Відповідно до частини другої статті 13 та статті 19 Закону України "Про транспорт", частини сьомої статті 22 Закону України "Про залізничний транспорт", пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 року № 1400),

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок та умови здійснення страхування на залізничному транспорті, що додаються.

2. Управлінню залізничного транспорту забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Сектору зовнішніх комунікацій забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Міністерства розвитку громад та територій України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Андрія Кашубу.

 

 

1. Цей Порядок встановлює процедуру та умови здійснення страхування на залізничному транспорті, яке проводиться з метою забезпечення захисту інтересів користувачів залізничного транспорту та працівників залізничного транспорту, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу під час здійснення своїх трудових обов'язків, за такими класами страхування:

страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів під час перевезення залізничним транспортом за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування";

страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу під час перевезення залізничним транспортом за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування";

страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну багажу під час перевезення залізничним транспортом за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування";

страхування життя та здоров'я працівників, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу за класом страхування 1, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".

2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

багаж - речі (товари), що належать пасажирам, які мають проїзні документи і здають ці предмети для перевезення в багажному вагоні за окрему плату;

вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі;

відповідальність перевізника перед відправником (одержувачем) вантажу - відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну відправнику (одержувачу) вантажу у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, за умови, що подія, яка стала причиною такої шкоди, мала місце з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його видачі одержувачу;

відповідальність перевізника перед пасажирами - відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну життю та/або здоров'ю пасажира, за умови, що подія, яка стала причиною такої шкоди, мала місце під час перевезення залізничним транспортом (під час посадки, висадки та на шляху прямування);

відправник - особа, яка пред'явила вантаж до перевезення і зазначена у перевізному документі (накладній) у якості відправника;

користувачі залізничного транспорту - пасажири, відправники та одержувачі вантажу;

нещасний випадок - раптова, випадкова, обмежена в часі, непередбачувана та незалежна від волі застрахованої особи та/або іншої особи, визначеної договором страхування, подія, що відбулася внаслідок зовнішнього впливу та призвела до заподіяння шкоди життю, здоров'ю та/або працездатності застрахованої особи та/або іншої особи, визначеної договором страхування;

одержувач - особа, яка зазначена у перевізному документі (накладній) у якості одержувача вантажу;

особа, яка має право на отримання страхової виплати - потерпіла третя особа, інші особи, які мають право на страхову виплату відповідно до договору страхування або законодавства України, включаючи особу, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам'ятника, у разі настання страхового випадку, визначеного в розділі III цього Порядку;

перевізник - суб'єкт господарювання, що провадить діяльність щодо перевезення вантажів та/або пасажирів, багажу залізничним транспортом з використанням власного та/або орендованого локомотива;

перевізний документ (накладна) - документ установленої форми, сформований відповідно до вимог законодавства, який засвідчує договір перевезення;

потерпіла третя особа - фізична або юридична особа, яка є користувачем залізничного транспорту, уклала відповідну угоду / має проїзний або перевізний документ на залізничні перевезення, життю та/або здоров'ю, та/або майну (вантажу, багажу) якої заподіяна шкода внаслідок настання страхового випадку;

поїзд пасажирський - поїзд, сформований з вагонів та локомотива, призначених для перевезення пасажирів, багажу та ручної поклажі у всіх видах сполучень;

проїзний документ - документ установленого зразка, що посвідчує право пасажира на проїзд залізничним транспортом та є договором на перевезення, оформляється на відповідному бланку проїзного документа, а також може бути сформований в електронному вигляді. Види проїзних документів: повні, пільгові, дитячі, безоплатні (безкоштовні), групові;

страховий ризик зі страхування відповідальності перевізника - подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а саме: подія, що може призвести до заподіяння шкоди життю та/або здоров'ю пасажира, або до заподіяння шкоди багажу, або до заподіяння шкоди вантажу, відповідальність за відшкодування якої несе страхувальник;

