у районі планування нового заявленого частотного присвоєння попередньо оцінюється шляхом територіального і частотного відбору потенційно несумісних РО.

Під час проведення аналізу ЕМС РО дуплексного радіозв’язку оцінка ЕМО проводиться у два етапи. На першому етапі оцінюються можливе виникнення радіозавад від задіяного, запланованого РО новому заявленому РО. На другому етапі розглядаються випадки, коли нове заявлене РО може бути джерелом радіозавад задіяному, запланованому РО.

Територіальний відбір потенційно несумісного РО здійснюється на підставі визначення параметрів (форми, діаметру або радіусу) і побудови контуру розрахункової зони відбору. Параметри розрахункової зони визначаються залежно від типу та сценарію розгортання заявленого РО.

Усі заявлені, заплановані, задіяні РО, які потрапили у простір, обмежений контуром розрахункової зони, вважаються потенційними джерелами радіозавад і обираються для подальшого аналізу ЕМС.

Частотний відбір конфліктуючого РО виконується шляхом ідентифікації і селекції задіяних (або запланованих) частотних присвоєнь РО, які потрапили у розрахункову зону. У частотному відборі конфліктуючого РО враховуються усі можливі види радіозавад, канали проникнення радіозавад і інші форми спотворення сигналу (інтермодуляція, блокування тощо), які можуть призвести до погіршення якості функціонування діючого і нового РО.

За наслідками попереднього оцінювання виявлених радіозавад формується впорядкована вибірка потенційно небезпечних джерел радіозавад, які підлягають подальшому дослідженню.

5. Критерієм попереднього оцінювання якості функціонування РО є припустиме відношення потужності сигналу до рівня потужності шумів на вході приймача РО, при якому забезпечується належне та безперебійне функціонування РО і передавання повідомлень із заданою імовірністю безпомилкового прийому.

6. Сценарій взаємодії для нового заявленого РО і РО раніше заявлене, заплановане, задіяне, що потрапило у розрахункову зону, визначають за наслідками попередньої оцінки виявлених радіозавад у районі планування частотного присвоєння.

Сценарії створення взаємних радіозавад РО рухомої служби і РО інших радіослужб поділяють на парні і групові. У парних сценаріях досліджується вплив однієї ненавмисної радіозавади (одного РО) на один рецептор (іншого РО). У групових сценаріях досліджують вплив сукупності джерел радіозавад (певного РО) на один рецептор.

При цьому враховуються умови розгортання, характеристики спрямованості антен, територіальне рознесення і просторова орієнтація заявленого із запланованим і задіяним РО.

Під час визначення типу сценарію створення взаємних радіозавад РО, для якого буде досліджуватися ЕМО, використовуються такі сценарії:

1) дуельні сценарії (де розглядається взаємодія між двома конкретними одиницями РО) досліджують у таких випадках:

якщо оцінюють вплив нового заявленого присвоєння на раніше заявлене, заплановані та задіяні;

за високої просторової вибірковості РО (з використанням вузькоспрямованих антен);

у разі високої частотної вибірковості приймача, за рахунок якої знижується вплив радіозавад на прийом корисного сигналу в неосновних каналах;

у разі високої захищеності приймача щодо блокування і інтермодуляції (використання високоякісних фільтрів і новітньої елементної бази).

2) групові сценарії досліджуються у таких випадках:

оцінки впливу сукупності раніше заявлених, запланованих та задіяних присвоєнь на нове заявлене;

низька просторова вибірковість РО (при використанні всеспрямованих антен);

наявність зони обслуговування РО, параметри якої можуть погіршуватися внаслідок впливу радіозавад від декількох джерел одночасно;

низька частотна вибірковість приймача.

У розрахунках ЕМС РО враховується тип сценарію створення взаємних радіозавад РО (дуельний або груповий) для того РО, яке вважається потенційно конфліктуючим, види радіозавад, канали можливого проникнення радіозавад (основний і неосновні) і інші форми спотворення сигналу, які визначають у частотному відборі конфліктуючого РО.

7. Забезпечення ЕМС РО оцінюється перевіркою виконання узагальненого енергетичного критерію ЕМС РО, який визначається за формулою:

Під час перевірки виконання визначеного критерію ЕМС РО враховуються такі параметри:

відсоток часу, протягом якого спостерігається погіршення зв’язку внаслідок впливу радіозавад і невиконання умов ЕМС РО (p%);

відсоток місць, у яких не виконуються умови ЕМС РО;

припустима напруженість поля сигналу радіозавади на межі зони обслуговування (у разі потреби);

напруженість поля корисного сигналу, яка забезпечує належну якість функціонування абонентського кінцевого обладнання у зоні обслуговування БС (у разі потреби).