страховий ризик зі страхування життя та здоров'я працівників, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу - подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а саме: нещасний випадок (у тому числі який призвів до виробничої травми та/або професійного захворювання) під час виконання застрахованою особою трудових обов'язків з експлуатації та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу, унаслідок якого заподіяно шкоду життю та/або здоров'ю застрахованої особи;

страховики - фінансові установи або філії страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України, та отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхування за класом страхування 1 та/або 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування" (ризиками в межах таких класів страхування), з урахуванням вимог постанови Національного банку України, якою визначено характеристики та класифікаційні ознаки класів страхування, залежно від класу страхування;

страхувальники зі страхування відповідальності перевізника - перевізники вантажу та/або пасажирів та/або багажу залізничним транспортом;

страхувальники зі страхування життя та здоров'я працівників, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу - суб'єкти господарювання, до штату яких входять працівники, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу;

транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх типів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери;

шкода, заподіяна вантажу - втрата, нестача, псування, пошкодження вантажу;

шкода, заподіяна багажу - нестача, пошкодження чи втрата багажу;

шкода, заподіяна здоров'ю та/або життю пасажира - шкода, що призвела до необхідності лікування пасажира, тимчасової втрати працездатності пасажиром, стійкої втрати працездатності пасажиром, смерті пасажира.

Інші терміни, що використовуються в цьому Порядку, вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про страхування", Статуті залізниць України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1168, Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, Правилах перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2007 року за № 310/13577, наказі Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082, Положенні про характеристики та класифікаційні ознаки класів страхування, особливості здійснення діяльності зі страхування та укладання договорів за класами страхування, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 25 грудня 2023 року № 182.

1. Суб'єктами страхування на залізничному транспорті є страховики, страхувальники, потерпілі треті особи у розумінні пункту 2 розділу I цього Порядку, а також працівники, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу та є застрахованими особами.

2. Перевізники під час здійснення господарської діяльності з перевезень зобов'язані мати договір страхування, укладений відповідно до вимог, визначених Законом України "Про страхування" та цим Порядком.

Договір страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, та за шкоду, заподіяну вантажу, багажу під час перевезення залізничним транспортом, а також договір страхування життя та здоров'я працівників, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу укладається між страховиком та страхувальником строком на один рік.

Страхувальник зобов'язаний забезпечити укладення договору страхування на новий строк, при цьому такий договір має набирати чинності не пізніше ніж на наступний день після дня припинення дії попереднього договору страхування.

3. Істотні умови страхування на залізничному транспорті, в тому числі страховий тариф, страхова премія, страхова сума, а також порядок, способи та строки обміну інформацією між страхувальником та страховиком, визначаються договорами страхування з урахуванням вимог цього Порядку.

4. Договори страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу/багажу під час перевезення залізничним транспортом можуть передбачати умовну та безумовну франшизу. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Договори страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів під час перевезення залізничним транспортом та страхування життя та здоров'я працівників, які здійснюють експлуатацію та обслуговування транспортних засобів залізничного транспорту, обслуговування перевізного процесу не передбачають умовну та безумовну франшизу.

5. У разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов'язаний у терміни та спосіб, визначені договором страхування, повідомити про це страховику.

Особа, що має право на отримання страхової виплати зобов'язана подати заяву для отримання виплати.

6. Розслідування обставин події, яка може бути визнана страховим випадком (страхове розслідування), проводиться страховиком або уповноваженою ним особою, які мають право, за необхідності, отримати доступ до матеріалів внутрішнього розслідування страхувальника, у тому числі до закінчення його проведення комісією з уповноважених на такі дії фахівців, відповідно до вимог законодавства.

7. Страховик, уповноважені ним особи мають право звертатися із запитами щодо отримання відомостей, пов'язаних з подією, що має ознаки страхового випадку, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, банків, закладів охорони здоров'я та інших підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини цієї події, а також мають право самостійно або із залученням у встановленому законодавством порядку інших осіб з'ясовувати причини та обставини події, що має ознаки страхового випадку.

8. Строк прийняття рішення про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати або невизнання випадку страховим та відмову у страховій виплаті (далі - рішення про здійснення або відмову у страховій виплаті) не повинен перевищувати тридцяти днів з дати отримання страховиком всіх документів, визначених цим Порядком, договором страхування та Законом України "Про страхування", які необхідні для встановлення факту, причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, визнання або невизнання випадку страховим, визначення розміру шкоди/збитків і здійснення або відмову у страхові виплаті.

9. Якщо для прийняття рішення про здійснення або відмову у страховій виплаті необхідно отримання страховиком відомостей щодо події, що має ознаки страхового випадку, від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров'я, юридичних осіб, які володіють інформацією про обставини події, що має ознаки страхового випадку, страховик має право продовжити строк розслідування до шістдесяти днів за умови письмового повідомлення заявника (страхувальника, застрахованої особи, іншої особи, яка має право на отримання страхової виплати).

10. Строк здійснення страхової виплати не повинен перевищувати п'яти робочих днів з дати прийняття страховиком рішення про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

11. Подія, що має ознаки страхового випадку, визнається страховиком страховим випадком, та рішення про здійснення страхової виплати приймається у зв'язку з визнанням страхувальником за згодою страховика майнових вимог потерпілої третьої особи або на підставі рішення суду, якщо спір про здійснення страхової виплати розглядався в судовому порядку.

12. Розмір страхової виплати визначається відповідно до цього Порядку на підставі наданих заявником (страхувальником або іншою особою, яка має право на отримання страхової виплати) документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку).

13. Страховик має право відмовити у страховій виплаті з підстав, визначених Законом України "Про страхування", цим Порядком та договором страхування.

14. Договором страхування може бути передбачено здійснення страхової виплати у разі заподіяння шкоди прямо або опосередковано пов'язаного з бойовими діями, терористичними актами, диверсіями, спричиненими збройною агресією Російської Федерації або іншої держави проти України.

15. Строк направлення обґрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховій виплаті становить п'ять робочих днів з дня прийняття такого рішення.

16. Якщо законодавством країни, до якої (на території якої) здійснюються пасажирські, вантажні перевезення, або відповідно до інших умов, які застосовуються у міжнародній практиці (у тому числі щодо воєнних та пов'язаних з ними ризиків), вимагається страхування відповідальності, зазначеної в цьому розділі, на умовах, що відрізняються від умов, визначених цим Порядком, укладення договорів страхування здійснюється з урахуванням вимог міжнародної практики чи законодавства країни, до якої (на території якої) здійснюються пасажирські, вантажні перевезення. При цьому страхові суми та обсяг страхового покриття не можуть бути меншими, ніж зазначені у цьому Порядку.

17. Договір страхування відповідальності не має містити лімітів відповідальності страховика, нижчих за розміри, встановлені цим Порядком.

1. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з відповідальністю за шкоду, заподіяну життю та/або здоров'ю пасажирів (об'єктом страхування), страховику на умовах, визначених договором страхування.

2. Страховим випадком вважається подія, передбачена договором страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату потерпілій третій особі (іншій особі, яка має право на отримання страхової виплати), а саме факт настання відповідальності страхувальника та виникнення обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну життю та/або здоров'ю пасажирів, внаслідок настання події, що призвела до розладу здоров'я та необхідності лікування пасажира, тимчасової втрати працездатності пасажиром, стійкої втрати працездатності пасажиром, смерті пасажира, на випадок виникнення якої проводиться страхування (страхового ризику).

Випадок визнається страховим за умови, що заподіяння шкоди сталося протягом строку дії договору страхування.

3. Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну життю та/або здоров'ю пасажира, вважається застрахованою під час перевезення залізничним транспортом (під час посадки, висадки та на шляху прямування).

4. Мінімальна страхова сума (ліміт відповідальності страховика), в межах якої страховик здійснює страхову виплату, становить 320000 гривень на одну потерпілу третю особу.