8. ЕМС РО рухомої служби розраховуються відповідно до пункту 1 додатка 1 до цієї Методики.

9. Показники, за якими перевіряються виконання умов ЕМС розраховуються окремо для кожного з визначених сценаріїв створення взаємних радіозавад РО.

10. У розрахунках ЕМС РО рухомої служби визначаються такі показники ЕМС:

рівень корисного сигналу на вході приймача;

рівні сигналів на вході приймача рецептора радіозавади від усіх потенційних джерел радіозавад, які вважаються потенційно небезпечними для нового заявленого частотного присвоєння, відповідно до визначеного сценарію створення взаємних радіозавад;

рівень сигналу передавача РО, для якого виконується присвоєння радіочастот у сценаріях, де заявлене РО вважають потенційним джерелом радіозавад іншому раніше заявленому, запланованому, задіяному РО;

сумарний рівень радіозавад від декількох джерел радіозавад на вході досліджуваного приймача (у разі проведення аналізу групових сценаріїв).

У розрахунках показників ЕМС РО враховуються значення відсотка часу, протягом якого повинні виконуватися прогнозовані значення наведених показників ЕМС.

11. Під час дослідження дуельних сценаріїв створення взаємних радіозавад РО проєктується і попередньо аналізується профіль траси між джерелом і рецептором радіозавади. У групових сценаріях профіль траси проєктується окремо для кожної пари "джерело-рецептор" радіозавади, але у розрахунках ЕМС визначається сукупний вплив усіх джерел радіозавад на досліджуваний приймач.

Для побудови профілю траси використовуються цифрові мапи географічного району, де планується розміщення нового заявленого РО.

Попередній аналіз профілю траси здійснюється з урахуванням характеристик щодо просторової орієнтації та ДСА досліджуваного заявленого РО, а також типу місцевості, над якою проходить траса.

За наслідками попереднього аналізу профілю траси проводиться класифікація типу траси і обирається метод розрахунку показника, який характеризує умови поширення радіохвиль на трасі визначеного типу.

12. Побудова профілю здійснюється з урахування такого:

1) використовуючи дані щодо географічних координат розміщення РО і топографічні позначки, на обраній мапі визначаються точки розташування РО, задіяні у сценарії, що розглядається;

2) профіль траси будується у вертикальній площині вздовж лінії, що з’єднує точки розташування РО, з використанням даних про рельєф місцевості та характеристики антен;

3) на побудованому профілі траси електричні центри антен з’єднують прямою лінією (лінією прямої видимості);

4) якщо лінія прямої видимості перекрита топографічними об’єктами місцевості (горби, будівлі, щільні засадження тощо) із заданими висотами підвісу антен, зв’язок може бути нестабільним або відсутнім;

5) якщо лінія прямої видимості не зачіпає топографічних перешкод на трасі, проводиться уточнюючий аналіз для прогнозування переважаючих механізмів поширення радіохвиль на трасі відповідного типу;

6) для уточнюючого аналізу навколо лінії прямої видимості окреслюється еліпсоїд Френеля (першу зону Френеля), верхівки якого повинні збігатися з електричними центрами передавальної та приймальної антен;

7) радіус першого еліпсоїда Френеля у точці між передавачем і приймачем розраховується за формулою, наведеною у Рекомендації ITUR P.526:

8) якщо у першій зоні Френеля (в окремих випадках у 60 % першої зони Френеля) немає топографічних перешкод, вважається, що радіохвилі розповсюджуються по лінії прямої видимості;

9) за наявності топографічних перешкод у першій зоні Френеля траса вважається частково або повністю закритою і поширення радіохвиль може відбуватися за рахунок дифракції радіохвиль;

10) дифракція радіохвиль може мати місце і у тих випадках, де спостерігається викривлення лінії прямої видимості з-за негативної атмосферної рефракції.

13. Під час проведення аналізу сценаріїв, в яких досліджуване заявлене РО рухомого радіозв’язку, заплановане до введення в експлуатацію (задіяне), є базовою або рухомою станцією мережі радіозв’язку, будується контур зони обслуговування БС. У сценаріях, де досліджується вплив на приймач рухомої станції, зазначена БС повинна бути для неї обслуговуючою.