5. Загальна страхова сума по договору страхування встановлюється у договорі страхування за згодою сторін договору страхування. Мінімальна страхова сума за договором страхування не може становити менше ніж 10000000 гривень на рік.

6. У разі заподіяння шкоди життю та/або здоров'ю потерпілих третіх осіб страховиком здійснюється страхова виплата у зв'язку з:

лікуванням потерпілої третьої особи;

тимчасовою втратою працездатності потерпілою третьою особою;

стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи;

моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпіла третя особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

смертю потерпілої третьої особи.

7. Страхова виплата у зв'язку з лікуванням потерпілої третьої особи визначається у розмірі витрат, пов'язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої третьої особи у відповідному закладі охорони здоров'я, із спеціальним медичним, постійним стороннім доглядом та придбанням лікарських засобів (лікарських препаратів).

Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілої третьої особи в іноземній державі, відшкодовуються у разі попереднього узгодження таких витрат із страховиком, якщо інше не передбачено договором страхування.

Мінімальний розмір страхової виплати у зв'язку з лікуванням потерпілої третьої особи становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.

Якщо страховику не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених в абзаці першому цього пункту, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до абзацу третього цього пункту, страховик здійснює страхову виплату в розмірі, передбаченому абзацом третім цього пункту.

8. Страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілою третьою особою визначається у розмірі суми втрачених (неотриманих) доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я період втрати працездатності.

Втрачені (неотримані) доходи потерпілої третьої особи оцінюються у таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотриманої середньої заробітної плати (середнього розміру доходу) за відповідний період часу, визначеної відповідно до Цивільного кодексу України в частині визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором;

для фізичної особи - підприємця чи особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотриманих доходів, що визначаються відповідно до Цивільного кодексу України в частині визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи - підприємця або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно;

для непрацюючої повнолітньої особи - 1/30 розміру мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку, за кожний день непрацездатності, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я.

9. Страхова виплата у зв'язку зі стійкою втратою працездатності потерпілою третьою особою внаслідок настання страхового випадку визначається у розмірі втраченого потерпілою третьою особою заробітку (доходу), визначеного відповідно до Цивільного кодексу України.

Якщо законодавством визначений порядок розрахунку та перелік витрат, пов'язаних з необхідністю пристосування до нових умов життя фізичної особи, у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи, до страхової виплати також включаються витрати, пов'язані з необхідністю пристосування до нових умов життя потерпілої третьої особи, а саме: місця проживання, робочого місця, транспортного засобу (за наявності на дату настання страхового випадку) потерпілої третьої особи, що полягає у здійсненні комплексу заходів, метою яких є створення умов для роботи, проживання, пересування потерпілої третьої особи, максимально наближених до таких умов до моменту заподіяння шкоди її життю та здоров'ю внаслідок настання страхового випадку.

Ступінь стійкої втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності у відсотках потерпілої третьої особи внаслідок страхового випадку визначається у порядку, встановленому законодавством.

Страхова виплата за цим пунктом здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено потерпілою третьою особою і страховиком, виплатами у розмірі втраченого потерпілою третьою особою середньомісячного заробітку (доходу) у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності внаслідок страхового випадку протягом строку втрати працездатності (інвалідності) такої особи, але не більше, ніж до досягнення нею мінімального віку, з якого особа має право на призначення пенсії за віком (без дотримання вимоги щодо наявності страхового стажу) у солідарній системі відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення, та не підлягає подальшому перерахунку.

Розмір страхової виплати у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи у разі встановлення їй інвалідності (визнання потерпілої третьої особи дитиною з інвалідністю) не може бути меншим за мінімальний розмір, передбачений абзацом шостим цього пункту.

Мінімальний розмір страхової виплати у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи у разі встановлення їй інвалідності (визнання малолітньої або неповнолітньої особи дитиною з інвалідністю) становить:

у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку;

у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку;

у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку;

у разі визнання потерпілої третьої особи дитиною з інвалідністю - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілою третьою особою в мінімальному розмірі здійснюється одноразово за письмовим зверненням такої особи.