Контур зони обслуговування БС будується на підставі розрахунку 36 значень потужності випромінювання по напрямках з дискретним кроком 10° відносно точки встановлення БС, при цьому враховується таке:

рівень корисного сигналу повинен забезпечувати належну якість функціонування рухомих станцій протягом щонайменше 50 % часу в усій зоні обслуговування, яка покриває щонайменше 50 % місць;

потенційні джерела радіозавад, які потрапили у розрахункову зону, можуть створювати неприпустимі радіозавади на вході приймача рухомої станції, що може призвести до звуження контуру зони обслуговування БС і невиконання мінімальних вимог до покриття.

14. Рівень корисного сигналу на вході приймача розраховується за формулою:

У разі відсутності даних щодо характеристик передавача корисного сигналу рівень корисного сигналу на вході приймача обирається рівним граничній чутливості приймача.

У разі потреби рівень корисного сигналу на вході приймача може бути розраховано за алгоритмом і експериментальними графіками прогнозування напруженості поля, наведеними у Рекомендації ITUR Р.1546.

15. Рівень радіозавади на вході приймача від одного джерела радіозавади розраховується за формулою:

16. У розрахунках рівнів радіозавад на вході приймача від одного або декількох джерел враховуються наслідки частотного відбору потенційно небезпечного (щодо створення радіозавад) РО, ITU R Р.1546, визначені канали можливого проникнення радіозавад і інші форми спотворення сигналу, які можуть мати місце у тому або іншому сценарії створення взаємних радіозавад РО.

Радіозавади в основних і неосновних каналах прийому розраховуються відповідно до пункту 2 додатка 2 до цієї Методики, з урахуванням положень пункту 6 цього розділу.

У розрахунках інтермодуляційних завад у приймачі використовується схема розрахунку поправки див. зображення, наведена у пункті 3 додатка 3 до цієї Методики.

17. Сумарний рівень радіозавад від декількох джерел на вході приймача-рецептора радіозавади (іноді — їх нелінійне поєднання) розраховується за формулою:

Показник NFS у місці встановлення приймача є значенням напруженості поля, яку створює одне джерело радіозавади, та скоригованим відповідно до цього сценарію і характерних умов взаємодії досліджуваних РО. Значення показника розраховується за формулою:

18. У сценаріях, де досліджується вплив одного або декількох джерел радіозавад на приймач рухомої станції мережі мобільного зв’язку, яка знаходиться у межах зони покриття обслуговуючої БС, необхідно додатково розрахувати показник UFS. Значення показника UFS розраховується за формулою:

У розрахунках значення Еmin обирається таким, що дорівнює медіанному значенню напруженості поля, розрахованому з умови необхідності забезпечення належної якості зв’язку в 50 % місць протягом 50 % часу.

19. У розрахунках ЕМС РО, розміщених на локальному об’єкті, використовується схема проведення розрахунків ЕМС РО, розміщених на локальному об’єкті, та інтермодуляційних завад третього порядку в приймачі, яка наведена у розділі 1 додатка 2 до цієї Методики.

20. Енергетичні втрати передавання у лінії радіозв’язку визначаються характеристиками апаратурних елементів лінії (фільтрами, фідерами, антенами і властивостями середовища поширення радіохвиль (станом середовища, атмосферними явищами тощо)).

21. Відповідно до положень Рекомендації ITUR P.341 для різних перетинів лінії радіозв’язку розрізняють:

загальні втрати лінії радіозв’язку — Lзаг;

базові (основні) втрати лінії радіозв’язку — Lb;

втрати, додаткові до втрат поширення радіохвиль у вільному просторі;

системні втрати.

Значення втрат у різних перетинах лінії радіозв’язку оцінюються у логарифмічних одиницях, дБ.

Під час розрахунків ЕМС РО визначаються базові і загальні втрати лінії радіозв’язку.

22. Розрахунок загальних втрат лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором корисного сигналу проводиться за формулою:

23. Розрахунок загальних втрат у лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади проводиться за формулою:

24. Розрахунок базових втрат лінії радіозв’язку у різних типах середовищ передбачає моделювання трас поширення радіохвиль і/або прогнозування рівня сигналу (напруженості поля сигналу) на заданій відстані від передавача, а також прогнозування зміни рівня сигналу залежно від ситуації на трасі (в середовищі) за відомими експериментально отриманими даними.

25. Прояв різних механізмів поширення радіохвиль на трасі відповідного типу залежить від кліматичних умов, частоти, розглядуваного відсотка часу, довжини і топографічних характеристик траси.

На трасах у реальному середовищі одночасно можуть проявлятися декілька механізмів поширення радіохвиль.

26. Переважаючий механізм поширення радіохвиль для траси відповідного типу визначається з урахуванням такого:

1) у реальному середовищі залежно від задіяної ділянки смуги частот 30–4000 МГц діють такі механізми поширення радіохвиль:

поширення радіохвиль у вільному просторі (під яким розуміється однорідне безмежне непоглинаюче середовище, значення відносної діелектричної та магнітної проникності якого дорівнюють одиниці);

поширення радіохвиль в умовах прямої видимості, довжину якої між станціями-кореспондентами з антенами висотою h1 і h2 обчислюються за формулою:

дифракція радіохвиль (яка спостерігається на закритих (dLoS << d) і напівзакритих (dLoS ? d) трасах, або може бути наслідком негативної атмосферної рефракції на трасах прямої видимості);

тропосферне розсіювання радіохвиль;

аномальне поширення радіохвиль (внаслідок рефракції, через штучні хвильоводи тощо);

2) через неоднорідний стан земної атмосфери у реальному середовищі спостерігаються явища, які впливають на поширення радіохвиль:

гідрометеорне розсіювання і поглинання радіохвиль;

рефракція радіохвиль;

відбиття радіохвиль від об’єктів місцевості;

3) для оцінювання впливу тропосфери на поширення радіохвиль використовуються експериментальні дані про фізико-хімічні властивості газів і парів води;

4) під час проходження радіохвилями нижніх шарів атмосфери з різною щільністю виникає явище атмосферної рефракції радіохвиль та викривлення траєкторії поширення радіохвиль у вертикальній площині, ступінь якого змінюється у часі через коливання атмосферного тиску, температури і вологості. Кількісною мірою заломлення радіохвиль є наведений коефіцієнт заломлення або індекс (градієнт) атмосферної рефракції N;

5) для трас з дифракцією радіохвиль характерна наявність двох областей (зон) поширення:

освітленої зони (від передавача до об’єкта, що закриває трасу);

затіненої/напівзатіненої зони (за об’єктом у напрямку приймача);

6) у неоднорідному середовищі внаслідок випаровування води і насичення тропосфери її парами трапляються випадки утворення штучних атмосферних хвильоводів (переважно над водною поверхнею).

У Рекомендації ITUR P.1058 наведено перелік типових об’єктів, які можуть відбивати радіохвилі, і характеристики їхньої відбиваючої здатності.

27. У розрахунках базових втрат лінії радіозв’язку для визначеного механізму поширення радіохвиль і траси відповідного типу використовуються положення таких Рекомендацій ITUR:

у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль у вільному просторі — положення Рекомендації ITUR Р.525;

у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль на трасах прямої видимості — положення Рекомендації ITUR P.530;

у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль на трасах з дифракцією радіохвиль — положення Рекомендації ITUR P.526;

у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль між близько розташованого РО і РО локальних радіомереж, які працюють у смузі частот від 300 МГц до 100 ГГц — положення Рекомендації ITUR P.1411;

у розрахунках базових втрат поширення радіохвиль між РО, розташованими всередині приміщень і РО локальних зонових радіомереж, які працюють у смузі частот 0,9 ГГц — 100 ГГц,— положення Рекомендації ITUR P.1238.

28. Формули для розрахунку базових втрат лінії радіозв’язку, які характеризують різні механізми поширення радіохвиль на трасах відповідного типу, наведені у пункті 1 додатка 3 до цієї Методики.

Для прогнозування втрат поширення радіохвиль між джерелом і рецептором корисного сигналу використовуються графіки для 50 % часу і 50 % місць розташування. Під час прогнозування базових втрат поширення радіохвиль між джерелом і рецептором радіозавад використовуються графіки для 10 % часу і 50 % місць розташування.

29. Для отримання більш точних результатів прогнозування базових втрат лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади виконується з урахуванням положень Рекомендації ITUR Р.452.

Розрахунки базових втрат лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади, які відповідають положенням вищезазначеної рекомендації, наведено у пункті 4 додатка 3 до цієї Методики.

30. Коефіцієнт частотної вибірковості приймача розраховується графічним або спрощеним методом.

Метод графічного розрахунку коефіцієнта частотної вибірковості приймача використовується у тому випадку, коли відомі стандартизовані характеристики спектральної маски випромінювань передавача і АЧХ вхідного фільтра приймача.

У розрахунках коефіцієнта частотної вибірковості приймача графічним методом використовуються положення, викладені у пункті 1 додатка 4 до цієї Методики.

Якщо характеристики спектральної маски випромінювань передавача і АЧХ вхідного фільтра приймача не відомі, коефіцієнт частотної вибірковості приймача розраховуються спрощеним методом відповідно до пункту 2 додатка 4 цієї Методики.

31. Значення коефіцієнта додаткового послаблення XPD розраховується за формулою:

індекси r і k визначають тип поляризації (Н — горизонтальна, V — вертикальна).

Замість розрахованого значення показника XPD можуть використовуватися такі експериментально отримані значення:

у разі горизонтальної поляризації антени рецептора радіозавади і вертикальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює від мінус 16 дБ до мінус 20 дБ (залежно від величини коефіцієнта підсилення антени);

у разі горизонтальної антени рецептора радіозавади і кругової поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);

у разі вертикальної поляризації антени рецептора радіозавади і горизонтальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює від мінус 16 дБ до мінус 20 дБ (залежно від величини коефіцієнта підсилення антени);

у разі вертикальної антени рецептора радіозавади і кругової поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);

у разі кругової поляризації антени рецептора радіозавади і горизонтальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);

у разі кругової поляризації антени рецептора радіозавади і вертикальної поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 3 дБ (незалежно від величини коефіцієнта підсилення антени);

у разі кругової поляризації антени рецептора радіозавади і кругової поляризації антени джерела радіозавади XPD дорівнює мінус 16 дБ (у разі різного напрямку обертання вектора поляризації), у протилежному випадку — XPD = 0дБ.

32. У розрахунках ЕМС РО використовуються стандартизовані значення коефіцієнта підсилення антени, які визначені у специфікації на відповідний тип антенного обладнання. Якщо специфікації немає, значення коефіцієнта підсилення антени розраховується за відомими характеристиками ДСА і параметрами, які характеризують конструктивні особливості антени.

33. Під час визначення коефіцієнта підсилення антени у заданому напрямку використовуються такі дані:

діаграма спрямованості антени у горизонтальній площині;

діаграма спрямованості антени у вертикальній площині;

кут азимуту максимального випромінювання (прийому);

кут нахилу (кут місця) максимального випромінювання (прийому);

поляризація сигналу випромінювання (прийому).

34. Коефіцієнт підсилення антени у довільному напрямку (в напрямку точки спостереження) розраховується за формулою:

35. Розрахунок горизонтального фі та вертикального тета кутів ДСА для заданої точки спостереження проводиться з урахуванням характеристик місця розташування (координат точки встановлення) антен відповідно до схем розрахунку горизонтального та вертикального кутів ДСА для заданої точки спостереження, викладених у пункті 1 додатка 5 до цієї Методики. У розрахунках враховується, що антени передавача і приймача можуть бути встановлені на неоднорідній місцевості.

Під час визначення горизонтального кута ДСА (фі ) для заданої точки спостереження використовуються такі дані:

напрямок "північ";

азимут максимального випромінювання;

напрямок випромінювання, для якого здійснюється обчислення.

Під час визначення вертикального кута ДСА (тета ) для заданої точки спостереження використовуються такі дані:

висота антен над рівнем моря;

висота підйому антен у точках А і В;

відстань між проекціями точок А і В на лінії рівня "моря";

кут місця головної пелюстки ДСА;

кут місця у напрямку А — В.

36. Для слабо спрямованих антен (G < 10дБ), що мають спрямованість, відмінну від спрямованості півхвильового вібратора, ширина ДСА якого у вертикальній площині становить 84°, а у горизонтальній площині 40°, коефіцієнт підсилення антени визначається порівнянням ширини пелюсток ДСА антени, яка задіяна у розрахунках, і ширини ДСА цього півхвильового вібратора.

37. Коефіцієнт підсилення середньо спрямованої антени (10 дБ < G < 25 дБ) розраховується за наближеною формулою:

Отримане значення виражається у логарифмічних одиницях.

38. Для визначення коефіцієнта підсилення панельної антени (антенної решітки) використовуються характеристики діаграми спрямованості і параметри антени, яка побудована на основі пласкої прямокутної синфазної лінійної решітки.

Коефіцієнт підсилення антенної решітки розраховується за формулою:

39. У розрахунках об’єктової ЕМС РО замість значень коефіцієнта підсилення антени використовуються значення щільності потоку потужності поля антени у ближній зоні, яке характеризує поле антени у ближній зоні.

40. Для опису спрямованих властивостей антен у ближній зоні визначаються межі ближньої і перехідної зони.

41. Для антен апертурного типу значення відстані до межі початку дальньої зони у напрямку головного випромінювання розраховується за формулою:

42. Для реальних антен, які використовуються у системах стільникового радіозв’язку (розміром не більше (5–6) лямбда ), відстань до межі дальньої зони для напрямку неосновного (бокового) випромінювання обирається рівною Rдз=10лямбда.

43. Відстань до межі ближньої зони антени розраховується за формулою:

Значення відстані до дальньої межі перехідної зони розраховується за формулою:

44. У розрахунках значення щільності потоку потужності поля антени у ближній зоні враховується, якщо вона змінюється залежно від напрямку.

У напрямку головного випромінювання максимальна щільність потоку потужності розраховується за формулою:

45. Для будь якої точки перехідної зони значення щільності потоку потужності розраховується за формулою:

46. Значення щільності потоку потужності у дальній зоні розраховується за формулою:

47. Для циліндричної моделі антени еквівалентна опосередкована по простору щільність потоку потужності визначається розподілом загальної вхідної потужності антени по поверхні уявного циліндра, що охоплює всю довжину антени.

Для вертикальної колінеарної симетричної та спрямованої антен щільність потоку потужності у будь-якій точці спостереження розраховується за формулою:

48. Для антен секторного типу щільність потоку потужності у секторі визначається кутовою долею циліндричної поверхні, що займає сектор, та розраховується за формулою:

49. Щільність потоку потужності і напруженість поля у точці спостереження визначається за формулою:

50. Припускаючи, що потужність, яку випромінює антена у ближній зоні, розподілена у циліндричному об’ємі навколо електричної осі антени з площею поперечного перетину, яка дорівнює площі апертури антени, коефіцієнт підсилення антени розраховується за формулою:

51. Якщо антена має прямокутну апертуру, для розрахунку коефіцієнта підсилення антени у ближній зоні використовуються експериментальні графіки, наведені у пункті 2 додатка 5 до цієї Методики. За наведеними графіками визначають поправку Дельта Gбз до коефіцієнта підсилення антени у напрямку максимального випромінювання G0 для ближньої зони.

З урахуванням поправки Дельта Gбз коефіцієнт підсилення антени у ближній зоні Gбз розраховується за формулою:

52. Якщо антени конфліктуючого РО, розміщеного на локальному об’єкті, рознесені у просторі (горизонтально, вертикально, змішано тощо), у розрахунках об’єктової ЕМС РО враховується додаткове послаблення (розв’язку) радіохвиль за рахунок просторового рознесення антен.

53. Значення додаткового послаблення радіохвиль між антенами, рознесеними у вертикальній площині у ближній зоні Lв, дБ, розраховується за формулою:

Графіки залежності додаткового послаблення радіохвиль між антенами, розміщеними на локальному об’єкті і рознесені у просторі наведено у пункті 3 додатка 5 до цієї Методики.

54. Для слабоспрямованих антен за умови, що R/лямбда >10, додаткове послаблення, яке виникає за рахунок горизонтального рознесення антен Lг, дБ у ближній зоні, розраховується за формулою:

Якщо зазначені умови не виконуються, складові Gпрд, Gпрм у наведеній формулі не враховуються.

Графіки залежності додаткового послаблення радіохвиль між антенами, розміщеними на локальному об’єкті і рознесені у просторі наведено у пункті 3 додатка 5 до цієї Методики.

55. У разі змішаного рознесення антен (кутове або одночасно горизонтальне та вертикальне) величина додаткового послаблення розраховується за формулами:

56. Значення захисного відношення визначаються у логарифмічних одиницях.

57. Під час оцінки ЕМС РО використовуються значення захисного відношення по частоті A(Дельта f) для конкретного сценарію створення взаємних радіозавад РО.

58. Захисні відношення Адоп визначаються аналітичним або експериментальним шляхом.

59. Експериментальне визначення величини захисного відношення проводиться вимірюванням мінімально допустимого рівня корисного радіосигналу і максимально припустимого рівня радіозавади на вході радіоприймача за умови забезпечення необхідної якості функціонування РО.

Опис експериментальної установки для визначення величини захисного відношення наведено у додатку 6 до цієї Методики.

60. Під час визначення захисних відношень і умов ЕМС РО враховується специфіка впливу на основний канал прийому позаканальних радіозавад і радіозавад, які попадають в основний канал. Вплив позаканальних радіозавад зазвичай слабкіший внаслідок фільтрації у підсилювачах проміжної частоти приймача.

61. Якщо несуча частота сигналу радіозавади не збігається із частотою прийому корисного сигналу (позаканальні радіозавади), значення захисного відношення зменшується на величину коефіцієнта частотної вибірковості приймача. У цьому випадку у розрахунках загальних втрат у лінії радіозв’язку між джерелом і рецептором радіозавади за формулою, наведеною у пункті 23 цього розділу, коефіцієнт частотної вибірковості FDR не враховується.

62. Розрахунок ЕМС РО радіомовної служби радіозв’язку складається із шести послідовних етапів:

1) попереднє оцінювання електромагнітного оточення в районі планування нового частотного присвоєння;

2) попереднє визначення рівня якості, який має бути забезпечений під час функціонування окремих поодиноких або сукупності РО у попередньо оціненому електромагнітному оточенні;

3) визначення сценаріїв створення взаємних радіозавад РО у районі планування нового частотного присвоєння;

4) визначення характеристик РО для проведення розрахунків ЕМС РО;

5) розрахунок ЕМС РО відповідно до визначених сценаріїв створення взаємних радіозавад;

6) оцінка забезпечення ЕМС РО за наслідками проведених розрахунків.

63. Попереднє оцінювання електромагнітного оточення в районі планування нового частотного присвоєння проводиться шляхом територіального і частотного відбору потенційних джерел радіозавад.

Територіальний відбір потенційних джерел радіозавад здійснюється на підставі визначення конфігурації і радіусу зони відбору для досліджуваної станції та її побудови. Параметри зони відбору визначаються відповідно до положень Рекомендацій сектору радіозв’язку МСЕ та спеціальних міжнародних угод. У розрахунках ЕМС РО радіомовної служби радіус зони відбору зазвичай обирають від 500 км до 800 км (для СЧ — НЧ діапазону значення радіуса в межах від 5000 км до 10000 км) із центром у точці встановлення опори передавальної антени РО радіомовлення, для якого планують нове присвоєння.

Частотний відбір конфліктуючих РО здійснюється шляхом ідентифікації і селекції діючих і статусних присвоєнь та планованих виділень у побудованій зоні відбору. Під час частотного відбору конфліктуючих РО враховують усі можливі види радіозавад, канали їх проникнення і інші форми спотворення сигналу, які можуть призвести до погіршення якості прийому програм від планованої станції або діючих радіомовних/телевізійних станцій. Під час частотного відбору конфліктуючих РО використовують частотні критерії потенційно небезпечних радіозавад, визначені в додатку 7 до цієї Методики.

Усі РО з діючими та/або статусними присвоєннями, та/або планованими виділеннями, які потрапили у простір, обмежений контуром зони відбору, та відповідають умовам, визначеним в додатку 7 до цієї Методики, вважаються небезпечними щодо створення радіозавад і обираються для подальшого проведення аналізу ЕМС.

За наслідками попереднього оцінювання оточення радіозавад формується впорядкована вибірка РО — потенційних джерел радіозавад у зоні відбору, для якої будуть проведені подальші розрахунки показників ЕМС.

64. Попереднє визначення рівня якості, який має бути забезпечений у процесі функціонування окремих поодиноких РО або їх сукупності, здійснюється на підставі базових вимог щодо якості функціонування РО з урахуванням технічних характеристик РО та електромагнітного оточення в районі планування нового частотного присвоєння. За потреби визначаються допуски на погіршення показників якості функціонування РО (якості каналів радіозв’язку) через можливий вплив радіозавад, створюваних іншими РО, що потрапили в зону відбору або були обрані.

Під час визначення показників якості функціонування РО радіомовної служби радіозв’язку треба користуватися положеннями таких Рекомендацій сектору радіозв’язку (ITU-R): ITU-R SM.1135, ITU-R BT.500, ITU-R BT.1306, ITU-R BT.1691, ITU-R BS.1284.

65. Сценарій створення взаємних радіозавад для РО, які потрапили в зону відбору, визначається за наслідками попередньої оцінки виявлених радіозавад.

Сценарії створення взаємних радіозавад РО радіомовної служби поділяються на дуельні (парні), групові та комплексні групові. У дуельних сценаріях досліджується вплив одного джерела радіозавади на один приймач. У групових сценаріях досліджується вплив сукупності джерел радіозавад на один приймач. Під час проведення аналізу комплексних групових сценаріїв оцінюють вплив на приймачі сукупності взаємопов’язаних джерел радіозавад (характерно для сценаріїв за участю РО цифрового мовлення з метою визначення впливу РО однієї мережі на РО іншої мережі).

Тип досліджуваного сценарію обирається з урахуванням умов розгортання, характеристик спрямованості антен, територіального рознесення і просторової орієнтації планованого РО і діючих РО.

Розрізняють дуельні, групові і комплексні сценарії двох типів:

"РАДІОЗАВАДИ НАМ", де досліджується вплив усіх діючих РО, що потрапили в зону відбору, на приймачі, які обслуговуються станцією, для якої планують нове частотне присвоєння;

"РАДІОЗАВАДИ ВІД НАС", де досліджується вплив планованої станції на приймачі, які потрапили в зону відбору і обслуговуються діючими станціями радіомовної служби, розташованими в межах зони відбору.

66. Розрахунки ЕМС РО радіомовної служби під час здійснення нових частотних присвоєнь РО проводяться відповідно до пунктів 69–86 цього розділу і додатка 8 до цієї Методики.

У розрахунках ЕМС РО враховується тип сценарію створення взаємних радіозавад, види радіозавад, канали можливого проникнення радіозавад, які визначаються під час частотного відбору конфліктуючих РО, зазначених у пункті 64 цього розділу.

67. Забезпечення ЕМС РО оцінюється шляхом перевірки виконання умови сумісності РО за наведеним нижче критерієм:

Якщо для конкретного досліджуваного сценарію вищезазначена умова не виконується, радіозавади вважаються неприпустимими, а умови ЕМС такими, що не забезпечуються.

68. Під час розрахунку ЕМС РО радіомовної служби по черзі розраховуються рівні радіозавад між усіма станціями, відібраними за територіальною і частотною ознаками, відповідно до пункту 66 цього розділу. У першу чергу виконуються розрахунки для дуельних сценаріїв "РАДІОЗАВАДИ від НАС", в другу чергу — розрахунки для дуельних сценаріїв "РАДІОЗАВАДИ НАМ" (якщо не вказано інше).

Для аналізу групових сценаріїв використовують результати розрахунків, отримані для дуельних сценаріїв, здійснюючи відбір і сортування найбільш небезпечних радіозавад та розрахунки сумарного рівня радіозавад досліджуваному РО.

69. Під час проведення розрахунків ЕМС РО аналогового радіомовлення проводяться дослідження дуельних і групових сценаріїв між усіма РО, що потрапили в зону відбору.

70. У процесі дослідження ЕМС РО цифрового радіомовлення додатково досліджують групові та комплексні групові сценарії для таких випадків:

сукупний вплив на досліджуваний приймач усіх станцій, що входять до складу мережі;

вплив досліджуваної станції на приймач іншої мережі;

сукупний вплив станцій однієї мережі на приймачі іншої мережі.

У розрахунках враховується, що для цифрового наземного телебачення DVB-T визначено:

1) види ЕМ:

ЕМ1 — одночастотна мережа з великою зоною обслуговування;

ЕМ2 — одночастотна мережа з малими зонами обслуговування;

ЕМ3 — одночастотна мережа з малими зонами обслуговування для умов міста;

ЕМ4 — напівзакрита одночастотна мережа з малими зонами обслуговування;

2) конфігурації ЕКП:

ЕКП 1 — конфігурація для фіксованого прийому;

ЕКП 2 — конфігурація для прийому на портативне обладнання зовні приміщення або для прийому на портативне обладнання всередині приміщення з більш низькою якістю покриття, або для рухомого прийому;

ЕКП 3 — конфігурація для прийому на портативне обладнання всередині приміщення з більш високою якістю покриття.

Для цифрового наземного звукового радіомовлення T-DAB визначено 2 види ЕМ та 2 ЕКП:

1) ЕМ5 — для ЕКП 4, де ЕКП 4 — конфігурація для рухомого прийому;

2) ЕМ6 — для ЕКП 5, де ЕКП 5 — конфігурація для прийому на портативне обладнання всередині приміщення.

Характеристики ЕКП і ЕМ визначені в Регіональній угоді(*) яка стосується планування цифрової наземної радіомовної служби в Районі 1 (частинах Району 1, розташованих на захід від меридіана 170 град. сх. д. й на північ від паралелі 40 град. пд. ш., за винятком території Монголії) та в Ісламській Республіці Іран у смугах частот 174–230 МГц і 470–862 МГц від 16.06.2006 (далі — Регіональна угода "Женева-06").

71. Безпосередньо перед проведенням розрахунків визначені в заяві характеристики планованого РО вводяться в базу даних, на підставі чого перевіряється доступність для планування заявленого:

каналу;

частотного блоку;

частоти;

смуги радіочастот.

Критерієм їх доступності є належність до діапазонів частот служби радіомовлення в РР МСЕ та плані розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні, для заявлених РО радіомовлення.

У разі отримання негативних результатів перевірки вважається, що частотне присвоєння не може бути здійснене, і заявка не обробляється.

72. За даними географічних характеристик щодо місця розташування планованого РО на електронній мапі перевіряється точність координат фактичного місця розташування антенної опори планованої станції. Критерієм перевірки точності вказаних географічних координат є їх відповідність заявленій адресі і реєстру опор. Для перевірки географічних координат використовується тривимірна система координат для позиціонування на Землі (WGS84 (World Geodetic System 1984)).